АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

провадження № 22-ц/796/1035/2014 Головуючий у 1-й інстанції: Кізюн Л.І.

Доповідач: Поліщук Н.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2014 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

Головуючого - судді Поліщук Н.В.,

Суддів Білич І.М., Кулікової С.В.

при секретарі Задорожному А.Г.

за участю представника позивача ОСОБА_1

представника 3-ї особи ОСОБА_2 ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києва справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Солом»янського районного суду м.Києва від 15 жовтня 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_4, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_6 та ОСОБА_7, треті особи - ОСОБА_2, Орган опіки та піклування Солом»янської районної в м.Києві державної адміністрації, Солом»янський районний відділ Головного управління Державної міграційної служби України в м.Києві про зняття з реєстрації та виселення, та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», ОСОБА_2, треті особи - Орган опіки та піклування Солом»янської районної в м.Києві державної адміністрації, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 про застосування наслідків недійсності договору іпотеки,-

ВСТАНОВИЛА:

В червні 2013 року ТОВ «ОТП Факторинг Україна» звернулося до суду з позовом про виселення із квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_4, малолітньої ОСОБА_6 та неповнолітньої ОСОБА_7; про зобов»язання Відділ паспортної реєстраційної та міграційної роботи Солом»янського РУ ГУ МВС України в м.Києві зняти з реєстрації у квартирі АДРЕСА_1 ОСОБА_4, малолітню ОСОБА_6 та неповнолітню ОСОБА_7

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 05 вересня 2011 року Голосіївським районним судом м.Києва ухвалено рішення про стягнення у солідарному порядку ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» 194681,39 доларів США (1545770,24 грн.) заборгованості за кредитним договором та 1588112,85 грн.

За вказаним рішенням видано виконавчий лист, який перебуває на виконанні в Управлінні державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м.Києві, і державним виконавцем вчиняються дії щодо реалізації зазначеної вище квартири. Проте, як стало відомо в ході проведення виконавчих дій, в квартирі зареєстровані та проживають діти - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Квартира АДРЕСА_1 є предметом іпотеки згідно із укладеним 24 листопада 2006 року між ЗАТ «ОТП Банк» (заставодержатель) та ОСОБА_2 (іпотекодавець) Договору іпотеки №PCL-006/1325/2006.

Між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» 05 листопада 2010 року укладено Договір купівлі-продажу кредитного портфелю, згідно із яким останнє є новим кредитором у зобов»язаннях, що виникли у первісного кредитора з ОСОБА_2 на підставі Кредитного договору №ML-006/1325/2006 від 24 листопад 2006 року, з ОСОБА_4 на підставі Договору поруки №SR-006/1325/2006 від 24 листопада 2006 року. У нового кредитора також виникли права щодо Договору іпотеки.

Позивач, з посиланням на те, що реєстрація дітей у квартирі відбулась в порушення Договору іпотеки, оскільки у порушення п.5.2 цього договору не було отримано на це згоди заставодержателя, а також з посиланням на Закон України «Про іпотеку» вважає, що відповідач та її малолітні діти підлягають виселенню із зняттям з реєстраційного обліку.

Не погодившись з первісним позовом, ОСОБА_4 пред»явлено зустрічний позов до ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ОСОБА_2 про застосування наслідків недійсного правочину - Договору іпотеки №PCL-006/1325/2006 укладеного 24 листопада 2006 року між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8; скасування реєстраційного запису про реєстрацію в Державному реєстрі іпотек; скасування реєстраційного запису про реєстрацію в Єдиному державному реєстрі заборон відчуження об»єктів нерухомого майна.

Зустрічний позов обґрунтовує тим, що при укладенні Договору іпотеки не було отримано згоди Органу опіки та піклування.

Рішенням Солом»янського районного суду м.Києва від 15 жовтня 2013 року позовні вимоги ТОВ «ОТП Факторинг Україна» задоволено частково, вирішено виселити ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 з квартири АДРЕСА_1 із зняттям з реєстрації за зазначеною адресою. В решті позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо судових витрат.

В задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_4 подано апеляційну скаргу, у якій просить рішення скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні первісного позову та задоволення зустрічного позову.

В апеляційній скарзі, зокрема, посилається на не залучення в якості відповідача ОСОБА_2 (третя особа у справі); вказує на те, що, укладаючи Договір іпотеки іпотекодавець ще не набув права власності, а також не було встановлено сімейного стану позичальника/іпотекодавця, що б перешкоджало укладенню цього договору без отримання згоди Органу опіки та піклування; посилається на те, що при укладенні ОСОБА_2 договору купівлі-продажу права на квартиру одночасно виникли і у дитини; не погоджується з висновком щодо наявності у дитини ОСОБА_7 батька.

В судовому засіданні представник позивача та представник 3-ї особи ОСОБА_2 - ОСОБА_3 проти задоволення апеляційної скарги заперечували, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Інші учасники в судове засідання не з»явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

У відповідності до вимог ст.. 305 ЦПК України колегія суддів ухвалили розглядати справу за відсутності осіб, що не з»явились.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, представника третьої особи ОСОБА_2 - ОСОБА_3, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частково задовольняючи вимоги за первісним позовом, суд першої інстанції виходив з того, що житлове приміщення, у якому проживає відповідач та діти, підлягає реалізації у відповідності до Закону України «Про іпотеку», у зв»язку із чим вимога іпотекодержателя про виселення мешканців є обґрунтованою.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції виходив з того, що не знайшло свого підтвердження укладення договору іпотеки з порушенням встановленим законом вимог, оскільки на момент укладення договору іпотеки неповнолітні діти не були зареєстровані у квартирі та не були власниками квартири.

Проте, повністю з такими висновками погодитися не можливо з огляду на таке.

Судом першої інстанції установлено, що 24 листопада 2006 року між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ "ОТП Банк". та ОСОБА_2 укладені кредитний договір №МL-006/1325/2006 та Договір іпотеки №PCL-006/1325/2006.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 24 листопада 2006 року між банком та ОСОБА_4 укладено договір поруки №SR-006/1325/2006.

05 листопада 2010 року ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» 05 листопада 2010 року укладено Договір купівлі-продажу кредитного портфелю, згідно із яким останнє є новим кредитором у зобов»язаннях, що виникли у первісного кредитора з ОСОБА_2 на підставі Кредитного договору №ML-006/1325/2006 від 24 листопад 2006 року, з ОСОБА_4 на підставі Договору поруки №SR-006/1325/2006 від 24 листопада 2006 року. У нового кредитора також виникли права щодо Договору іпотеки.

Рішенням Голосіївського районного суду м.Києва від 05 вересня 2011 року вирішено стягнути у солідарному порядку з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на користь ТОВ «ОТП «Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором у сумі 194681,39 доларів США (1 545 770,24 грн.) та 1 588 112,85 грн.

Постановою старшого державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень ВДВС ГУЮ у м.Києві Григорян О.Г. від 05 грудня 2011 року відкрито виконавче провадження за виконавчим листом №2-2645, виданим 26 листопада 2011 року Голосіївським районним судом м.Києва та ОСОБА_2 надано строк для добровільного виконання рішення суду в семиденний строк з моменту винесення постанови.

Згідно із даними довідки Ф-3 від 20 березня 2013 року, відповідач ОСОБА_4 її діти - ОСОБА_6 та ОСОБА_7 з 20 березня 2007 року зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно даних свідоцтв про народження, батьком ОСОБА_7 є ОСОБА_10, батьком ОСОБА_6 є ОСОБА_2

Згідно даних заяви ОСОБА_4 від 24 листопада 2006 року, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8, відповідач надав згоду ОСОБА_2 на купівлю квартири АДРЕСА_1, оформлення кредиту та передання квартири в іпотеку ЗАТ «ОТП Банк».

Відповідно до ч.2 ст.39 Закону України «Про іпотеку» одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Відповідно до ст.40 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом. Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Необхідною підставою для виселення осіб з помешкання, яке є предметом іпотеки, на підставі Закону України «Про іпотеку» повинна бути наявність рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки або договір між сторонами іпотечного договору про позасудове врегулювання спору.

