УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 1/107/19/13Суддя у І-й інстанції: Кузьміна О.М.

Провадження №11/191/158/13 Суддя-доповідач: Фаріна Н. Ю.

26 грудня 2013 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії у складі:

головуючого судді - Гриценка Ю.Ф.,

суддів - Фаріни Н.Ю., Белоусова Е.Ф.,

за участю: прокурора - Лесіна С.Л.,

обвинуваченого - ОСОБА_2,

захисника обвинуваченого - ОСОБА_3,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії апеляцію засудженого ОСОБА_2 на вирок Керченського міського суду АР Крим від 12 лютого 2013 року, яким:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Керчі, АР Крим, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше судимого 08.09.2008 р. Керченським міським судом за ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 263 КК України до чотирьох років позбавлення волі, звільненого 22.06.2012 р. за відбуттям строку покарання,

визнано винним у скоєнні злочинів, передбачених ч.2 ст. 186, ч. 1 ст. 309 КК України, і на підставі ч. 1 ст. 70 КК України остаточно призначено покарання у виді п'яти років шести місяців позбавлення волі; залишено міру запобіжного заходу тримання під вартою; термін покарання обчислений з 23.09.2012 року; стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПрАТ "ЗАТ Крим" 1036 грн., в дохід держави судові витрати в розмірі 1029,84 грн. за проведення судової експертизи; вирішено питання речових доказів,

ВСТАНОВИЛА:

Вироком суду встановлено, що 17 вересня 2012 року, об 11 год. 30 хв., ОСОБА_2, раніше судимий за викрадення чужого майна, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись в кафетерії магазину № 60 по вул. Войкова, 21 у м. Керчі, маючи умисел на відкрите заволодіння чужим майном, скориставшись відсутністю продавця на робочому місці, усвідомлюючи, що його дії стали явними для відвідувачів кафетерію, не реагуючи на їх зауваження, з касового апарату, розташованого за барною стійкою, відкрито викрав грошові кошти в сумі 1036 грн., чим заподіяв матеріальну шкоду ПрАТ "ЗАТ Крим" на вказану суму.

20 вересня 2012 року, о 21 год. 40 хв. ОСОБА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись біля будинку № 1 по вул. Всесоюзна у м. Керчі, повторно маючи умисел на відкрите заволодіння чужим майном, застосувавши насильство, яке не є небезпечним для життя і здоров'я потерпілого, наніс ОСОБА_4 численні удари руками і ногами по різним частинам тіла потерпілого, заподіявши йому легкі тілесні ушкодження, що не спричинили за собою короткочасного розладу здоров'я. Після того, як ОСОБА_4 впав, ОСОБА_2 відкрито викрав у потерпілого мобільний телефон "Nokia Х 2-02" з сім-карткою МТС і сім-карткою "Київстар", грошовими коштами, ключами на загальну суму 1258,40 грн., чим спричинив потерпілому ОСОБА_4 матеріальний збиток на вказану суму.

23 вересня 2012 року, о 10 год. 30 хв. ОСОБА_2, знаходячись біля будинку № 3 по вул. Горбульського у м. Керчі, шляхом привласнення знайденого, незаконно придбав без мети збуту для особистого вживання шприц об'ємом 10 мл з ацительованим опієм, який незаконно зберігав при собі до 11 год. цього ж дня, коли його було затримано співробітниками міліції біля будинку № 5 по вулиці Горбульського в м. Керчі, в ході огляду місця події у ОСОБА_2 був виявлений в лівій кишені куртки і вилучений медичний шприц об'ємом 10 мл з особливо небезпечним наркотичним засобом - ацетильованим опієм в кількості 0,1454 г.

Засуджений ОСОБА_2 подав апеляцію, в якій, після уточнення, просить скасувати вирок Керченського міського суду АР Крим від 12 лютого 2013 року та перекваліфікувати його дії за епізодом відкритого викрадення грошових коштів ПрАТ "ЗАО Крим" з ч. 2 ст. 186 КК України на ч. 2 ст. 185 КК України, за епізодом відкритого викрадення майна та грошових коштів у ОСОБА_4 закрити кримінальну справу.

В обґрунтування апеляції засуджений зазначив, що висновки суду не відповідають обставинам кримінальної справи, оскільки у нього був умисел і фактично вчинена крадіжка грошових коштів з касового апарату кафетерію магазину, що на його думку підтверджується показаннями свідків, допитаних в суді, але відхилених судом; грабіж ОСОБА_4 не вчиняв, вважає свою вину не доведеною.

В частині визнання винним та засудження за ч. 1 ст. 309 КК України ОСОБА_2 вирок суду не оскаржується.

Іншими учасниками процесу вирок суду також не оскаржується.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення засудженого ОСОБА_2 на підтримку апеляції, думку захисника засудженого - адвоката ОСОБА_3, яка підтримала апеляцію, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляції засудженого, перевіривши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів прийшла до наступного висновку.

