УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 118/1498/13-кСуддя у І-й інстанції: Іоненко Т.І.

Провадження №11-кп/191/200/13 Суддя-доповідач: Фаріна Н. Ю.

14 листопада 2013 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії у складі:

головуючого судді - Гриценка Ю.Ф.,

суддів - Фаріни Н.Ю., Іванченка О.Ю.,

при секретарі - Стрижевській О.О.,

за участю:

прокурора - Лесіна С.Л.,

захисника обвинуваченого - ОСОБА_2

обвинуваченого - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_2 на вирок Судацького міського суду від 15 серпня 2013 року у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_3 за ч.1 ст.187 КК України, яким

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Той-Тепа Ср.- Чирчикського району Ташкентської області Республіки Узбекистан, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, не судимого,

визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.187 КК України, та призначено покарання у виді трьох років позбавлення волі, строк відбуття покарання обчислений з 11.07.2013 року, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою залишений до набрання вироком законної сили, вирішено питання речових доказів.

В С Т А Н О В И Л А:

Вироком суду встановлено, що ОСОБА_3, 08 липня 2013 року о 02 годині, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись на перехресті вул. Леніна та Феодосійське шосе м. Судака АР Крим, з метою протиправного заволодіння майном ОСОБА_4, застосовуючи насильство небезпечне для життя потерпілого в момент його спричинення, скоїв напад, при цьому наніс останньому удар рукою в обличчя, від якого потерпілий впав на землю та втратив свідомість, а ОСОБА_3 заволодів майном потерпілого, а саме: ноутбуком «Lenovo В560», сумкою для ноутбуку, маніпулятором «миша», картою пам'яті на 8 гб., зарядним пристроєм до мобільного телефону «Нокіа», спричинивши потерпілому ОСОБА_4 матеріальний збиток на загальну суму 3657 грн., з місця злочину зник, розпорядився майном на свій розсуд.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити вирок Судацького міського суду від 15 серпня 2013 року, звільнивши ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України.

В обгрунтування своїх апеляційних вимог зазначає, що призначене ОСОБА_3 покарання за своєю суворістю не відповідає його особі, а саме, що ОСОБА_3 раніше не судимий, за місцем проживання та роботи характеризується позитивно, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, має на утриманні одиноку матір пенсійного віку, інваліда 2 групи, а також те, що обвинувачений повністю визнав вину, щиро покаявся, добровільно видав викрадене майно, повністю та добровільно відшкодував матеріальні збитки та моральну шкоду, що потерпілий просив не позбавляти ОСОБА_3 свободи. За таких обставин апелянт вважає можливим застосувати до ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі з випробуванням.

Обставини злочину, доведеність вини та правильність кваліфікації судом дій обвинуваченого за ч.1 ст.187 КК України учасниками кримінального провадження не оскаржуються.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення обвинуваченого ОСОБА_3, його захисника ОСОБА_2, які підтримали апеляційну скаргу, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав

Відповідно до вимог ст.65 КК України суд призначає покарання у межах, встановлених у санкції статті КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

За змістом пункту другого роз'яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України, від 24 жовтня 2003 року N 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 65 КК суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин. Із урахуванням ступеня тяжкості, обставин злочину, його наслідків і даних про особу судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом більш суворого покарання особам, які вчинили злочин на ґрунті пияцтва, алкоголізму, наркоманії, за наявності рецидиву злочину, у складі організованих груп чи більш складних форм співучасті (якщо ці обставини не є кваліфікуючими ознаками).

Колегія суддів вважає, що при призначенні покарання ОСОБА_3 суд у вироку в повній мірі врахував його особу, а саме, що він не судимий, за місцем проживання характеризується посередньо, не перебуває на обліку у лікаря нарколога та психіатра, не працює. Судом вірно враховані в якості обставин, що пом'якшують покарання : визнання вини, щире каяття, наявність інвалідності другої групи загального захворювання у матері обвинуваченого, яка проживає разом з ним, клопотання потерпілого, який просив не призначати суворе покарання обвинуваченому; в якості обставин, обтяжуючих покарання - вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп'яніння.

Доводи захисника обвинуваченого ОСОБА_2, що обвинувачений працював у м. Судак на фірмі «Кримстрой», утримує свою матір ОСОБА_6, яка є інвалідом 2 групи, вірно не враховані судом у якості пом'якшуючих покарання обставин, так як не підтверджені документально.

Що стосується відомостей, викладених в позитивній характеристиці директора школи, де дев'ять років тому навчався обвинувачений, на думку колегії суддів, дані відомості характеризують особу обвинуваченого на час навчання останнього в загальноосвітній школі, а тому, не можуть бути враховані в якості характеристики особи обвинуваченого при призначенні йому покарання.

Колегія суддів погоджується і з тим, що судом в якості пом'якшуючої покарання обставини не враховано повне відшкодування обвинуваченим матеріальних збитків та моральної шкоди потерпілому, так як потерпілому матеріальні збитки відшкодовані шляхом вилучення в ході досудового розслідування матеріальних цінностей у обвинуваченого, що підтверджується матеріалами кримінального провадження і доводами апеляційної скарги захисника ОСОБА_2, щодо того, що в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_4 вимог матеріального і морального характеру не заявляв.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд виконав всі вимоги кримінального процесуального закону та призначив покарання з урахуванням тяжкості вчиненого злочину, особи обвинуваченого, обставин, які пом'якшують та обтяжують його покарання, яке є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження скоєнння ним нових злочинів.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів підстав для застосування ст.75 КК України і змінення вироку суду першої інстанції не вбачає.

Керуючись ст.ст. 404, 405, п.1 ч.1 ст. 407, 418, 419, 424 КПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_2 на вирок Судацького міського суду від 15 серпня 2013 року у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_3 за ч.1 ст.187 КК України залишити без задоволення.

Вирок Судацького міського суду АР Крим від 15 серпня 2013 року відносно ОСОБА_3 залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення ухвали, а засудженим - в той же строк з моменту вручення йому копії ухвали.

Судді:

Ю.Ф.Гриценко Н.Ю.Фаріна О.Ю.Іванченко