ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 111/3372/13-пСуддя у І-й інстанції: Шувалов М.В.

Провадження №33/191/182/13 Суддя-доповідач: Фаріна Н. Ю.

23 жовтня 2013 року суддя судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду АР Крим у м. Феодосії Фаріна Н.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову судді Ленінського районного суду АР Крим від 04 вересня 2013 року, якою

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,

притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.188-28 КУпАП, -

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою судді Ленінського районного суду АР Крим від 04 вересня 2013 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.188-28 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 (двісті п'ятдесят п'ять) грн. за те, що він 04 серпня 2013 року о 13 годині 00 хвилин на 255 км а/д Н-14 Кіровоград-Миколаїв, керуючи автомобілем Камаз, державний номерний знак НОМЕР_2, буксирував напівпричіп, державний номерний знак НОМЕР_1, та не виконав припис посадової особи Державтоінспекції від 04 серпня 2013 року №17, чим порушив п.1.5 Правил дорожнього руху.

В апеляційній скарзі апелянт просить вказану постанову судді скасувати та закрити провадження у справі у зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування своєї апеляційної скарги зазначив, що не виконав вимоги інспектора з двох причин, по-перше: оскільки вважав його вимоги незаконними, по-друге: оскільки на автомобілі не працювало зчеплення, а також розвернутися не порушивши правил дорожнього руху в нього не було можливості, крім того, на його думку, відповідно до постанови КМУ № 879, порядку і технічному регламенту здійснення ГВК транспортних засобів № 219 і п 22.5 ПДД його автомобіль не підлягав ваговому контролю. Також ОСОБА_2 не було своєчасно сповіщено про дату і час судового засідання.

Заслухавши пояснення ОСОБА_2, який підтримав апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходжу до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 2 ч. 5 Положення про Державну автомобільну інспекцію Міністерства внутрішніх справ, яке затверджене постановою КМУ № 341 від 10.04.1997 р., працівниками ДАІ під час виконання ними своїх службових обов'язків мають права давати посадовим і службовим особам та громадянам обов'язкові для виконання приписи про усунення порушень законодавства, в тому числі правил, норм, стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а у разі невиконання таких приписів - притягувати винних осіб до передбаченої законодавством відповідальності.

Згідно з п.5 Порядку взаємодії дорожніх організацій і підприємств та підрозділів Державтоінспекції МВС України при проведенні габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування, затвердженого наказом Державної служби автомобільних доріг України та Міністерства внутрішніх справ України від 07 травня 2008 року №219/198, працівники ДАІ при проведенні габаритно-вагового контролю здійснюють: зупинку транспортного засобу з дотриманням правил дорожнього руху, а також перевірку у водіїв великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів наявності дозволу на рух. У разі відсутності такого дозволу направляють транспортний засіб на проходження габаритно-вагового контролю.

З огляду на наведені вище норми доводи ОСОБА_2 щодо незаконності дій працівників ДАІ є неспроможними.

Необґрунтованими є доводи ОСОБА_2 щодо незаконності вимог інспектора ДАІ розвернути транспортний засіб для проходження вагового контролю з порушенням правил дорожнього руху, оскільки вони не підтверджені матеріалами справи, в яких відсутні будь-які невирішені заяви чи клопотання з цього приводу.

Також є неспроможними доводи ОСОБА_2 щодо того, що його автомобіль не підлягає ваговому контролю, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які докази цього, зокрема відомості про параметри транспортного засобу.

Доводи апелянта щодо того, що суддя при притягненні його до адміністративної відповідальності, не врахував його майновий стан та пом'якшуючі обставини, вважаю необґрунтованими, оскільки вони не підтверджені документальними доказами.

Вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення підтверджується зібраними у справі та дослідженими у судовому засіданні доказами, а саме протоколом про адміністративне правопорушення АГ2 № 046714 від 04.08.2013 р. (а.с. 1), поясненнями свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 (а.с.2-4), приписом № 17 від 04.08.2013 р. (а.с. 5).

Зібраним доказам суддя дав належну оцінку і правильно кваліфікував дії ОСОБА_2 за ст.188-28 КУпАП.

Адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн., вважаю достатнім та необхідним для запобігання й попередження вчинення ОСОБА_2 подібних правопорушень в подальшому, накладено на нього у межах санкції ст. 188-28 КУпАП і з урахуванням вимог ст. 33 КУпАП. Всі ці обставини були враховані суддею при призначенні стягнення.

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову судді Ленінського районного суду АР Крим від 04 вересня 2013 року - залишити без задоволення.

Постанову судді Ленінського районного суду АР Крим від 04 вересня 2013 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Н.Ю.Фаріна