Згідно з п. 2 ч.1 ст. 367 КПК 1960 року, підставою для скасування або зміни вироку суду є невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи.

За змістом статті 369 КПК 1960 року вирок вважається таким, що не відповідає фактичним обставинам справи: коли висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні; коли суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки; коли при наявності суперечливих доказів, які мають істотне значення для висновків суду, у вироку не зазначено, чому суд взяв до уваги одні докази і відкинув інші; коли висновки суду, викладені у вироку, містять істотні суперечності. Вирок із зазначених підстав підлягає скасуванню чи зміні лише тоді, коли невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи могла вплинути на вирішення питання про винуватість засудженого, на правильність застосування кримінального закону, на визначення міри покарання.

Відповідно до ст. 323 КПК 1960 року вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим. Суд обґрунтовує вирок лише на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, керуючись законом.

Колегія суддів вважає, що зазначені вимоги закону судом першої інстанції дотримані.

Свій висновок про доведеність винуватості засудженого ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.186 КК України суд зробив на підставі доказів, досліджених та оцінених ним з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону, про що у вироку навів докладні мотиви.

Суд обґрунтовано поклав в основу вироку докази, які містяться у протоколах слідчих дій, показаннях свідків, потерпілого, висновку судово-медичної експертизи.

Колегією суддів не приймаються доводи засудженого ОСОБА_2 в тій частині, що гроші з касового апарату в кафетерії він викрав таємно, а не відкрито, що, на його думку, підтверджується показаннями свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6, оскільки ці доводи спростовуються наступними доказами.

З показань свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, які в суді підтвердили показання дані на досудовому слідстві, судом встановлено, що коли їм стали ясні наміри невідомого хлопця викрасти гроші, ОСОБА_5 голосно зробила йому зауваження, але він не відреагував та із взятими грошами втік.

Свідок ОСОБА_8 в суді пояснила, що почувши крики, одразу вийшла з підсобки, окрім свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6, в кафетерії нікого не було, вона зняла залишки в касі та виявила недостачу в сумі 1036 грн., викликала міліцію.

Суд у вироку обґрунтовано послався на вищенаведені показання засудженого, свідків, які узгоджуються між собою, та з письмовими доказами по справі, а саме з: протоколом пред'явлення особи для впізнання від 23.09.2012 року, згідно якого ОСОБА_8 впізнала ОСОБА_2 як особу, яка знаходилася 17.09.2012 року в кафетерії магазину № 60 (т.1, а.с. 50-51); протоколом очної ставки від 23.09.2012 року, згідно якого свідок ОСОБА_8 підтвердила свої показання на очній ставці з ОСОБА_2 (т.1, а.с. 52); протоколом відтворення обстановки й обставин події, згідно якого ОСОБА_2 показав обставини, при яких він вчинив злочин (т. 1, а.с. 55-60).

Крім того, з показань ОСОБА_2, даних ним в судовому засіданні, вбачається, що умисел на заволодіння грошами з касового апарату у нього виник в той час, коли в кафетерії знаходилися люди, в тому числі і його знайомі, з якими він розпивав спиртні напої, що підтверджує факт усвідомлення ним скоєння злочину відкрито, на очах у інших осіб.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду про усвідомлення ОСОБА_2, що вчинені ним дії здійснювалися в умовах очевидності, тому вважає, що незаконні дії ОСОБА_2 правильно кваліфіковані судом за ч. 2 ст. 186 КК України як відкрите заволодіння чужим майном особою, скоєне повторно, і підстав для перекваліфікації дій засудженого на ч. 2 ст. 185 КК України не вбачає.

Колегією суддів не приймаються доводи засудженого ОСОБА_2 в частині недоведеності його вини у вчиненні грабежу ОСОБА_4, оскільки ці доводи також спростовуються висновками суду, які ґрунтуються на показаннях свідків і письмових доказах, та узгоджуються між собою, а саме наступними доказами.

Так, із показань свідка ОСОБА_9, даних на досудовому слідстві, судом встановлено, що удари потерпілому ОСОБА_4 наносив ОСОБА_2, потім він же відкрито викрав у потерпілого гроші та мобільний телефон, який продав, про що сам при зустрічі розповів ОСОБА_10, і що ОСОБА_9 підтвердив при відтворенні обстановки й обставин події (т.1, а.с. 198,199, 206-208).

Із показань свідка ОСОБА_10, даних на досудовому слідстві, судом встановлено, що він відмовився придбати у ОСОБА_2 мобільний телефон, та що ОСОБА_2 сам розповів про вчинене ним 20.09.2012 року пограбування, про яке йому пізніше розповів ОСОБА_9 (т.1, а.с. 197).

Згідно з протоколами пред'явлення особи для впізнання та очної ставки між свідком ОСОБА_9 і потерпілим ОСОБА_4, дослідженими в судовому засіданні, свідок ОСОБА_9 впізнав ОСОБА_4 як особу яку пограбував ОСОБА_2 (т.1, а.с. 202-205).

