ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ
З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 січня 2014 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду
цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого - суддіОрлової С.О.,Бех М.О.,суддів-Бех М.О., Квасневської Н.Д.,з участю прокурора - Саленка І.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Краматорського міського суду Донецької області від 14 лютого 2013 року та ухвалу колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Донецької області від 17 травня 2013 року, щодо ОСОБА_3 -
В С Т А Н О В И Л А:
Вироком Краматорського міського суду Донецької області від 14 лютого 2013 року -
ОСОБА_3
ІНФОРМАЦІЯ_1,
громадянина України,
в силу ст. 89 КК України вважається таким, що судимості не має
засуджено за вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України до покарання у видіпозбавленняволіна строк 5 років.
Постановлено стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 6585,59 гривеньматеріальної шкоди та 15 000 гривень на відшкодування моральної шкоди.
По справі вирішено питання судових витрат та речових доказів.
За вироком судуОСОБА_3 визнаний винним в тому, що 07 вересня 2012 року, близько 22 годин 10 хвилин, будучи в стані алкогольного сп'яніння, в ході бійки з ОСОБА_4, на грунті раптово виниклих неприязних відносин, в ході якої обидва намагалися наносити один одному удари руками в голову і по тулубу. При цьому ОСОБА_4 повалив ОСОБА_3 спиною на асфальт і, сівши на нього зверху, завдав йому не менше 5-7 ударів обома руками в обличчя. Після цього ОСОБА_3, умисно, маючи умисел на заподіяння тілесних ушкоджень, не бажаючи настання смерті іншої людини, будучи в стані алкогольного сп'яніння, дістав з кишені верхнього одягу розкладний ніж і розклавши його та утримуючи у правій руці, умисно, з метою заподіяння тілесних ушкоджень, наніс ОСОБА_4 шість ударів клинком ножа в область грудної клітини з лівої сторони і два удари клинком ножа в область лівого ліктя і підборіддя, заподіявши потерпілому ОСОБА_4 тілесні ушкодження, чотири з яких проникаючі в область грудної клітки, є небезпечними для життя в момент заподіяння, а інші - легкі тілесні, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
Ухвалою колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Донецької області від 17 травня 2013 року вирок місцевого суду залишено без зміни, а апеляцію прокурора - без задоволення.
В касаційній скарзі прокурор, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції кримінального закону, невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок м'якості та допущені судом апеляційної інстанції істотні порушення кримінально-процесуального закону, просить судові рішення скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд. В обґрунтування скарги вказує, що суд безпідставно перекваліфікував дії ОСОБА_3 з ч. 2 ст. 15 ч.1 ст. 115 КК України на ч. 1 ст. 121 КК України. Вважає, що сукупність всіх обставин скоєного злочину, способу, знаряддя злочину, кількості, характеру та локалізації поранень та інших ушкоджень, виявлених у потерпілого ОСОБА_4, та причини припинення ОСОБА_3 своїх злочинних дій вказує на наявність у засудженого наміру позбавити життя потерпілого, що не було доведено до кінця з причин, які не залежали від його волі. Стверджує про м'якість призначеного покарання, оскільки під час судового слідства засуджений вину не визнав та вчинив злочин в стані алкогольного сп'яніння. Вважає, що апеляційний суд порушив вимоги ст. 377 КПК України (1960 року), не перевіривши належним чином доводів апеляції прокурора.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.
При перевірці судових рішень, обставин, які б давали підстави для сумнівів у законності та обґрунтованості висновків судів першої та апеляційної інстанцій про винуватість засудженого у вчиненні ним злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, колегією суддів не встановлено.
Як вбачається з оскаржуваного вироку суду першої інстанції, він постановлений з урахуванням вимог ст.323- 324 КПК України (1960 року). Крім іншого, в ньому належним чином наведено формулювання обвинувачення ОСОБА_3за ч. 1 ст. 121 КК України, надано оцінку доказам, на яких ґрунтується висновок суду про винність засудженого ОСОБА_3та обґрунтовано перекваліфіковано його дії з ч. 2 ст. 15 ч.1 ст. 115 КК України на ч. 1 ст. 121 КК України.
