УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 111/1974/13-кСуддя у І-й інстанції: Казацький В.В.
Провадження №11/191/151/13 Суддя-доповідач: Фаріна Н. Ю.
31 жовтня 2013 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії у складі:
головуючого судді - Гриценка Ю.Ф.,
суддів - Фаріни Н.Ю., Белоусова Ю.Ф.,
при секретарі - Хоружій О.А.,
з участю: прокурора - Волімбовської Т.П.,
засудженого - ОСОБА_2,
захисника - ОСОБА_3,
розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії апеляції засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на вирок Ленінського районного суду АР Крим від 04 липня 2013 року у кримінальній справі за обвинуваченням:
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Керчі, АР Крим, громадянина України, освіта не закінчена вища, працюючого пекарем у СПД «ОСОБА_7» смт. Багерове, одруженого, маючого на утриманні неповнолітню особу, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,
засуджено за ч.3 ст. 186 КК України, і призначено покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді 4 (чотирьох) років обмеження волі. Запобіжний захід залишено підписку про невиїзд до набрання вироком законної сили. Зараховано до строку відбування покарання період його знаходження під вартою з 04.07.2012 року по 22.10.2012 року.
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця м. Керчі, АР Крим, громадянина України, з середньою спецальною освітою, працюючого суднозбиральником у МПП «Сирцов» м. Керч, не одруженого, неповнолітніх осіб на утриманні не маючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 в силу ст. 89 КК України не судимого,
засуджено за ч.3 ст. 186 КК України, і призначено покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі. Строк відбування покарання обчислений з мометну взяття під варту - з 28.01.2013 року, в строк відбування покарання зарахований строк тримання під вартою, і період знаходження під вартою з 04.07.2012 року по 22.10.2012 року, запобіжний захід - тримання під вартою залишений без змін.
Речові докази по кримінальній справі - 5914 грн., які знаходяться на зберіганні в Ленінському РВ ГУ МВС України в АРК, повернуті потерпілій ОСОБА_5
ВСТАНОВИЛА:
Вироком суду встановлено, шо 03 липня 2012 року приблизно о 12 годині 45 хвилин, ОСОБА_2 за попередньою змовою з ОСОБА_4 та ОСОБА_6, маючи умисел на заволодіння чужим майном, з корисливих мотивів, проникли у домоволодіння АДРЕСА_3, при цьому ОСОБА_6 знаходився на вулиці та стежив за навколишньою обстановкою, ОСОБА_4 знаходячись у вищевказаному домоволодінні, застосував до потерпілої ОСОБА_5 насильство, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілої, а саме придавлював останню подушкою до ліжка з метою позбавити потерпілу ОСОБА_5 можливості здійснити опір, а ОСОБА_2 з шафи, розташованої у кімнаті вищевказаного домоволодіння відкрито викрав гроші у сумі 6000 гривень, після чого з місця скоєння злочину зникли, викраденим розпорядилися на власний розсуд, чим заподіяли потерпілій ОСОБА_5 матеріальну шкоду на вищевказану суму.
Засуджений ОСОБА_4 подав апеляцію в якій просить, скасувати повністю або частково вирок Ленінського районного суду АР Крим від 04 липня 2013 року відносно нього у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості злочину та його особі і постановити новий вирок, обг'рунтувавши апеляцію тим, що судом не були взяті до уваги обставини, які пом'якшують покарання, а саме: те, що потерпіла не має претензій до нього та згодна на призначення покарання не пов'язаного з позбавленням волі, у скоєнному він щиро розкаявся, працевлаштувався, за місцем роботи характеризується позитивно.
