УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 107/9121/13-кСуддя у І-й інстанції: Резниченко С.О.

Провадження №11-кп/191/10/14 Суддя-доповідач: Фаріна Н. Ю.

16 січня 2014 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії у складі:

головуючого-судді - Гриценка Ю.Ф.,

суддів - Фаріни Н.Ю., Белоусова Е.Ф.,

при секретарі - Стрижевській О.О.,

за участю: прокурора - Лесіна С.Л.,

обвинуваченого - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 09 жовтня 2013 року, яким

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Чайкіне Джанкойського району АР Крим, громадянина України, із загальною середньою освітою, одруженого, не працюючого, без визначеного постійного місця проживання, раніше судимого: 1) 12.02.2002 р. Ленінським районним судом м. Севастополя за ч. 1 ст.185, ч. 3 ст. 185, ст. 70 КК України до 3 років позбавлення волі, звільнений 27.10.2003 р. по амністії; 2) 29.12.2005 р. Балаклавським районним судом м. Севастополя за ч.3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі, звільненого від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України з випробуванням 2 р.; 08.11.2006 р. Балаклавським районним судом м. Севастополя скасоване випробування, направленого для відбування покарання; 3) 16.03.2007 р. Нахімовським районним судом м. Севастополя за ч. 3 ст. 185, ст. 71 КК України до 4 років позбавлення волі, звільненого 06.03.2008 року умовно-достроково з не відбутим строком 1 рік 3 місяці 5 днів; 4) 29.01.2009 р. Євпаторійським міським судом АР Крим за ч. 2 ст. 186, ст. 71 КК України до 4 років 4 місяців позбавлення волі, звільненого 28.02.2013 р. в зв'язку з відбуттям покарання,

визнано винним у вчинені злочинів, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України, та йому у відповідності до ст. 70 КК України остаточно призначено покарання у виді трьох років шести місяців позбавлення волі.

Згідно зі ст. 96 КК України призначено примусове лікування від захворювань, що становлять небезпеку для здоров'я інших осіб за місцем відбування покарання.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою залишений без змін.

Цивільний позов ОСОБА_3 залишений без розгляду на підставі ст. 326 КПК України, -

ВСТАНОВИЛА:

Вироком суду встановлено, що ОСОБА_2, раніше судимий за вчинення злочинів проти власності, повторно, 11 серпня 2013 р., о 23 год.10 хв., знаходячись на станції Керч ДП «Придніпровська залізниця», розташованій у м. Керчі, по вул. Привокзальна площа, 3, піднявся в вагон № 11 пасажирського потягу №191/192 сполученням «Керч-Москва», де за допомогою спеціального ключа, який він приніс з собою, відчинив заперті двері службового купе провідника, з метою заволодіння чужим майном, проникнув в купе, та таємно, з корисливих мотивів викрав жіночу сумку, в якій знаходився паспорт громадянки РФ ОСОБА_3, золотий ланцюжок з кулоном, мобільні телефони «МТС» та «Windows Fon S-8», чим заподіяв потерпілій ОСОБА_3 матеріальну шкоду на загальну суму 6318 грн.80 коп.

13 серпня 2013 р, о 23 год. 10 хв. ОСОБА_2, повторно, там же, піднявся у вагон № 6 пасажирського потягу №191/192 сполученням «Керч-Москва», де при тих самих обставинах таємно викрав жіночу сумку, в якій знаходився паспорт громадянки РФ ОСОБА_5, службове посвідчення провідника на ім'я ОСОБА_5, гаманець, грошові кошти, окуляри сонце захисні, MP-3 плеєр з навушниками, дві косметички та папка з документами, а також електрону книжку «DNS» в шкіряному футлярі, DVD програвач «ВВК», чим заподіяв потерпілій ОСОБА_5 матеріальну шкоду на загальну суму 3790 грн. 80 коп.

14 серпня 2013 р., о 23 год. 10 хв. ОСОБА_2, повторно, там же, піднявся у вагон № 4 пасажирського потягу № 252 сполученням «Керч-Санкт-Петербург», де при тих самих обставинах таємно викрав ноутбук «Lenovo» із зарядним пристроєм, жіночу сумку, в якій знаходилися духи "Оріфлейм", духи "Ейвон", упаковка пігулок "Спазган", блиск для губ, помада, макіяжний олівець, фоторамка з фотозображення, ключі в зборі в кількості 3 шт. з брелком:, навушники, блокнот, візитки, туристичні карти та маленька сумочка, документи на ім'я ОСОБА_6, чим заподіяв потерпілій ОСОБА_6, матеріальну шкоду на загальну суму 3872 грн.

14 серпня 2013 р., о 23 год. 20 хв. ОСОБА_2, повторно, там же, піднявся у вагон № 5 пасажирського потягу сполученням «Керч-Санкт-Петербург», де при тих самих обставинах, проникнув в купе, та намагався таємно викрасти майно, що належить потерпілій ОСОБА_7 і жіночу сумку, в якій знаходилися документи на ім'я ОСОБА_7, 6 ручок, свічка, блиск для губ, туш, запальничка, ключі в зборі в кількості 3 шт, знижкові карти, візитки та шкіряний чохол на мобільний телефон, пачка цигарок «РМ», навушники на телефон, сувенірний магніт, гаманець, грошові кошти. Однак, довести свій злочинний намір до кінця ОСОБА_2 не зміг з причин, що не залежали від його волі, оскільки він був затриманий працівниками міліції.

Обвинувачений ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в який після уточнення просить змінити вирок суду та призначити йому більш м'яке покарання із застосуванням ст. 69 КК України та виключити призначене примусове лікування на підставі ст. 96 КК України.

