ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

202/106/14-к

№ 1кп/0202/51/2014

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2014 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

в складі: головуючого - судді Дружиніна К.М.

при секретарі - Дьяченко О.І.

за участю прокурора - Кононевич А.Г.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську кримінальне провадження № 12013040660005703 за обвинуваченням ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, освіта неповна середня, не працюючого, раніше не судимого; зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1; в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КК України;

ВСТАНОВИВ:

Обвинувачений ОСОБА_1, згідно рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 30.11.2012 року, був зобов'язаний до щомісячної сплати аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання сина - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, у розмірі ? частини всіх доходів заробітку (доходів), але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідно віку, починаючи з 12 листопада 2012 року до повноліття дитини.

Однак, ОСОБА_1, умисно, в порушення ст.51 ч.2, 124 ч.5 Конституції України, ст. 180 Сімейного кодексу України, в період часу з 12 листопада 2012 року до 01 грудня 2013 року, злісно ухилявся від встановлених рішенням суду платежів на утримання своєї дитини, іншої матеріальної допомоги ОСОБА_2 на утримання дитини не надавав, на попередження державної виконавчої служби про кримінальну відповідальність за ухилення від виплати аліментів не реагував, в результаті чого, утворилася заборгованість по виплаті аліментів на загальну суму 9 568 гривень 43 копійок.

ОСОБА_1, свою вину визнав повністю, пояснив суду, що дійсно згідно рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 30.11.2012 року, він був зобов'язаний до щомісячної сплати аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання сина - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, у розмірі ? частини всіх доходів заробітку (доходів), але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідно віку, починаючи з 12 листопада 2012 року до повноліття дитини. В період часу з 12 листопада 2012 року до 01 грудня 2013 року, в зв'язку зі скрутним матеріальним становищем він не сплачував аліментів на утримання сина, в результаті чого, утворилася заборгованість в сумі 9 568 гривень 43 копійок.

Про винність ОСОБА_1, у скоєнні інкримінованого йому діяння, суд робить висновок виходячи з наступних доказів: рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 30.11.2012 року (а.п. 16), виконавчого листа № 2-9220/2012 від 30.11.2012 року (а.п. 31), відповідно до яких ОСОБА_1 був зобов'язаний до сплати аліментів на утримання ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, який згідно свідоцтва про народження є сином обвинуваченого (а.п. 15); довідки - розрахунку державного виконавця Індустріального відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції про заборгованість ОСОБА_1 зі сплати аліментів (а.п. 33)

Інші докази, здобуті в ході досудового слідства не досліджувались в судовому засіданні, в зв'язку з визначенням порядку та об'єму дослідження доказів, передбаченому ч.3 ст. 349 КПК України, оскільки свідчення ОСОБА_1 відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та ніким не заперечуються.

Таким чином, суд дійшов висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_1 в злісному ухиленні від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів), тобто в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 164 КК України.

При призначенні виду та розміру покарання, необхідного та достатнього для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, суд враховує ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, який свою вину визнав повністю, що суд відносить до пом'якшуючої його покарання обставини, при цьому вважає, що виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства, з застосуванням ст. 75 КК України, звільнивши обвинуваченого від відбування призначеного судом покарання з випробуванням.

З метою належного виконання процесуального рішення, суд вважає за необхідне обрати відносно обвинуваченого міру запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 368, 370, 371, 373, 374 КПК України, суд,

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1 визнати винним в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 164 КК України та призначити йому покарання у вигляді одного року обмеження волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбуття призначеного покарання, якщо засуджений протягом одного року іспитового строку, не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього обов'язки.

Відповідно до п.п. 2, 3 ч.1 ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_1, не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання та роботи.

Обрати відносно ОСОБА_1 міру запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання.

На вирок може бути подана апеляція в судову палату по кримінальним справам апеляційного суду Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий: К.М. Дружинін.