При відтворенні обстановки й обставин події свідок ОСОБА_9 показав місце скоєного ОСОБА_2 20.09.2012 року злочину, яке відповідає місцю нападу на потерпілого ОСОБА_4, що зафіксовано у відповідних протоколах слідчих дій від 21. 09.2012 року та 17.10.2012 року (т.1, а.с. 173-174, 206-208).

Свідок ОСОБА_11 в суді показала, що працюючи продавцем-консультантом мобільних телефонів на ринку, відмовилась придбати у ОСОБА_2 мобільний телефон "Nokia Х 2-02", але на наступний день придбала телефон тієї ж марки у іншої жінки; про те, що це один і той самий телефон дізналася від працівників міліції, які показали роздруківку дзвінків з номером її сім-картки, оскільки вона двічі його перевіряла.

Свідок ОСОБА_12 на досудовому слідстві показала, що за проханням ОСОБА_2 на ринку продала дівчині у ларьку мобільний телефон за 200 грн., за що отримала від нього 50 грн.

Згідно з протоколами пред'явлення особи до впізнання від 26.10.2012 року та від 18.12.2012 року свідок ОСОБА_11 впізнала ОСОБА_12 як жінку, у якої вона придбала мобільний телефон "Nokia Х 2-02", а ОСОБА_2 як особу, яка приносила їй мобільний телефон "Nokia Х 2-02" для продажу, і що ОСОБА_11 підтвердила на очних ставках з ними (т. 1, а.с. 211-213, 215-216, 223-226).

З огляду на вище наведене, колегія суддів вважає, що суд прийшов обґрунтованого висновку про доведеність вини засудженого ОСОБА_2 у вчиненні грабежу потерпілого ОСОБА_4, яка повністю підтверджена доказами, зібраними з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону та дослідженими в суді, та про відсутність сумнівів в правдивості показань вказаних вище свідків на досудовому слідстві, оскільки їх показання були послідовні і логічні, та узгоджуються з іншими дослідженими судом доказами: протоколами впізнання, очних ставок та відтворення обстановки та обставин подій, а також показаннями свідка ОСОБА_11 в суді.

Колегія суддів погоджується з критичною оцінкою суду показань свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10, які на момент допиту їх в суді, як і ОСОБА_2, знаходилися під арештом за інші злочини, та показали: свідок ОСОБА_9 про те, що обмовив ОСОБА_2 на досудовому слідстві із-за наявності у ОСОБА_2 перед ним нібито боргу, погашеного в СІЗО після арешту; свідок ОСОБА_10 про те, що не читаючи підписував протоколи слідчого. Ці показання свідків спростовуються показаннями допитаного в суді слідчого ОСОБА_13 про те, що ОСОБА_9 і ОСОБА_10 добровільно дали показання та підписали протоколи допиту, які перед тим їм були вголос зачитані та прочитані ними самими.

В зв'язку із численними суперечностями у показаннях свідка ОСОБА_12, колегія суддів вважає правильним висновок суду щодо врахування в якості доказів, тільки тих, які остання підтвердила на очній ставці з ОСОБА_11, та які узгоджуються з іншими доказами та відповідають фактичним обставинам справи.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про неспроможність доводів ОСОБА_2 щодо не відповідності висновків суду фактичним обставинам справи, оскільки висновки суду підтверджуються належними, допустимими та достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону. Судом взяті до уваги всі докази, які істотно впливають на його висновки; у вироку вмотивовано зазначено, чому суд взяв до уваги одні докази і відкинув інші; всі висновки суду, які викладені у вироку, узгоджуються між собою та не містять істотних суперечностей.

Колегія суддів вважає покарання, призначене судом ОСОБА_2, справедливим, достатнім та необхідним для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів, оскільки воно призначено відповідно до вимог ст.ст. 65-67 КК України, і судом було вірно врахована ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу засудженого ОСОБА_2, який за місцем проживання характеризується негативно, за місцем реєстрації - позитивно, до адміністративної відповідальності не притягувався, виявляє ознаки психічних і поведінкових розладів внаслідок вживання опіоїдів з шкідливими наслідками, що він після звільнення з місць позбавлення волі не працевлаштувався, злочин скоїв менш ніж через місяць після відбуття покарання, матеріальну шкоду не відшкодував; обставину, яка обтяжує покарання - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння, відсутність обставин, що пом'якшують покарання.

На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що апеляцію засудженого ОСОБА_2 необхідно залишити без задоволення, а вирок суду без змін.

Керуючись ст.ст. 365,366 КПК 1960 року, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляцію засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Вирок Керченського міського суду АР Крим від 12 лютого 2013 року відносно ОСОБА_2 залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з моменту набрання нею законної сили.

Судді:

Ю.Ф.Гриценко Н.Ю.Фаріна Е.Ф.Белоусов