Засуджений ОСОБА_2 також подав апеляцію, в якій просить частково змінити вирок Ленінського районного суду АР Крим від 04 липня 2013 року та призначити йому покарання із застосуванням ст. 75 КК України з випробуванням, вважає, шо суд при призначенні покарання не взяв до уваги, що він працює та позитивно характеризується за місцем роботи, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, є єдиним годувальником у родині, та наявні обставини, які пом'якшують покарання, а саме: каяття, відшкодування шкоди, що протягом року веде позитивний соціальний образ життя, а тому для суспільства є безпечним, що дає підстави застосувати до нього ст. 75 КК України.
Обставини злочину, доведеність вини та правильність кваліфікації судом злочинних дій ОСОБА_2 та ОСОБА_4 за ч.3 ст.186 КК України засудженими не оскаржуються.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення засудженого ОСОБА_2 та його захисника, які підтримали апеляцію, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляцій засуджених, перевіривши матеріали справи та доводи апеляцій засуджених, колегія суддів вважає, що апеляції задоволенню не підлягають з таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 372 КПК 1960 року, невідповідним ступеню тяжкості злочину та особі засудженого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею Кримінального кодексу, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим як внаслідок м'якості, так і суворості.
Відповідно до вимог ст.65 КК України суд призначає покарання у межах, встановлених у санкції статті КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
За змістом пункту 2 роз'яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України, від 24 жовтня 2003 року N 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 65 КК суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин. Із урахуванням ступеня тяжкості, обставин цього злочину, його наслідків і даних про особу судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом більш суворого покарання особам, які вчинили злочин на ґрунті пияцтва, алкоголізму, наркоманії, за наявності рецидиву злочину, у складі організованої групи чи більш складних форм співучасті (якщо ці обставини не є кваліфікуючими ознаками).
Колегія суддів вважає, що при призначенні покарання ОСОБА_2 судом повною мірою врахована його особа, а саме, що останній раніше не судимий, не знаходиться на обліку у лікаря нарколога та психіатра, за місцем проживання, роботи, навчання характеризується позитивно, має на утриманні двох неповнолітніх дітей . Судом враховані обставини, які пом'якшують покарання, - щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування матеріальної шкоди потерпілій, а також обставини, які обтяжують покарання, - вчинення злочину щодо особи похилого віку.
Доводи ОСОБА_2 з приводу тієї обставини, що протягом року він веде позитивний соціальний образ життя не може бути підставою для застосування ст. 75 КК України, оскільки така його поведінка є нормою проживання в суспільстві і не може бути визнана як пом'якшуюча його вину обставина.
Колегія суддів вважає, що при призначенні покарання ОСОБА_4 судом також в повній мірі врахована його особа, а саме, що він в силу ст. 89 КК України є не судимим, не знаходиться на обліку у лікаря нарколога та психіатра, за місцем проживання характеризується задовільно, за місцем роботи - позитивно. Судом в якості обставин, що пом'якшують покарання враховані: щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування матеріальної шкоди потерпілій, а також обставини, які обтяжують покарання, - вчинення злочину щодо особи похилого віку.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що доводи засуджених ОСОБА_2, ОСОБА_4, щодо призначення їм покарання з випробуванням є безпідставними, а вирок суду першої інстанції є обг'рунтованим, тому що при призначенні покарання як ОСОБА_2, так і ОСОБА_4 суд першої інстанції в повній мірі врахував ступінь тяжкості скоєного злочину, їх особи, в тому числі і ті данні, на які вони посилаються в апеляціях, пом'якшуючі та обтяжуючі їх відповідальність обставини, та призначив їм покарання, яке відповідає вимогам ст. 65 КК України та є справедливим по суті, тому колегія суддів не вбачає підстав для застосування ст. 75 КК України.
Керуючись ст. ст. 365-367 КПК України 1960 року, колегія суддів,
У Х В А Л И Л А:
Апеляції засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на вирок Ленінського районного суду АР Крим від 04 липня 2013 року залишити без задоволення.
Вирок Ленінського районного суду АР Крим від 04 липня 2013 року відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_4 залишити без змін.
Судді:
Ю.Ф.Гриценко Н.Ю.Фаріна Е.Ф.Белоусов