РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

__________________________________________________________________

Справа №: 22-ц/191/227/14Головуючий суду першої інстанції:Балема Т.Г.

Доповідач суду апеляційної інстанції:Кустова І. В.

"05" лютого 2014 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м. Феодосія у складі:

Головуючого суддіКустова І.В.,

СуддівПритуленко О.В., Ломанової Л.О.,

При секретаріМартиненко М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про компенсацію моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Нижньогірського районного суду АР Крим від 23 грудня 2013 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2013 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_7 про стягнення моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) у розмірі 100000 грн.

Позов мотивований тим, що 25 жовтня 2008 року близько о 17 годині 50 хвилин відповідач, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, рухаючись на автомобілі марки «Volkswagen-Golf», державний номер НОМЕР_1, грубо порушив пункти 1.5, 2.3, 13.1 Правил дорожнього руху України, внаслідок чого не впорався з керуванням та допустив наїзд на позивача.

Вироком Нижньогірського районного суду АР Крим від 12 червня 2013 року відповідач притягнутий до кримінальної відповідальності за частиною 2 статті 286 Кримінального кодексу України; цивільний позов ОСОБА_6 частково задоволений, на його користь стягнуто компенсацію моральної шкоди у сумі 20000 грн.

Ухвалою Апеляційного суду АР Крим у м. Феодосії від 22 серпня 2013 року вказаний вирок від 12 червня 2013 року скасований з закриттям провадження у кримінальній справі.

Позивач вказує, що внаслідок злочинних дій відповідача позивач зазнав моральних страждань, які виявилися в тому, що він тривалий час знаходився на лікуванні, став інвалідом другої групи, постійно вживає ліки, з часу аварії до теперішнього часу не може самостійно рухатися, доглядати себе, для пересування йому необхідне спеціальне ортопедичне взуття внаслідок віддалення кісток правої ноги, постійно має проходити стаціонарне та санаторно-курортне лікування, до ДТП він працював трактористом ТОВ «Юг-Рис», отримував заробітну платню у сумі 2000 грн., мав механізаторський стаж роботи більш 19 років, йому необхідно було допрацювати 9 місяців для того, щоб отримати пенсію у розмірі 1500 грн., але внаслідок аварії він втратив роботу, на протязі чотирьох років не мав ніякого доходу, у теперішній час отримує пенсію за інвалідністю у розмірі 970 грн.

Також моральні страждання йому спричинила протиправна поведінка відповідача, який керував автомобілем у стані алкогольного сп'яніння, та не визнав своєї провини у спричиненні шкоди здоров'ю позивача.

Рішенням Нижньогірського районного суду АР Крим від 23 грудня 2013 року позов задоволений частково: стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 моральну шкоду у розмірі 20000 гривень; в решті вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на незаконність та необґрунтованість судового рішення, порушення судом норм матеріального права, просить скасувати рішення суду та відмовити у позові.

Апелянт не згоден з розміром грошового відшкодування, який визначений судом, та наполягає на неврахуванні судом першої інстанції усіх обставин справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши представника позивача, відповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню за таких підстав.

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом встановлено, що 25 жовтня 2008 року близько о 17 годині 50 хвилин відповідач, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, рухаючись на автомобілі марки «Volkswagen-Golf», державний номер НОМЕР_1, на автодорозі Нижньогіський - Любимівка за селом Якимівка Нижньогірського району, грубо порушив пункти 1.5, 2.3, 13.1 Правил дорожнього руху України, внаслідок чого не впорався з керуванням та допустив наїзд на позивача, який рухався у попутному напрямку. Внаслідок ДТП позивачу спричиненні тілесні ушкодження у вигляді закритого поперечного перелому нижньої третини обох гомілкових кісток правої голені зі зміщенням кісткових уламків, який викликав тривалий (більше 21 дня) розлад здоров'я і відноситься до тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

Ухвалою Апеляційного суду АР Крим у м. Феодосії від 22 серпня 2013 року встановлені вказані обставини та вина ОСОБА_7 у вчинені злочину невеликої тяжкості, його звільнено від кримінальної відповідальності за частиною 1 статті 286 КК України, справа закрита на підставі пункту 2 частини 1 статті 49 КК України за спливом строку притягнення до кримінальної відповідальності (а.с.4-5).

Сторонами не заперечується, що учасники ДТП про страховий випадок страховиків не повідомляли.

