ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
УХВАЛА
14 лютого 2014 р.Справа № 801/11571/13-а
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Панова О.І., суддів Радчука А.А., Сидоренка Д.В., при секретарі судового засідання Устіновій І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства аграрної політики та продовольства України
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Державний концерн "Національне виробничо-аграрне об'єднання "Масандра"
про визнання протиправними дій та скасування наказу,
від позивача - ОСОБА_3, паспорт НОМЕР_1;
від відповідача - не з'явився;
від третьої особи - не з'явився;
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Міністерства аграрної політики та продовольства України про визнання протиправними дій по виданню наказу №216-п від 13.12.2013 року та скасування наказу №216-п від 13.12.2013 року.
Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно з п. 5 ст.1 Закону України «Про структуру, повноваження та особливості правового і економічного режиму майнового комплексу Національного виробничо-аграрного об'єднання «Масандра» державне підприємство «Гурзуф» входить до складу Національного виробничо-аграрного об'єднання «Масандра». Відповідно до п.3, ст.2 вищезазначеного Закону директори підприємств, що входять до складу Національного виробничо-аграрного об'єднання «Масандра», призначаються на посаду і звільняються з посади генеральним директором об'єднання. Як вбачається з тексту оскаржуваного Наказу №216-п від 13.12.2013 року генеральний директор Державного концерну Національного виробничо-аграрного об'єднання «Масандра» ОСОБА_4 на посаду директора державного підприємства не призначав, а від так дії відповідача мають бути визнані протиправними.
Представник позивача у судовому засіданні 14.02.2014 року позовні вимоги підтримав у повному обсязі, наполягав на задоволенні адміністративного позову з підстав викладених у позовній заяві.
Відповідач у судове засідання 14.02.2014 року явку свого представника не забезпечив про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неприбуття суд не повідомив.
Представник третьої особи у судове засідання 14.02.2014 року також не з'явився, надіслав клопотання про розгляд справи за його відсутністю.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши подані документи та матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до висновку, що провадження по справі підлягає закриттю, з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 обіймав посаду заступника директора державного підприємства «Гурзуф».
Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України №187-п від 11.10.2013 року на ОСОБА_1 покладено виконання обов'язків директора підприємства «Гурзуф».
Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України № 216-п від 13.12.22013 року було призначено ОСОБА_4 на посаду директора державного підприємства «Гурзуф», увільнено ОСОБА_1, заступника директора державного підприємства «Гурзуф» від виконання обов'язків директора цього підприємства (а.с.7).
Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, посадових та службових осіб.
Відповідно до частини другої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Суди повинні дотримуватися встановлених процесуальними законами правил підсудності та підвідомчості спорів, враховувати, що тільки права, свободи та законні інтереси учасників правовідносин, які виникають із визначених законом підстав та інших юридичних фактів, підлягають судовому захисту в передбачений законом спосіб.
Стаття 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод і інтересів фізичних осіб, прав і інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Пунктом 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Для визначення спору як такого, що підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства, має бути законодавче уповноваження хоча б одного суб`єкта владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єктів, а ці суб`єкти відповідно зобов`язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб`єкта.
Тому слід вважати, що до юрисдикції адміністративних судів віднесені тільки ті публічно-правові спори, які виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктами владних повноважень віднесених до їх компетенції владних управлінських функцій.
Пунктом 15 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах місцевого самоврядування.
Стаття 17 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює категорії спорів, на які поширюється компетенція адміністративних судів, щодо вирішення адміністративних справ, це, зокрема, спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Будь-яка публічна служба є державною службою.
Суспільні відносини, пов'язані зі створенням правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу, регулює Закон України "Про державну службу" № 3723-XII від 16.12.1993. Згідно зі статтею 9 цього Закону правовий статус окремих категорій державних службовців регулюється Конституцією України, спеціальними законами та Кодексом законів про працю України.
Спеціальним законодавством врегульовані питання, пов'язані із прийняттям (обранням, призначенням) громадян на публічну службу, її проходженням та звільненням із неї (її припиненням).
Відповідно до частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Компетенція адміністративних судів згідно з пунктом 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України поширюється, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" відповідно до пункту 7 частини першої статті 3 того самого Кодексу означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.
Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є правильність рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
За обставин, коли заявлені у справі позовні вимоги випливають із відносин, що мають приватноправовий характер, а відповідний орган державної влади чи місцевого самоврядування не виступає в цих відносинах як суб'єкт владних повноважень, його участь в прийнятті рішень щодо призначення особи на будь-яку посаду та звільнення з цієї посади, не змінює правову природу спірних відносин і не перетворює цей спір у публічно-правовий.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 виконує обов'язки директора підприємства за наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України №187-п від 11.10.2013 року, що не відноситься до публічної служби в розумінні наведених норм Кодексу адміністративного судочинства України.
Спірний наказ виданий у межах трудових відносин та не є нормативно-правовим актом чи правовим актом індивідуальної дії, виданим на реалізацію владних управлінських функцій відповідача.
Спір, що виник із трудових відносин і не пов'язаний із проходженням публічної служби, має розглядатися судами в порядку цивільного судочинства.
Між позивачем та відповідачем відсутній публічно правовий спір, так як вимоги позивача не стосуються захисту прав, свобод та інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, а існує спір із трудових відносин, оскільки позовні вимоги пов'язані з вирішенням питання законності призначення ОСОБА_4 на відповідну посаду та увільнення позивача від виконання обов'язків директора державного підприємства "Гурзуф", тому спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до частини другої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Таким чином, провадження у справі підлягає закриттю в порядку пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з яким суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
На підставі викладеного, керуючись статтями 160,165, 157 КАС України, суд -
УХВАЛИВ:
Закрити провадження у адміністративній справі №801/11571/13-а за позовом ОСОБА_1 до Міністерства аграрної політики та продовольства України, третя особа - Державний концерн "Національне виробничо-аграрне об'єднання "Масандра" , про визнання протиправними дій та скасування наказу.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено в письмовому провадженні або згідно з частиною третьою статті 160 цього Кодексу, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної республіки Крим протягом 5 днів з дня її проголошення.
У разі розгляду справи у порядку письмового провадження або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом 5 днів з дня отримання. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Повторне звернення з такою самою позовною заявою не допускається.
Суддя Панов О.І.
Суддя Радчук А.А.
Суддя Сидоренко Д.В.