АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
__________________________________________________________________
Провадження № 22-ц/790/988/14
Справа № 610/4379/13-ц Головуючий 1 інстанції - Феленко Ю.А.
Доповідач-Пономаренко Ю.А.
Р І Ш Е Н Н Я ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 лютого 2014 року Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого- Пономаренко Ю.А.,
суддів - Черкасова В.В., Кукліної Н.О.
при секретарі - Соколовій А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 09 грудня 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Андріївської селищної ради Балаклійського району Харківської області про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, -
в с т а н о в и л а :
12.11.2013 року позивач звернулась до суду з позовом, в якому просила визнати за нею право власності в порядку спадкування за заповітом на житловий будинок з надвірними будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1, після смерті батька, ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1.
В обгрунтування свого позову зазначила, що за життя її батько ОСОБА_4 склав заповіт, згідно якого заповів їй все своє майно, зокрема житловий будинок АДРЕСА_1. Вказаний будинок був придбаний останнім згідно договору купівлі-продажу від 04.11.1977 року. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер. Після смерті батька позивач як спадкоємиця за заповітом звернулась до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, однак їй було відмовлено. Підставою для відмови став той факт, що право власності за ОСОБА_4 в Балаклійському БТІ зареєстровано не було (в наявному в договорі купівлі-продажу житлового будинку штампі Балаклійського БТІ відсутній підпис начальника БТІ).
Рішенням Балаклійського районного суду Харківської області від 09 грудня 2013 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, апелянт ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій зазначила, що не погоджується з вказаним рішенням суду, вважає, що суд при постановленні рішення не надав оцінки доказам, а також не з'ясував всі обставини по справі. В своїй апеляційній скарзі просить рішення суду 1 інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Вислухавши доповідь судді - доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду 1 інстанції скасуванню з постановленням нового рішення про задоволення позовних вимог з наступних підстав.
Суд, відмовляючи в задоволенні позовних вимог виходив з того, що житловий будинок, на який ОСОБА_2 просила визнати за нею право власності, за її батьком ОСОБА_4 не був зареєстрований, а був зареєстрований за іншою особою, а саме за ОСОБА_5, який не був залучений стороною по справі.
Проте з такими висновками суду 1 інстанції погодитись не можна.
Відповідно до ст.303 ЦПК України апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно зі ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст.ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обов'язки доказування і подання доказів кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Матеріали справи містять дані про те, що позивач ОСОБА_2 є дочкою ОСОБА_4 (а.с. 6), який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.9). 24.11.2003 року ОСОБА_4 склав заповіт, згідно якому заповідав все своє майно доньці ОСОБА_2 (а.с.8)
Відповідно до ч 1, 2 ст.1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини. Спадкоємцями за заповітом можуть бути юридичні особи та інші учасники цивільних відносин.
Відповідно до договору купівлі-продажу від 4 листопада 1977 року (а.с. 13-14) ОСОБА_4 придбав у ОСОБА_5 житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1. Вказаний договів був нотаріально посвідчений виконавчим комітетом Андріївської селищної ради депутатів трудящих Балаклійського району Харківської області. Згідно штампу Балаклійського БТІ, наявного в даному договорі купівлі-продажу, Балаклійським БТІ було внесено запис реєстрації права власності на будинок в реєстрову книгу № 1 за реєстровим № 25 від 21.12.1977 року, однак на штампі БТІ відсутній підпис начальника БТІ.
Оскільки вищевказаний договір укладався в 1977 році, то на момент виникнення цих правовідносин діяв Цивільний кодекс Української РСР в редакції 1963 року.
Відповідно до ст. 128 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.
Згідно зі ст. 227 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією із сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору.
Частина 2 даної статті передбачає, що договір купівлі-продажу жилого будинку підлягає реєстрації у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів. Дана вимога законодавства ОСОБА_4 була виконана. Договір купівлі-продажу було зареєстровано у Андріївській селищній раді 21.12.1977 року, що підтверджується відповідачем.
Вимог щодо обов'язкової реєстрації договору в органах БТІ на той час не вимагалось, тому у суду 1 інстанції не було законних підстав вважати, що ОСОБА_4 не став власником спірного будинку.
ОСОБА_4 проживав в даному домоволодінні з часу його купівлі - 04.11.1977 року та до моменту смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1, сплачував комунальні послуги, користувався ним, робив переобладнання та прибудови. По даним обліку Андріївської селищної ради ОСОБА_4 вважався власником цього будинку . В 1999 році ОСОБА_4 було видано рішення від 27.12.1999 року № 482 про передачу в приватну власність земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1.
Судова колегія вважає, що при таких обставинах Андріївська селищна рада є належним відповідачем по справі, оскільки на час купівлі-продажу спірного будинку у 1977 році саме нею здійснювалась реєстрація права власності на будинок.
Оскільки позивач є безумовним спадкоємцем після смерті свого батька ОСОБА_4, то судова колегія знаходить позовні вимоги про визнання за нею права власності обґрунтованими та задовольняє позов.
Судова колегія, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду 1 інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді 1 інстанції, визнає, що рішення судом 1 інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до ст. 309 ЦПК України є підставою для його скасування та ухвалення нового рішення судом апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 317, 319, 324 ЦПК України, судова колегія, -
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 09 грудня 2013 року скасувати та ухвалити нове.
Позовні вимоги ОСОБА_2 до Андріївської селищної ради Балаклійського району Харківської області про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом задовольнити.
Визнати за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за заповітом на житловий будинок АДРЕСА_1, після смерті її батька ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.
Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно з моменту проголошення.
Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий -
Судді -