АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
_________________________________________________________________
Провадження № 22-ц/790/1103/14
Справа № 2/642/1759/2013 Головуючий 1 інстанції - Ольховський Є.Б.
Доповідач-Пономаренко Ю.А.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 лютого 2014 року Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого- Пономаренко Ю.А.,
суддів - Черкасова В.В., Кукліної Н.О.
при секретарі - Соколовій А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 24 грудня 2013 року по цивільній справі за позовом Харківського національного університету внутрішніх справ до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів за навчання, -
в с т а н о в и л а :
В жовтні 2013 року Харківський національний університет внутрішніх справ звернувся до суду з позовними вимогами до ОСОБА_2, в якому зазначив, що ОСОБА_2 наказом ХНУВС від 30.08.06 року було зараховано до складу курсантів. 05.09.2007 року між сторонами було укладено договір про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України. Наказом від 18.06.2011 року курсанта ОСОБА_2 було відраховано зі складу курсантів та відкомандировано для подальшого проходження служби до ГУМВС в Харківській області.
23.10.12 року ОСОБА_2 був звільнений з органів внутрішніх справ України за п. 64 «ж» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України. В зв'язку з наведеним відповідачем згідно до п. 2.3.6 договору про підготовку фахівця від 05.09.2007 року, повинно бути відшкодовано фактичні витрати, пов'язані з утриманням відповідача у навчальному закладі. Зазначені витрати позивач просив стягнути з відповідача на свою користь в сумі 37475.71 грн. Також просив стягнути з відповідача на свою користь судові витрати в розмірі 374.76 грн.
Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 24 грудня 2013 року позовні вимоги Харківського національного університету внутрішніх справ задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ХНУВС витрати пов'язані з його навчанням у розмірі 37475, 71 грн. та судові витрати в розмірі 374,76 грн.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, апелянт ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що не погоджується з вказаним рішенням суду, вважає його незаконним та необґрунтованим та постановленим з порушенням норм матеріального та процесуального права. В своїй апеляційній скарзі просить рішення суду 1 інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Вислухавши пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до ст.303 ЦПК України апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд першої інстанції, розглядаючи справу та задовольняючи позовні вимоги обґрунтовано виходив з того, що оскільки ОСОБА_2 звільнився з органів внутрішніх справ за власним бажанням, то є підстави для стягнення з нього витрат, пов'язаних з його навчанням.
Судова колегія вважає, що такий висновок суду першої інстанції є правильним, обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам діючого законодавства.
Матеріали справи містять дані про те, що ОСОБА_2 відповідно до наказу ХНУВС від 30.08.2006 року № 274 о/с був зарахований до складу курсантів ХНУВС.
05.09.2007 року між сторонами було укладено договір про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС України.
Згідно з наказом ХНУВС від 18.06.2011 року № 273 о/с курсанта 5-го курсу факультету психології, менеджменту, соціальних та інформаційних технологій ХНУВС лейтенанта міліції ОСОБА_2 з 18.06.2011 року було відраховано зі складу курсантів ХНУВС для подальшого проходження служби до ГУМВС України в Харківській області. Також встановлено те, що ОСОБА_2 був звільнений з органів внутрішніх справ України 23.10.2012 року за власним бажанням.
Відповідно до пункту 2.3.6 Договору про підготовку фахівця від 05.09.2007 року передбачене зобов'язання відповідача у разі відрахування з навчального закладу чи звільнення з органів внутрішніх справ по закінченні навчання та встановленого трирічного терміну перебування на службі відшкодувати фактичні витрати, пов'язані з його утриманням у навчальному закладі згідно до затвердженого розрахунку.
Згідно з п. 2.1.3 Договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС України від 05.09.2007 року, укладеного між ХНУВС та ОСОБА_2, в обов'язки університету входить забезпечення ОСОБА_2 харчуванням, речовим майном та грошовим утриманням за нормами, затвердженими нормативно-правовими актами МВС України.
Відповідно до п.4.4 Договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС України від 05.09.2007 року, укладеного між ХНУВС та відповідачем, у разі відмови особи добровільно відшкодувати витрати, стягнення їх суми здійснюється у судовому порядку.
Як вбачається з матеріалів справи, 30.08.2006 року ОСОБА_2 був зарахований до числа курсантів ХНУВС та прийнятий на службу в ОВС (а.с. 6). Відповідно і матеріальне-технічне забезпечення відповідача здійснювалося не з моменту укладення з ним договору 05 вересня 2007 року, а з моменту його зарахування до числа курсантів.
Як передбачено п. 14 постанови Кабінету Міністрів України № 992 від 22.08.1996 року «Про порядок працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням», яка діяла на момент вступу ОСОБА_2 до університету. У разі неприбуття молодого фахівця за направленням або відмови без поважної причини приступити до роботи за призначенням, звільнення його з ініціативи адміністрації за порушення трудової дисципліни, звільнення за власним бажанням протягом трьох років випускник зобов'язаний відшкодувати у встановленому порядку до державного бюджету вартість навчання та компенсувати замовникові всі витрати.
Судова колегія вважає підставними доводи позивача щодо необхідності застосування до даних спірних правовідносин вимог ч. 7 ст. 18 Закону України «Про міліцію», Закону України «Про вищу освіту», постанову Кабінету Міністрів України від 01.03.2007 року № 313, наказу МВСУ від 14.05.2007 року № 150 «Про затвердження Типового договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС України».
З підстав наведеного, колегія суддів вважає позовні вимоги обґрунтованими та доведеними і не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги, оскільки відповідач не надав належних та допустимих доказів щодо неправильності розрахунку витрат, пов'язаних з його навчанням ані суду 1 інстанції, ані суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст.308 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо встановлює, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.
При такому положенні судова колегія вважає, що суд повно та всебічно дослідив усі обставини по справі, дав їм належну оцінку і постановив законне та обґрунтоване рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального закону.
Доводи, які викладено в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують. В зв'язку з чим судова колегія не вбачає правових підстав для скасування рішення суду і задоволення апеляційної скарги.
На підставі викладеного, керуючись ст.303,304, п.1 ч.1 ст.307, 308, 313, ст.314, 315,317 ЦПК України, судова колегія, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 24 грудня 2013 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно з моменту проголошення.
Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий:
Судді: