07.02.2014

Апеляційний суд міста Севастополя

Справа № 22-ц/797/191/14 Головуючий у першій

Категорія 5 інстанції Гаркуша О.М.

Доповідач у апеляційній

інстанції Козуб О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2014 року, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Севастополя в складі:

Головуючого, судді - Козуб О.В.,

суддів - Клочка В.П., Моцного М.В.,

при секретарі - Григорчук І.О.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_3,

відповідача - ОСОБА_4,

представника відповідача - ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Севастополі апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Ленінського районного суду м.Севастополя від 23 травня 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про поділ житлового будинку та земельної ділянки в натурі, припинення права власності, -

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2011 року позивач ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про поділ в натурі житлового будинку АДРЕСА_1 та поділ в натурі земельної ділянки площею 398 кв.м, на якій розташований вказаний житловий будинок, за фактичним порядком користування між ним та відповідачем ОСОБА_4, виділивши йому у власність у вказаному жилому будинку квартиру №2, яка складається з приміщень: літери « 2-1», « 2-2», « 2-3», « 2-4», « 2-5», « 2-6», « 2-7» в будинку літер «А», «А-1», надвірні споруди літер «Д», земельну ділянку площею 99,5 кв.м, а відповідачу виділити у власність в жилому будинку квартиру №1, яка складається з приміщень: літери « 1-1», « 1-2», « 1-3», « 1-4», « 1-5», « 1-6», « 1-7», « 1-8» в будинку літер «А», «А-1», надвірні споруди літери «Б», «В», «Г» та земельну ділянку площею 298,5 кв.м, мотивуючи вимоги тим, що вони з відповідачем є співвласниками вказаного житлового будинку та земельної ділянки, він на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 07 вересня 1983 року є власником 1/4 частини вказаного будинку АДРЕСА_1. Власником інших 3/4 частин казаного будинку є відповідач ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 12 червня 1997 року. Будинок та надвірні споруди розташовані на земельній ділянці площею 398 кв.м, яку на підставі розпорядження Ленінської районної державної адміністрації м.Севастополя від 8 грудня 1997 року №1433 передано йому та відповідачу у спільну часткову власність та 02 липня 2002 року видано державний акт на право приватної власності на землю. Вказує, що з 1983 року між ним та відповідачем встановлено фактичний порядок користування будинком та земельною ділянкою, які відповідно до статті З64 ЦК України підлягають поділу в натурі.

Рішенням Ленінського районного суду м.Севастополя від 23 травня 2013 року у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить рішення суду І інстанції скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та на порушення норм процесуального права, ухвалення рішення без всебічної оцінки наданих доказів, та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Зокрема, зазначає, що відповідно до висновку експертизи, у жилому будинку можливо виділити дві окремі частини таким чином, що вони будуть повністю ізольовані одна від одної, а саме за фактичним користуванням сторонами житловим будинком та землею. Крім того, у висновку вказано, що при влаштуванні запропонованого варіанту виділу частин житлового будинку відповідно до ідеальних часток співвласників рекомендовано зробити переобладнання, а рекомендовані експертом переобладнання, безпосередньо не пов'язані з виділом часток, тому носять не обов'язковий, а рекомендаційний характер. При поділі будинку за фактичним користуванням переобладнань не потрібно і кожна самостійна частина житлового будинку буде мати теж цільове призначення, яке мала до проведення виділу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, відповідача та представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали цивільної справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду І інстанції підлягає залишенню без змін з наступних підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до вимог ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Згідно положень ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судовим розглядом справи встановлено, що ОСОБА_6 є власником 1/4 частки жилого будинку ¹ 4 та відповідних часток, надвірних споруд, розташованих за адресою АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на спадщину за законом від 07 вересня 1983 року, посвідченого державним нотаріусом Першої Севастопольської державної нотаріальної контори та зареєстрованого в реєстрі за №1-7622 (а.с.5).

Відповідно до реєстраційного надпису на правовстановлюючому документі, право власності на вказану частку жилого будинку зареєстровано за позивачем в КП «БТІ та ДРОНМ» СМР.

На підставі договору купівлі-продажу від 12 червня 1997 року, ОСОБА_4 є власником 3/4 часток жилого будинку АДРЕСА_1 та відповідних часток надвірних споруд, розташованих за адресою АДРЕСА_1.

Згідно державного акту на право власності на землю від 02 липня 2002 року, ОСОБА_6 і ОСОБА_4 є співвласниками земельної ділянки площею 0,0398 га, а саме позивач є власником - ? частки, а відповідач - 3/4 часток вказаної земельної ділянки (а.с.6).

З матеріалів справи та технічного паспорту на жилий будинок АДРЕСА_1 вбачається, що жилий будинок літ «А», «А-1» складається: з коридору 1-1 пл.5,4 кв.м., жилої кімнати 1-2 пл. 19,6 кв.м., жилої кімнати 1-3 пл. 11,7 кв.м., санвузла 1-4 пл.3,7 кв.м., кухні 1-6 пл. 12,6 кв.м., житлової кімнати 1-7 пл. 16,2 кв.м., коридору 1-8 площею 2,9 кв.м, веранди 1-І площею 8,9 кв.м. Квартира №2 складається з наступних приміщень: коридору 2-1 пл.3,5 кв.м. кухні 2-2 пл.9,1 кв.м., коридору 2-3 пл.9,5 кв.м., жилої кімнати пл.14,4 кв.м., жилої кімнати 2-5 пл.12,7 кв.м., кухні 2-6 пл. 1,9 кв.м., санвузлу 2-7 пл.5,4 кв.м.

Також, по АДРЕСА_1 розташовані господарські споруди: сарай літер «Д», гараж-майстерня літер «В», літня кухня літер «В», мансарда, прибудова літер «в», прибудова літер «в1», навіс літер «Е», огородження №1а,2,7-10, мощення І, сходи металеві.

Згідно даних КП «БТІ та ДРОНМ» СМР №7 від 14.03.2012 року, по АДРЕСА_1 самовільно побудовані веранда літер «а-1», проведена реконструкція та збільшена у розмірах гараж-майстерня літер «В», прибудова літер „в", літня кухня літер „В" (другий поверх), два балкони, мансарда над літер "В", балкон, сходи, оглядова яма в літер "В", навіс літер "Е", прибудова літер „в1" (а.с.46), які відповідно до п.2.3 Інструкції щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України №55 від 18.О6.2007 року не підлягають поділу як самовільно збудовані.

Згідно з ч.1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Зі змісту позовних вимог ОСОБА_6 вбачається, що посилаючись на статтю 364 ЦК України, він просив поділити в натурі спірне нерухоме майно (будинок та земельну ділянку) між ним та відповідачем, здійснивши поділ за фактичним користуванням вказаним будинком та земельною ділянкою.

Відповідно до ст.364 ЦК України, співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим ( частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.

Виділ (поділ) жилого будинку, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру) або у разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності.

Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.367 ЦК України, майно, що є у спільній частковій власності може бути поділено в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками, право спільної часткової власності на нього припиняється.

Отже основним для поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування будинком, а розмір часток співвласників та технічна можливість поділу будинку відповідно до часток співвласників.

Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права стосовно спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, суд, здійснюючи поділ майна в натурі, повинен передати співвласнику частки жилого будинку та нежилих будівель, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню будівлі.

У тих випадках, коли в результаті поділу співвласнику передається частина жилого будинку, яка перевищує його частку, суд стягує з нього відповідну грошову компенсацію і зазначає в рішенні про зміну часток у праві власності на будинок.

Відповідно абзацу 1 пункту 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право власності громадян на жилий будинок» від 04 жовтня 1991 року №7, при вирішенні справ про виділ у натурі часток жилого будинку, що є спільною частковою власністю, слід мати на увазі, що це можливо, якщо кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку з самостійним виходом (квартиру). Виділ також може мати місце при наявності технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовані квартири.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі ухвали Ленінського районного суду м.Севастополя від 06 грудня 2012 року по вказаній цивільній справі була проведена судова будівельно-технічна експертиза.

Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи №1584/1585 від 11.03.2013 року проведеної Севастопольським відділенням Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім.Засл.Проф.М.С.Бокаріуса, поділити житловий будинок літер «А» неможливо, однак можливо виділити у цьому житловому будинку дві окремі частини таким чином, що вони будуть цілком ізольовані одна від одної.

При здійсненні запропонованого експертом варіанту поділу житлового будинку літер «А» відповідно до часток співвласників необхідно здійснити відповідні переобладнання, які наведені у висновку (зворот аркушу справи 76).

Крім цього, у висновку експерта зазначено, що всі переобладнання необхідно проводити відповідно до вимог ДБН А.3.1-5-96 «Організація будівельного виробництва» та «Положення про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт». Дозвіл на виконання будівельних робіт надається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю на підставі затвердженої у встановленому порядку документації, за наявності дозволу районної адміністрації, газового господарства та державної пожежної інспекції (а.с.70-78).

Відповідно до пункту 2.4 Інструкції щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об'єктів нерухомого майна №55, затвердженої наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 18 червня 2007 року, поділ на самостійні об'єкти нерухомого майна повинен відповідати умовам, що передбачені чинними будівельними нормами та за наявності на це дозволів органу місцевого самоврядування та інших компетентних органів.

Як вбачається з матеріалів справи, дозвільних документів на переобладнання будинку позивачем до суду І інстанції не надавалось.

Таким чином, ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог позивача, суд першої інстанції виходив з заявлених позовних вимог, інтересів сторін, висновку судової будівельно-технічної експертизи, відсутності дозвільних документів для проведення переобладнання нерухомого майна на самостійні об'єкти, та дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

У даному випадку правильно застосовано судом І інстанції до правовідносин, які виникли між сторонами, норми матеріального права - ст.ст.364, 367 ЦК України в ред.2003 року, оскільки відповідно до п.4 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України 2003 року, вказані правовідносини хоча і виникли до набрання чинності ЦК України в ред.2003 року, але продовжують існувати до теперішнього часу.

Правильно встановлено, що позивач має право на поділ в натурі спільного часткового нерухомого майна - вказаних житлового будинку та земельної ділянки, але поділ повинен відбуватись відповідно до розміру часток співвласників, а не за фактичним порядком користування, який склався, оскільки при такому поділі позивачу буде виділено значено більше приміщень та надвірних споруд ніж припадають на його частку та буде порушено право власності відповідача на її частку нерухомого майна, поділ нерухомого майна за фактичним користуванням не передбачений законом.

Також, правильних висновків дійшов суд І інстанції про неможливість поділу спірного нерухомого майна відповідно до ідеальних часток співвласників, оскільки за цим варіантом позивачем не надано дозвільних документів на проведення переобладнань, які необхідні за вказаним варіантом експертизи. Крім цього, експертом у висновку не визначено долі співвласників, які будуть становити у зв'язку із незначним відхиленням від їх ідеальних часток, а суд не може самостійно визначити їх для вказівки у рішенні, оскільки не має спеціальних знань в цій області.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, та не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущено порушення норм матеріального чи процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи та є підставою для скасування або зміни рішення суду І інстанції.

Враховуючи наведене, відповідно ч.1 ст.308 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Оскільки апеляційну скаргу позивача відхилено, сплачений ним судовий збір за подання апеляційної скарги відповідно до ст.88 ЦПК України відшкодуванню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.303, 304, п.1 ч.1 ст.307, ст.308, ст.ст.313- 315, ст.ст.317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Ленінського районного суду м.Севастополя від 23 травня 2013 року відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м.Севастополя від 23 травня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою апеляційного суду законної сили.

Головуючий, суддя: О.В.Козуб

Судді: В.П.Клочко

М.В.Моцний