Проте, суд першої інстанції не звернув належної уваги на те, що рішенням Голосіївського районного суду м.Києва від 05 вересня 2011 року не вирішувалось питання про звернення стягнення на предмет іпотеки, а в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження наявності між сторонами договору про позасудове врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки. Відтак, відсутні підстави для виселення мешканців на підставі Закону України «Про іпотеку».

Сама по собі наявність виконавчого провадження по виконанню рішення Голосіївського районного суду м.Києва від 05 вересня 2011 року про стягнення заборгованості не дає підстав для ухвалення судового рішення про виселення відповідачів на підставі Закону України «Про іпотеку».

Окрім того, посилання позивача на порушення умов договору, згідно якого іпотекодавець не вправі прописувати (реєструвати) право проживання третіх осіб (дітей) в квартирі, що є предметом іпотеки, без попередньої згоди іпотекодержателя (пп. «h» п.5.2 Договору іпотеки), не дають підстав для виселення відповідачки ОСОБА_4 та її неповнолітніх дітей, оскільки не є обставинами, з якими законодавство пов»язує виселення мешканців із жилого приміщення.

З урахуванням наведеного, колегія суддів уважає, що суд першої інстанції дійшов висновків про виселення відповідача та її неповнолітніх дітей на підставі Закону України «Про іпотеку» з порушенням норм матеріального права. Відтак, рішення суду в частині виселення ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 з квартири АДРЕСА_1 із зняттям з реєстраційного обліку підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні цих позовних вимог.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції виходив з того, що не знайшло свого підтвердження укладення договору іпотеки з порушенням встановленим законом вимог, оскільки на момент укладення договору іпотеки неповнолітні діти не були зареєстровані у квартирі та не були власниками квартири.

Такі висновки суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні зустрічних позовних вимог відповідають обставинам справи та ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Доводи апеляційної скарги в частині порушення вимог чинного законодавства при укладенні договору іпотеки без згоди органів опіки та піклування відхиляються колегією суддів, з огляду на наступне.

За змістом ст.32 ЦК України, ст.177 СК України, ст.17 Закону України від 26 квітня 2001 року №2402-ІІІ «Про охорону дитинства» батьки не мають права без дозволу органу опіки та піклування укладати договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов»язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов»язання.

Оскільки установлено, що на момент укладення договору іпотеки діти на мали права власності на предмет іпотеки чи права користування предметом іпотеки, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що при укладенні договору іпотеки не установлено порушень прав неповнолітніх дітей, відтак, відсутні підстави для визнання договору недійсним із визначених ОСОБА_4 підстав.

Окрім того, стороною Договору іпотеки, що оспорюється, є ПАТ «ОТП Банк» (раніше ЗАТ «ОТП Банк»), проте, така юридична особа до участі у справі не залучалась, а ТОВ «ОТП Факторинг України» не є належним відповідачем за такими позовними вимогами.

Відповідно до ст.309 ЦПК України неправильне застосування норм матеріального права є підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції в частині виселення ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 з квартири АДРЕСА_1 із зняттям з реєстраційного обліку та ухвалення нового про відмову в задоволенні цих позовних вимог.

Окрім того, на підставі ст.88 ЦПК України підлягає скасуванню рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_4 на користь позивача судового збору.

В іншій частині рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, та підстав для його скасування з мотивів, кикладених в апеляційній скарзі, не має.

Керуючись ст.ст. 218, 303, 304, 305, 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Солом»янського районного суду м.Києва від 15 жовтня 2013 року про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» в частині виселення ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 з квартири АДРЕСА_1 із зняттям з реєстраційного обліку - скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні цих позовних вимог.

Рішення Солом»янського районного суду м.Києва від 15 жовтня 2013 року в частині стягнення з ОСОБА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» судового збору - скасувати.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий - суддя Н.В. Поліщук

Судді І.М. Білич

С.В.Кулікова