ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

Справа № К-3627/06                                                                              

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2006 року                                                                                                          м. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Ліпського Д.В.-  головуючий,

Амєліна С.Є.   -   суддя-доповідач,

Гуріна М.І.,

Леонтович К.Г.,

Юрченка В.В.

при секретарі Проценко О.О. 

з участю представника відповідача Дейнеки І.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду міста Полтави від 22 вересня 2005 року та на ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 16 січня 2006 року в справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про стягнення заборгованості по грошовому забезпеченню -

в с т а н о в и л а :

В касаційній скарзі, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, позивач ставить питання про скасування рішення Київського районного суду міста Полтави від 22 вересня 2005 року та ухвали Апеляційного суду Полтавської області від 16 січня 2006 року, якими відмовлено в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості по грошовому забезпеченню за минулий час. Просить постановити нове рішення про задоволення позовних вимог.

В касаційній інстанції представник відповідача касаційну скаргу не визнав, просив її відхилити посилаючись на те, що судові рішення відповідають вимогам законодавства.

Позивач у судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлений.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач перебував на військовій службі, з якої звільнений наказом командира військової частини НОМЕР_1 НОМЕР_2 й вимагає стягнути заборгованість по грошовому забезпеченню з урахуванням коефіцієнту індексації: надбавку за безперервну військову службу у розмірі 70 відсотків з урахуванням 33 відсотків премії - в сумі 8907,58 гривень, невиплачену при звільненні грошову допомогу в сумі 683,63 гривень, невиплачене грошове забезпечення в сумі 548,68 гривень.

На процесуальні порушення при встановлені фактичних обставин справи в касаційній скарзі не вказується.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин у справі колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Приймаючи рішення суди першої та апеляційної інстанції прийшли до правильного висновку, що встановлення позивачу щомісячної надбавки за безперервну службу в розмірі 15 відсотків не суперечить Указу Президента України «Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперервну службу» від 05 травня 2003 року №389, яким, зокрема, Міністру оборони України надано право встановлювати військовослужбовцям Збройних Сил України, які мають високі результати у службовій діяльності, надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України у відсотках до грошового забезпечення, залежно від стажу служби: понад 20 років - в розмірі до 70 відсотків.

Однак, в порушення повноважень наданих статтею 195 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, апеляційний суд не перевірив законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції щодо всіх позовних вимог. Зокрема апеляційний суд не перевірив законність рішення суду першої інстанції в частині, що стосується вимог про стягнення грошової допомоги в сумі 683,63 гривень та грошового забезпечення в сумі 548,68 гривень, які, на думку позивача, мали бути виплачені йому при звільненні.

Допущені апеляційним судом порушення норм процесуального права могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, що відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судового рішення суду апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд.

Керуючись статтями 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 16 січня 2006 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття обставин.