Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/778/357/14 Головуючий у 1-й інстанції: Апаллонова Ю.В.

Суддя-доповідач: Мануйлов Ю.С.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2014 року м.Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Осоцького І.І.

суддів: Мануйлова Ю.С.

Панкеєва О.В.

при секретарі: Буримі В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 29 листопада 2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИЛА :

24.09.2013 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позову зазначало, що 17.07.2006 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір б/н, за яким позичальник отримав кредит у сумі 1500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав та надав позичальнику кредит на суму 1500 грн., шляхом перерахування коштів на відповідний картковий рахунок.

Відповідачка взяті на себе зобов'язання належним чином не виконував, у зв'язку з чим станом на 31.08.2013 року заборгованість ОСОБА_3 перед Банком складає 32945 грн. 23 коп., з яких сума заборгованості за кредитом - 7752,75 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом - 23147,47 грн., а також штрафи відповідно до пункту 8.6 Умов та правил надання банківських послуг: фіксована частина штрафу-500 грн., роцентна складова штрафу - 1545,01 грн..

Посилаючись на зазначені обставини, ПАТ КБ «ПриватБанк» просив суд стягнути з відповідача суму боргу та судові витрати.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовну заяву у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

В судовому засіданні відповідачка позов визнала частково, зазначаючи, що дійсно нею було підписано кредитний договір, але просила суд позов задовольнити частково, вважаючи розмір боргу завеликим, погоджується зі сплатою половини суми боргу.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 29 листопада 2013 року позов Публічного акціонерного товариства КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_3 - задоволено.

Стягнуто із ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість у розмірі - 32945 грн. 23 коп., у тому числі : заборгованість за кредитом - 7752 грн. 75 коп., заборгованість по процентам за користування кредитом - 23147 грн. 47 коп., а також штрафи: фіксована частина штрафу - 500 грн., процентна складова штрафу - 1545 грн. 01 коп.

Стягнуто із ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» судові витрати у розмірі 329 грн. 45 коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, просить рішення суду скасувати ухвалити нове про відмову у позові.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Згідно ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

У відповідності до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Задовольнивши позов, суд першої інстанції виходив з наступного.

Як встановлено судом і таке вбачається з матеріалів справи, 17.07.2006 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3, був укладений кредитний договір б/н, за яким позичальник отримав кредит у сумі 1500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав та надав позичальнику кредит на суму 1500 грн., шляхом перерахування коштів на відповідний картковий рахунок.

Станом на 31.08.2013 року заборгованість ОСОБА_3 перед Банком складає 32945 грн. 23 коп., з яких сума заборгованості за кредитом - 7752 грн. 75 коп., заборгованість по процентам за користування кредитом - 23147 грн. 47 коп., а також штрафи відповідно до пункту 8.6 Умов та правил надання банківських послуг: фіксована частина штрафу - 500 грн., процентна складова штрафу - 1545 грн. 01 коп.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо в договорі визначена дата виконання кредитних умов, то виконання вимог здійснюється у встановлену дату.

Оскільки ОСОБА_3, не сплатила заборгованість за кредитним договором укладеним 17.07.2006 року, суд обгрунтовано вважав позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Таким чином, проаналізувавши встановлені обставини, безпосередньо, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши докази, які є у справі, оцінивши належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, суд дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог ПАТ «ПриватБанк» в заявлених ним межах та про наявність правових підстав для їх задоволення.

Відповідно до ст.ст.11,60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі доказів, обов'язок надання яких покладається на сторони по справі.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 послалася на те, що суд безпідставно відмовив у застосуванні строку позовної давності для банку. Відповідно до чинного законодавства (ч.5 ст.261 ЦК України), перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Також послалася на те, що відповідно до п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», при встановлення, що строк для звернення з позовом пропущено без поважних причин, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

З такими доводами не можна повністю погодитись з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново (чч. 1, 3 ст. 264 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

З урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу позовної давності пов'язаний з певними юридичними фактами та їх оцінкою управомоченою особою.

Так, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК України).

У зобов'язаннях, в яких строк виконання не встановлено або визначено моментом вимоги кредитора, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст. ст. 252-255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).

Відповідно до ч.1,ч.5 ст.261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

У зв'язку з порушенням виконання умов кредитного договору, станом на 31.08.2013 року на 31.08.2013 року заборгованість ОСОБА_3 перед Банком склала 32945 грн. 23 коп., з яких сума заборгованості за кредитом - 7752 грн. 75 коп., заборгованість по процентам за користування кредитом - 23147 грн. 47 коп., а також штрафи відповідно до пункту 8.6 Умов та правил надання банківських послуг: фіксована частина штрафу-500 грн., процентна складова штрафу - 1545 грн. 01 коп.

Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

Згідно з ч. 1 ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності є підставою для відмови в позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України). Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (ч. 5 ст. 267 ЦК України).

Отже, законодавством чітко та однозначно врегульовано, що підставою застосування позовної давності є виключно на це заява сторони у спорі під час розгляду справи у суді першої інстанції.

Як вбачається з наданого розрахунку заборгованості, ОСОБА_3 перестала виконувати зобов'язання з погашення кредиту з 15 вересня 2008 року (а.с.3-6).

Отримавши з цього ж часу (з 15.09.2008 року) право вимоги до ОСОБА_3, позивач звернувся до суду 24 вересня 2013 року, зокрема з вимогами про стягнення заборгованості за кредитним договором, яка була нарахована ПАТ КБ»ПриваБанк» станом на 31.08.2013 року, тобто більше ніж через 5 років.

Сплив позовної давності є підставою для відмови в позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України). Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (ч. 5 ст. 267 ЦК України).

Отже, законодавством чітко та однозначно врегульовано, що підставою застосування позовної давності є виключно на це заява сторони у спорі під час розгляду справи у суді першої інстанції.

Пункт 7 ч.11 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів, яким кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув, у системному зв'язку з самою ч. 11 ст. 11 зазначеного Закону стосується позасудового порядку повернення споживчого кредиту і спрямований на те, щоб встановити судовий контроль за вирішенням таких вимог кредитодавця з метою захисту прав споживача як слабшої сторони договору споживчого кредиту.

Відповідна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 20 листопада 2013 року справа № 6-126цс13.

Матеріали справи не містять заяви ОСОБА_3 про застосування строку позовної давності під час розгляду справи у суді першої інстанції.

Зважаючи на це, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав застосування позовної давності.

З урахуванням викладеного, не можуть бути прийняті до уваги посилання апелянта на те, що суд безпідставно відмовив у застосуванні строку позовної давності для банку.

Суд, також вірно не прийняв до уваги доводи відповідачки про зменшення суми заборгованості за кредитом в зв'язку з матеріальними труднощами в її родині, оскільки у відповідності до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Суд зазначив, що вказані відповідачкою обставини могли б бути підставою для мирного врегулювання з позивачем спірних правовідносин.

За таких обставин, судова колегія приходить до висновку, що судом першої інстанції з'ясовані всі обставини справи, які мають істотне значення для правильного вирішення спору, дана належна оцінка письмовим доказам у сукупності з доводами сторін, висновки суду відповідають обставинам справи, доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують висновки суду першої інстанції, тому підстав для скасування оскаржуваного рішення немає.

Керуючись ст.ст.307,308,314,317 ЦПК України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 29 листопада 2013 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

судді: