ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
ПОСТАНОВА
Іменем України
13 лютого 2014 року (17:10) Справа №801/862/14
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого судді Сидоренка Д.В., при секретарі Леоновій В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі АР Крим
до ОСОБА_1
про відшкодування переплати пенсії у розмірі 1908,75 грн.,
Обставини справи: Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі АР Крим звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом про стягнення з ОСОБА_1 1908,75 грн. переплати пенсії.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем необґрунтовано отримувалась пенсія на підставі довідки про заробітну плату за період з 01.01.1986 року по 31.12.1990 року, виданої Птахорадгосп «Приморський». Зазначене вище призвело до переплати пенсії за період з січня 2004 року по грудень 2013 року в сумі 1908,75 грн.. яка і підлягає стягненню з відповідача.
Позивач явку свого представника в судове засідання 13.02.2014 року не забезпечив, надав клопотання про розгляд справи за його відсутності та підтримання позовних вимог у повному обсязі.
Від відповідача по справі 10.02.2014 року надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, а також пояснення на позовну заяву.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд
ВСТАНОВИВ:
Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.
Справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч.1 ст.3 КАС України).
Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України визначено поняття суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
У відповідності до пункту 12 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у період до перетворення Пенсійного фонду України в неприбуткову самоврядну організацію він функціонує як центральний орган виконавчої влади на підставі норм цього Закону (крім норм, зазначених в абзаці шостому пункту 1 цього розділу) та Положення про Пенсійний фонд України, яке затверджує Президент України.
Відповідно до пунктів 1, 3, 4 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 № 384/2011, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, який входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань пенсійного забезпечення та збору, ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Згідно з пунктом 1.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 року № 8-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 березня 2008 року за № 209/14900 Управління Пенсійного фонду України (далі - Фонд) у районах, містах і районах у містах (далі - Управління) є органами Фонду, підвідомчими відповідно головним управлінням Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - регіональні управління), що разом з цими управліннями утворюють систему органів Фонду.
Виходячи з системного аналізу вищенаведених норм, суд дійшов висновку про те, що Управління Пенсійного фонду в Ленінському районі АР Крим є територіальним органом виконавчої влади, який у правовідносинах з юридичними особами, в тому числі пов'язаними із контролем за повнотою нарахування та сплати єдиного внеску, реалізують владні управлінські функції, через що належить до суб'єктів владних повноважень в розумінні п.п.7 п.1 ст.3 КАС України.
Отже, даний спір є публічно-правовим та, керуючись правилами територіальної підсудності адміністративних справ про оскарження ненормативних актів індивідуальної дії за місцем знаходження позивача, що встановлені ч.2 ст.19 КАС України, підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства Окружним адміністративним судом АР Крим.
Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Порядок та підстави призначення пенсій громадян визначений положеннями Закону України від 05.11.1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі по тексту - Закону № 1788).
Статтею 1 Закону № 1788 передбачено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Згідно із статтею 2 цього Закону одним із видів пенсій є пенсія за віком.
Відповідно до статті 7 Закону № 1788 звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 15.03.1994 року звернулась до комісії по призначенню пенсії при виконавчому комітеті ради народних депутатів Ленінського району із заявою про призначення їй пенсії за віком як матері п'ятьох дітей (а.с.4).
Статтею 17 Закону «Про пенсійне забезпечення» (в редакції на час звернення відповідача із заявою про призначення пенсії) було передбачено, жінки, які народили п'ятеро або більше дітей і виховали їх до восьмирічного віку, і матері інвалідів з дитинства, які виховали їх до цього віку, мають право на пенсію за віком після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 15 років із зарахуванням до стажу часу догляду за дітьми (пункти "є" і "ж" статті 56).
Статтею 64 Закону № 1788 було передбачено, що пенсії обчислюються за встановленими нормами у процентах до середньомісячного заробітку, що визначається відповідно до статей 65 - 67 цього Закону, який громадяни одержували перед зверненням за пенсією.