Відповідно до положень частин 1, 2, 5 статті 1187 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб; шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку; особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Потерпілій особі відшкодовується моральна шкода, завдана внаслідок порушення її прав, яка полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті, а саме, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки (частина 1 та пункт 3 частини 2 статті 23, частина 1 та пункт 1 частини 2 статті 1167 ЦК України).

Під моральною шкодою, що має бути відшкодована, розуміють знешкодження або приниження нематеріальних благ (життя, здоров'я тощо).

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Задовольняючи вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з доведеності факту спричинення йому моральної шкоди неправомірними діями відповідача, достатнім розміром компенсації якої є 26113 грн., з яких 6113 грн. сплачені відповідачем до судового розгляду.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для компенсації позивачу моральних страждань, спричинених протиправними діями відповідача, але не може погодитися з визначеним судом розміром компенсації, виходячи з наступного.

При вирішенні позову в частині компенсації моральної шкоди суд виходив з того, що позивач зазнав моральної шкоди внаслідок спричинення йому тілесних ушкоджень середньої тяжкості, яка виразилася у душевних стражданнях, спричинених тривалим лікування, втратою працездатності, зміною сталого способу життя, втрати стабільного джерела доходів через втрату роботи. Крім того, суд врахував, що моральна шкода також виразилася в відчутті позивачем беззахисності внаслідок поведінки відповідача, який не визнає характер спричинених наслідків, їх вплив на життя потерпілого, оспорює ступень вини та наявні наслідки протягом тривалого кримінального провадження.

Колегія суддів не може погодитися з визначенням судом розміру відшкодування моральної шкоди з урахуванням факту невизнання винною особою наслідків своєї протиправної поведінки під час кримінального провадження, невизнання негативного впливу злочинної поведінки відповідача на подальше життя потерпілої особи та оспорювання відповідачем ступеню вини у скоєнні злочину, оскільки останній, як підсудний, має право на захист шляхом невизнання вини у інкримінованому йому злочині, що гарантовано йому статтею 63 Конституції України.

Оскільки судом першої інстанції не виконано вимоги статті 212 ЦПК України, відповідно до якої суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, оскаржуване рішення в частині визначення розміру компенсації моральної шкоди підлягає зміні, а саме, зменшенню розміру відшкодування до 18 000 грн., з підстав передбачених пунктом 3 частини 1 статті 309 ЦПК України за невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Таким чином, довід апеляційної скарги щодо помилкового визначення судом першої інстанції розміру компенсації моральної шкоди заслуговує на увагу.

Проте, посилання апелянта на відсутність причино-слідчого зв'язку між скоєним злочином та отриманими потерпілим тілесними ушкодженнями, на думку колегії суддів, на увагу не заслуговує, оскільки предметом спору є цивільно-правові наслідки дій відповідача, які встановлені у кримінальному провадженні, а тому не підлягають доведенню відповідно до положень частини 4 статті 61 ЦПК України.

Відомості про власне матеріальне становище відповідачем не представлені ані суду першої інстанції, ані апеляційному суду, тому довід апеляційної скарги про неврахування судом цих обставин на увагу не заслуговує.

При визначені розміру відшкодування судом першої інстанції врахована сума 6 113 грн., яка була сплачена відповідачем у рахунок компенсації моральної шкоди до подачі позову, тому твердження апелянта про неврахування судом цього факту суперечить матеріалам справи.

Наявність на утриманні відповідача матері-пенсіонерки та джерело її існування матеріалами справи не підтверджені, тому ці обставини не впливають на оцінку законності оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до частини 5 статті 88 ЦПК України, якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до частини 1 статті 88 цього Кодексу судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що розмір судового збору після зменшення розміру компенсації моральної шкоди не змінюється, судове рішення у цій частині підлягає залишенню без змін.

На підставі наведеного, керуючись статтею 303, пунктом 3 частини 1 статті 307, пунктом 3 частини 1 статті 309, частиною 1 статті 314, статтею 316 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АР Крим у місті Феодосії

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити частково.

Рішення Нижньогірського районного суду АР Крим від 23 грудня 2013 року змінити, зменшивши суму компенсації моральної шкоди, що підлягає стягненню з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 до 18000 (вісімнадцять тисяч) грн.

В решті рішення Нижньогірського районного суду АР Крим від 23 грудня 2013 року залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді

І.В. Кустова О.В. Притуленко Л.О. Ломанова