АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
Справа № 11кп/797/26/14 Головуючий в суді 1-ї інстанції:
Категорія: ч. 3 ст. 185 КК України Курнякова Т.А.
Доповідач: Лесь В.І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 лютого 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справах Апеляційного суду міста Севастополя у складі:
головуючого - судді Леся В.І.,
суддів Нікітіна Г.В., Юненка М.О.,
при секретареві Мазнєві Ю.М.,
за участю прокурора відділу прокуратури міста Севастополя Сімак Ю.В., обвинуваченого ОСОБА_4,
розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду в місті Севастополі апеляційну скаргу обвинуваченого на вирок Балаклавського районного суду міста Севастополя від 27 листопада 2013 року, яким
ОСОБА_4, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року в селі Тургенівка Бахчисарайського району АР Крим, громадянина України, офіційно не працевлаштованого, не зареєстрованого, що фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше чотири рази судимого, останній раз 7 вересня 2010 року Балаклавським районним судом міста Севастополя за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 187 КК України до 4 років 2 місяців позбавлення волі, звільненого 26 липня 2012 року умовно-достроково на 10 місяців 21 день,
засуджено за ч. 3 ст. 15 - ч. 3 ст. 185 КК України до 3-х років 6-ти місяців позбавлення волі, за ч. 3 ст. 185 УК України і за сукупністю злочинів до 4-х років позбавлення волі.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 71 КК України до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднано не відбуту частину покарання за вироком Балаклавського районного суду міста Севастополя від 7 вересня 2010 року та остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки 1 місяць.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_6 про стягнення з ОСОБА_4 3000 грн. залишено без розгляду.
На зазначений вирок обвинувачений ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, у якій просить змінити вирок суду в частині призначеного покарання, призначити йому більш м'яке покарання.
В апеляційній скарзі обвинувачений не погоджується з тим, що остаточне покарання йому було призначено шляхом складення покарань, замість поглинання менш суворого покарання більш суворим.
Крім того, обвинувачений ОСОБА_4 посилається на те, що призначаючи йому покарання, суд першої інстанції не прийняв до уваги його щире каяття, допомогу слідству, відшкодування збитків та думку потерпілого ОСОБА_6 щодо покарання.
За вироком суду ОСОБА_4 засуджено за те, що він 19 травня 2013 року в період часу з 11 години 30 хвилин до 12 години 30 хвилин, повторно, за попередньою змовою з особою, відносно якої матеріали виділені в окремо провадження, з корисливих мотивів, перебуваючи на території СТ "Гірськодолинний" у Балаклавському району міста Севастополя, проникли в домоволодіння, розташоване на ділянці НОМЕР_1, і таємно викрали звідти майно, що належить ОСОБА_6: обігрівач марки "VITEK" вартістю 400 грн., куртку чорного кольору, вартістю 100 грн., DVD програвач "ДЕХ" вартістю 200 грн., а також 36 DVD-дисків загальною вартістю 150 грн., після чого з місця злочину зникли, викраденим майном розпорядилися на власний розсуд, заподіявши ОСОБА_6 матеріальну шкоду на загальну суму 850 грн.
Крім того, 19 травня 2013 року близько 17 години ОСОБА_4 повторно, за попередньою змовою з особою, відносно якої матеріали виділені в окремо провадження, знову проникли в будинок, розташований на ділянці НОМЕР_1 СТ "Гірськодолинний" і вчинили спробу викрасти телевізору "Електра Дампер" вартістю 300 грн, який належить ОСОБА_6, але з причин не залежних від їх волі, не вчинили усіх дій, які вважали за необхідне для доведення злочину до кінця, оскільки булі затримані на місці скоєння злочину.
Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту оскарженого судового рішення та доводів, викладених в апеляційній скарзі, висловлення доводів обвинуваченого ОСОБА_4, який наполягав на задоволенні апеляційної скарги, думку прокурора, який просив апеляційну скаргу обвинуваченого залишити без задоволення, а вирок суду першої інстанції без зміни, дослідивши матеріали справи та обговоривши викладені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне відмовити в задоволенні апеляційної скарги обвинуваченого, з наступних підстав.
Висновок суду про винність ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень при зазначених у вироку обставинах, не заперечується в апеляційній скарзі і підтверджується сукупністю зібраних у ході досудового розслідування і досліджених при судовому розгляді доказів, яким суд першої інстанції дав належну оцінку у вироку.
Дії ОСОБА_4 правильно кваліфіковані судом першої інстанції за ч. 3 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), скоєне повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднане з проникненням у житло; за ч. 3 ст. 15 - ч. 3 ст. 185 КК України, як незакінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), скоєне повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднане з проникненням у житло.
Призначаючи ОСОБА_4 покарання, суд відповідно до ст. 65 КК України, крім ступеня тяжкості вчиненого злочину, врахував дані про особу винного та обставини, що пом'якшують покарання, у тому числі й ті, на які посилається обвинувачений в апеляційній скарзі. Зокрема, дослідивши дані про особу ОСОБА_4, суд установив, що він негативно характеризується за місцем проживання, суспільно корисною працею на момент вчинення злочину не займався, раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення аналогічних злочинів, вчинив кримінальне правопорушення у період відбування умовно-дострокового звільнення від покарання. Водночас обставинами, що пом'якшують покарання, суд визнав щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень, добровільне відшкодування завданого збитку. Обставиною, яка обтяжує покарання, суд визнав вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.
З огляду на все це суд першої інстанції, дотримуючись вимог статей 50, 65 КК України, призначив ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі близьке до мінімального, встановленого санкцією ст. 185 ч. 3 КК України й обґрунтовано, при призначенні йому остаточного покарання за сукупністю злочинів відповідно до вимог ст. 70 КК України, всупереч твердженню в апеляційній скарзі, застосував принцип поглинання менш суворого покарання більш суворим.
При призначенні ОСОБА_4 остаточного покарання за сукупністю вироків відповідно до ст.. 71 КК України, суд також застосував більш м'який принцип - часткового складання покарань.
Призначене ОСОБА_4 покарання є справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Підстав для пом'якшення покарання, і зокрема, для застосування до засудженого інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням, про що йдеться у поданій апеляційній скарзі, колегія суддів не убачає.
Що стосується доводів апеляційної скарги ОСОБА_4 про те, він щиросердно розкаявся, активно сприяв розкриттю кримінальних правопорушень, добровільно відшкодував завданий збиток, а потерпілий не наполягав на суворому покарання, то на думку колегії суддів, вони були враховані судом першої інстанції при призначення покарання.
Даних, які б свідчили, що у справі щодо ОСОБА_4 неправильно застосовано кримінальний закон чи допущено істотне порушення кримінального процесуального закону, не встановлено.
З огляду на викладене колегія суддів апеляційного суду не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та призначення ОСОБА_4 більш м'якого покарання.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України 2012 року, колегія суддів апеляційного суду
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу обвинуваченого залишити без задоволення, а вирок Балаклавського районного суду міста Севастополя від 27 листопада 2013 року відносно ОСОБА_4 - без зміни.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Дійсна за належними підписами.
З дійсною згідно:
Суддя апеляційного суду
міста Севастополя В.І. Лесь
19.02.2014