При цьому для розрахунку пенсії береться заробіток у сумі не вище десятикратного розміру мінімальної заробітної плати. Заробіток у частині, що не перевищує чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, враховується при призначенні пенсії повністю. Кожна наступна частина заробітку враховується в такому розмірі: в межах п'ятого мінімуму заробітної плати - 85 процентів, шостого - 70 процентів, сьомого - 55 процентів, восьмого - 40 процентів, дев'ятого - 25 процентів, десятого - 15 процентів. Одержаний таким чином заробіток вважається заробітком, з якого обчислено пенсію.
Як вбачається з матеріалів справи, пенсія за віком була призначена відповідачу на підставі довідки, виданої Птахорадгоспом, про розмір заробітної плати за період з 01.01.1986 року по 31.12.1990 року (а.с.5).
Частиною 3 статті 44 Закону України від 09.07.2003 року № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі по тексту - Закон № 1058) органам Пенсійного фонду надано право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
На підставі зазначеного вище, посадовими особами позивача 22.11.2013 року було проведено перевірку Завітненської сільської ради (архіви Птахорадгоспу «Приморський» передані на зберігання до Завітненської сільської ради) з питання достовірності даних про заробітну плату, наданих для призначення пенсії, у тому числі достовірності відомостей про заробітну плату ОСОБА_1 за період з 01.01.1986 року по 31.12.1990 року.
Під час перевірки використані такі документи: довідка про заробітну плату від 01.10.2013 року № 146 (а.с.7) та розрахунково-платіжні відомості за період з 01.01.1986 року по 31.12.1990 року.
За наслідками перевірки складено акт № 103 від 22.11.2013 року (а.с.6).
З адміністративного позову слідує, що в ході перевірки було виявлено переплату пенсії у розмірі 1908,75 грн., яка має бути відшкодована відповідачем.
Однак, суд не може погодитися з такою позицією позивача з огляду на наступне.
У відповідності до статті 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, над міру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім'ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії.
Із змісту наведеної норми слідує, що підставою для стягнення з пенсіонера над міру виплачених коштів є наявність зловживань з боку такого пенсіонера.
Проте, з матеріалів справи слідує, що виплата пенсії здійснюється ОСОБА_1 на підставі довідки роботодавця. Будь-яких зловживань з боку відповідача шляхом надання недостовірних відомостей для призначення пенсії під час розгляду справи не виявлено.
Враховуючи зазначене, відсутні підстави для стягнення з пенсіонера ОСОБА_1 переплати пенсії, внаслідок чого у задоволенні позовних вимог має бути відмовлено.
Позиція суду, окрім зазначеного, обґрунтована також наступними обставинами.
Відповідно до частини 1 статті 72 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
Згідно з частиною 2 статті 106 КАС України на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, позивач зазначає докази, про які йому відомо і які можуть бути використані судом.
Особи, як беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки (частина 2 статті 49 КАС України).
Обґрунтовуючи позовні вимоги про наявність переплати пенсії відповідачу, позивач посилається на дані проведеної перевірки, що зафіксовані в акті № 103 від 22.11.2013 року.
Проте, згідно із висновком до акту перевірки (зворотній бік а.с.6) невідповідність даних про заробітну плату ОСОБА_1 з 01.01.1986 року по 31.12.1990 року з даними, зазначеними у довідці від 01.01.2013 року № 146, наданими для перерахунку пенсії, не виявлено.
Крім того, позивачем в якості доказу було надано довідку про перерахунок пенсії ОСОБА_1 за період з 01.01.2004 року по 31.12.2013 року. Згідно вказаної довідки різниця між сумою виплаченої пенсії та призначеної пенсії (переплата) становить 1515,12 грн.
Таким чином, за наслідками вивчення наданих позивачем документів, судом не було виявлено на підставі яких даних позивачем зроблено висновок про наявність за відповідачем суми переплати пенсії у розмірі 1908,75 грн.
Приймаючи до уваги, що під час розгляду справи заявлені позивачем вимоги не знайшли нормативного та документального підтвердження, суд відмовляє у їх задоволенні.
У судовому засіданні, яке відбулось 13.02.2014 року, оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Відповідно до вимог ст. 163 КАС України постанова оформлена та підписана 18.02.2014 року.
Керуючись ст. ст. 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Сидоренко Д.В.