Справа № 110/284/14
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"17" лютого 2014 р.
Красноперекопського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим
в складі: судді Шевченко О.В.
при секретарі: Бєлковій Н.М.
за участю позивача ОСОБА_2
його представника ОСОБА_3,
представника відповідача - Бавбекова З.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до Управління пенсійного фонду України в Красноперекопському районі Автономної Республіки Крим про визнання неправомірною відмову про призначення пенсії за віком, визнання права, зобов'язання вчинити певні дії
встановив
27.01.2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до управління пенсійного фонду України в Красноперекопському районі АР Крим про визнання відмови неправомірною, визнання права на пенсію за віком, зобов'язання вчинити певні дії.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що з 25.07.1977 року по 27.09.1979 року, з 13.12.1979 року по 27.09.1991 року він працював в Ферганському заводі ЖБІ ММ та ВХ. 27.09.1991 року звільнений по ст. 38 КЗоТ Узбекського СРС за власним бажанням, у зв'язку із виїздом з м.Фергана.
16.03.2012 року у перше звернувся до ПФУ в Красноперекопському районі про призначення йому пенсії за віком, але отримав відмову 18.06.2012 року. Вдруге звернувся до ПФУ в Красноперекопському районі 17.04.2013 року і 25.07.2013 року отримав відмову. Обидва рази відмовою стало те, що у його трудовій книжці має місце неточні записи у датах наказів, а 12 записі відсутнє посилання на наказ про звільнення, що на думку відповідача є перешкодою у призначення пенсії за віком.
Враховуючи вищевикладене позивач вважає відмову Управління Пенсійного фонду України в Красноперекопському районі АР Крим зазначену у рішення №4338/06-05 від 25.07.2013 року у призначенні пенсії за віком неправомірною, просить суд зарахувати йому у стаж, необхідний для отримання пенсії за віком період його роботи: 25.07.1977 року по 27.09.1979 року, з 13.12.1979 року по 27.09.1991 року, визнати право на пенсію за віком з 16.03.2012 року, тобто з моменту першого звернення до ПФУ, зобов'язати відповідача призначити та виплатити заборгованість по пенсії з 16.03.2012 року.
Ухвалою Красноперекопського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 27.01.2013 року позовні вимоги ОСОБА_2 в частині визнання рішення Управління ПФУ в Красноперекопському районі №3974/06-05 від 18.06.2012 року неправомірним, залишено без розгляду.
В судовому засідання позивач ОСОБА_2 позов підтримав, просив його задовольнити.
Представник позивача - ОСОБА_3 позов підтримав, просив задовольнити.
Представник відповідача Управління ПФУ в Красноперекопському районі Ар Крим в судове засідання з'явився, надав заперечення проти позову. З позовом не згоден.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши позивача ОСОБА_2, його представника ОСОБА_3,, представника Управління ПФУ в Красноперекопському районі АР Крим - Бавбекова З.С., свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_1, оглянувши оригінал пенсійної справи №134075, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.ст. 8, 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. В Україні визнається і діє принцип верховенства права, на засадах якого здійснюється правосуддя (абзац 15 підпункту 4.1 пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року №15-рп/2004) Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо гарантується Конституцією України.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
Згідно зі ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист.
Відповідно до п.1 та п. 6 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються свободи громадянина, гарантії цих прав і свобод, а також основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Згідно вимог ч.2 ст.5 КАС України, провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Згідно ч.4 ст.24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до ч.1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.
Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Відповідно до п.18 вказаного Порядку передбачено, що за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Позивач ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.5).
Відповідно до записів у трудовій книжці ОСОБА_2 №5 25.07.1977 року його прийнято на роботу Ферганського заводу ЖБІ ММ та ВХ формовщиком по 2-му розряду, відповідно до наказу №72к від 23.07.1977 року, запис №6 03.09.1979 звільнився по ст. 38 КЗоТ Узбекської СРС відповідно до наказу №85к від 02.09.1979 року. Запис №5 надання прийняття на роботу містить виправлення.
Відповідно до записів №11 01.10.1988 року ОСОБА_2 після пере тарифікації встановлено 3 розряд такелажника, наказ №186 від 27.10.1988 року, запис №12 27.09.1991 року звільнений за власним бажанням, у зв'язку із виїздом із м.Фергана наказ №94-к (а.с.11). У записі №12 відсутня дата наказу про звільнення ОСОБА_2.
Судом встановлено, що 17.04.2013 року, на час подання документів для призначення пільгової пенсії 17.04.2013 р. досяг 62-річного віку, позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Красноперекопському районі АР Крим із заявою про призначення йому пенсії за віком, згідно ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», і у підтвердження наявності в нього стажу надав трудову книжку.
Рішенням Комісії з питань підтвердження стажу роботи, які дають право на призначення пенсій на пільгових умовах або за вислугою років при Управлінні Пенсійного фонду України в Красноперекопському районі №4338/06-05від 25.07.2013 року ОСОБА_2 в призначенні пенсії, відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», було відмовлено у зарахуванні періодів його роботи: - з 25.07.1977 року по 27.09.1979 року, з 13.12.1979 року по 27.09.1991 року, оскільки у його трудовій книжці за ці періоди має місце виправлення, крім того зазначено, що ОСОБА_2 з 2002 року перебував на обліку у Красноперекопському міськрайонному центрі зайнятості, проте запис про це у трудовій книжці відсутній.
У зв'язку із наявними виправленнями у трудовій книжці ОСОБА_2 Управлінням ПФУ в Красноперекопському районі 16.03.2012 року зроблено запит до прокуратури м.Фергана, і 17.04.2013 року зроблено ряд запитів до Ферганського заводу Залізобетонних виробів, архіву м.Фергана, прокуратури м.Фергана щодо витребування довідок.
На теперішній час жодної відповіді не отримано.
Не погодившись із зазначеним рішенням від 25.07.2013 року позивач звернувся до суду із адміністративним позовом.
Як вбачається з оскаржуваного рішення Управління ПФУ в Красноперекопському районі від 25.07.2013 року ніяких нових документів, крім рішення Управління від 18.06.2012 року 3974/06-05 до пенсійного фонду більш не надходило.
З матеріалів справи не вбачається, що Ферганський завод ЖБІ ліквідовано. Таким чином суд позбавлений можливості прийняти при ухвалені рішення пояснення свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_1, щодо періоду праці ОСОБА_2 на заводі, виходячи з вимог постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що рішення Управління ПФУ в Красноперекопському районі АР Крим від 25.07.2013 року № 4338/06-05 щодо відмови ОСОБА_2 у призначенні пенсії за віком з 17.04.2013 року є правомірним.
Враховуючи, що дії Управління ПФУ в Красноперекопському районі щодо відмови у призначені пенсії за віком, являються правомірними, тому відсутні підстави для задоволення іншої частини позовних вимог ОСОБА_2.
Керуючись ст.ст. 8, 46, 55 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 17, 86, 99, 158-163 КАС України, Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суд
ПОСТАНОВИВ :
У задоволені позову ОСОБА_2 до Управління пенсійного фонду України в Красноперекопському районі Автономної Республіки Крим про визнання відмови неправомірною, визнання права на пенсію за віком, зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Севастопольського Апеляційного адміністративного суду АР Крим через Красноперекопський міськрайонний суд АР Крим шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення постанови.
Постанова набирає чинності протягом 10-ти днів з моменту проголошення, якщо не буде оскаржена в апеляційному порядку. У разі оскарження в апеляційному порядку постанова набирає чинності після розгляду справи апеляційною інстанцією.
Суддя: О. В. Шевченко