Посилання прокурора в касаційній скарзі на неповну оцінку сукупності всіх обставин вчиненого: тяжкості, характеру та локалізації завданих потерпілому ОСОБА_4 поранень, а також на неврахування того, щоОСОБА_3бажав продовжити злочинні дії, однак, які, на думку прокурора, були зупинені за обставин, які не залежали від волі ОСОБА_3 - не можуть вважатися обґрунтованим, оскільки з встановлених судом обставин вбачається, що суспільно небезпечного посягання, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч.1 ст. 115 КК України, винний по відношенню до потерпілого не здійснював.
Згідно з роз'ясненнями, що містяться в п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01 квітня 1994 р. № 1 "Про судову практику в справах про злочини проти життя і здоров'я людини", замах на вбивство може бути вчинено лише з прямим умислом, коли винний передбачав настання смерті потерпілого і бажав цього, але такі наслідки не настали з не залежних від його волі обставин.
Будь-яких доказів того, що ОСОБА_3 мав прямий умисел на позбавлення ОСОБА_4 життя, судом першої інстанції не встановлено.
З матеріалів справи вбачається, що тяжкі тілесні ушкодження потерпілий ОСОБА_4 одержав під час обопільної бійки з ОСОБА_3, за обставин, коли останній лежав на землі, а потерпілий сидів на ньому та наносив руками удари в область голови, що підтверджується висновком судово-медичної експертизи № 752 від 08 вересня 2012 року, згідно якого у ОСОБА_3 виявлені синці обличчя, лівої вушної раковини, шиї, які утворилися внаслідок не менш ніж семи впливів тупими предметами.
Як зазначає сам ОСОБА_3 умислу на вбивство ОСОБА_4 у нього не було, а ніж ним був застосований з позиції лежачи під час нанесення йому потерпілим ударів в обличчя, що позбавляло його можливості бачити, куди він наносив удариножем .
За таких обставин, коли умисел ОСОБА_3 був спрямований на заподіяння невизначеної шкоди здоров'ю ОСОБА_4, він має нести відповідальність за тілесні ушкодження, які фактично заподіяні, з огляду на що позицію суду першої інстанції, в частині кваліфікації дій ОСОБА_3 за ч.1 ст.121 КК України, слід визнати вірною.
Вирішуючи питання про дотримання судом положень ст. 65 КК України, при призначенні ОСОБА_3 покарання, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції належним чином врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання - визнання вини, щире каяття, вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння, особу винного, який раніше не судимий, за місцем проживання характеризується задовільно, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває та призначив покарання, яке за своїм видом та розміром відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого.
Переконливих доводів чому призначене засудженому за ч.1 ст.121 КК України ОСОБА_3 покарання в межах санкції цієї норми закону прокурор вважає м'яким, касаційна скарга не містить, з огляду на що обґрунтованою її визнавати не можна..
Також не можна визнати обґрунтованим твердження прокурора про недотримання судом апеляційної інстанції вимог ст.377 КПК України (1960 року).
Так, апеляційним судом належним чином були перевірені доводи прокурора, а в ухвалі наведені переконливі мотиви прийнятого судом апеляційної інстанції рішення, яке він належним чином обґрунтував.
Будь-яких процесуальних порушень при збиранні, дослідженні та оцінці доказів, які б ставили під сумнів правильність висновків суду щодо правильності кваліфікації дій ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 121 КК України та доведеності винуватості засудженого у вчиненні цього злочину, колегія суддів не вбачає.
Оскільки кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону не допущено, призначене покарання є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, - касаційна скарга прокурора має бути залишена без задоволення, а судові рішення - без змін.
Керуючись ст. ст. 395, 396 КПК України (1960 року), п. 11 Розділу XI Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, залишити без задоволення, а вирок Краматорського міського суду Донецької області від 14 лютого 2013 року та ухвалу колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Донецької області від 17 травня 2013 року щодо ОСОБА_3 - залишити без зміни.
С у д д і:
Орлова С.О. Бех М.О. Квасневська Н.Д.