В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_2 зазначив, що вирок суду в частині кваліфікації його дій не оспорює, при призначенні покарання просить врахувати його хворобу, наявність матері - інваліда похилого віку.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення обвинуваченого ОСОБА_2 на підтримання апеляційної скарги, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступного висновку.

Відповідно до п.4 ч. 1 ст. 409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 413 КПК України неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є застосування закону, який не підлягає застосуванню.

Виходячи зі змісту ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог, щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Вирок є обґрунтованим, якщо він ухвалений судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є вирок, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Колегія суддів вважає, що дії ОСОБА_2 правильно кваліфіковані судом за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України.

На думку колегії суддів, суд призначив обвинуваченому покаранням у виді трьох років шести місяців позбавлення волі, яке є необхідним і достатнім для виправлення та попередження вчинення ОСОБА_2 нових злочинів.

При призначенні покарання суд правильно врахував ступень тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжких, особу винного, а саме, що він раніше судимий, характеризується посередньо, на обліку у лікарів нарколога і психіатра не перебуває, страждає тяжкими хворобами; в якості обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_2: повне визнання вини, щире каяття; відсутність обставин, що обтяжують покарання.

Колегія суддів вважає доводи ОСОБА_2 щодо неврахування судом при призначенні покарання наявності у нього хвороби є неспроможним, оскільки ця обставина судом врахована.

Колегія суддів не приймає доводи обвинуваченого щодо необхідності врахування при призначенні покарання наявності у нього матері похилого віку, оскільки як убачається з інформації, наданої Директором територіального центру соціального обслуговування, Тимощук М.В. знаходиться на повному державному утриманні в стаціонарному відділенні постійного чи термінового проживання "Берегиня" (а.с.пр. 69), тобто на утриманні ОСОБА_2 не перебуває.

Колегія суддів не знаходить підстав для призначення ОСОБА_2 більш м'якого покарання, ніж передбачено законом, із застосуванням ст. 69 КК України, про що просить обвинувачений, оскільки передумовою застосування зазначеної статті є наявність кількох обставин, що пом'якшують покарання, та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого. Незважаючи на те, що ОСОБА_2 вину визнав та щиро розкаявся, однак при цьому цивільний позов ОСОБА_3 він не визнав і матеріальну шкоду не відшкодував.

На думку колегії суддів, доводи обвинуваченого ОСОБА_2 щодо безпідставного призначення йому примусового лікування на підставі ст. 96 КК України заслуговують на увагу з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 96 КК України примусове лікування може бути застосоване судом, незалежно від призначеного покарання, до осіб, які вчинили злочини та мають хворобу, що становить небезпеку для здоров'я інших осіб.

Згідно з роз'ясненнями п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 03.06.2005 року "Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування" підставою для застосування примусового лікування, передбаченого ст. 96 КК України, є сукупність юридичного і медичного критеріїв - встановлення у діянні винного складу злочину та наявність у нього хвороби, що становить небезпеку для здоров'я інших осіб, а умовами - висновок судово-медичної експертизи про наявність у суб'єкта злочину такої хвороби, його потребу в лікуванні та засудження такої особи до покарання будь-якого виду.

Колегія суддів зауважує, що застосування примусового лікування є правом, а не обов'язком суду, передумовою чого є наявність в особи, яка засуджена до покарання за вчинений злочин, хвороби, що становить небезпеку для здоров'я інших осіб. Наявність хвороби може бути підтверджена тільки висновком судово-медичної експертизи. Медичний висновок є одним із доказів провадження та підлягає перевірці разом з іншими доказами та оцінці судом.

Як убачається з матеріалів судового провадження, а саме з вироку суду, висновок про необхідність призначення ОСОБА_2 примусового лікування суд зробив на підставі дослідження інформації Кримської Республіканської установи "Центр профілактики та боротьби зі СНІДОМ" про наявність у обвинуваченого ВІЧ-інфекції та хронічного вірусного гепатиту С, в який відсутній медичний висновок про потребу в лікуванні (а.с.пр. 68,72,73).

Колегія суддів, вважає, що суд призначаючи ОСОБА_2 примусове лікування на підставі ст. 96 КК України, вийшов за межі своєї компетенції, оскільки не маючи спеціальних пізнань в цій галузі та відповідних рекомендацій, прийшов до передчасного висновку про наявність у обвинуваченого захворювань, які є небезпечними для здоров'я інших осіб та про необхідність призначення примусового лікування, чим порушив норми ст. ст. 85, 86, 94 КПК України про належність та допустимість доказів у кримінальному провадженні.

На підставі наведеного, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга обвинуваченого підлягає частковому задоволенню, а вирок суду зміні з виключенням з мотивувальної та резолютивної частини вироку висновку суду про необхідність призначення ОСОБА_2 на підставі ст. 96 КК України примусового лікування від захворювань, що становлять небезпеку для здоров'я інших осіб за місцем відбування покарання.

Керуючись п. 2 ч.1 ст. 407, п. 4 ч. 1 ст. 409, ст.ст. 418,419 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_2 задовольнити частково.

Вирок Керченського міського суду АР Крим від 09 жовтня 2013 року відносно ОСОБА_2 змінити, виключивши з мотивувальної та резолютивної частини вироку висновок суду про необхідність призначення ОСОБА_2 на підставі ст. 96 КК України примусового лікування від захворювань, що становлять небезпеку для здоров'я інших осіб за місцем відбування покарання.

В іншій частині вирок Керченського міського суду АР Крим від 09 жовтня 2013 року залишити без змін.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_2 залишити тримання під вартою.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії ухвали.

СУДДІ:

Ю.Ф.Гриценко Н.Ю.Фаріна Е.Ф.Белоусов