ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 3-366/10Суддя у І-й інстанції: Чернецька В.В.
Провадження №33/191/27/14 Суддя-доповідач: Фаріна Н. Ю.
29 січня 2014 року суддя Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії Фаріна Н.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосія апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову судді Нижньогірського районного суду АР Крим від 24 березня 2010 року у справі про адміністративне правопорушення, якою
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця АР Крим, громадянина України, непрацюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1
визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130КУпАП, -
В С Т А Н О В И Л А:
Постановою судді Нижньогірського районного суду АР Крим від 24 березня 2010 року ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування всіма видами транспортних засобів строком на один рік за те, що він 22 лютого 2010 року о 19 год. 50 хв., керуючи моторолером "Мураха" в с. Новогригор'ївка Нижньогірського району АР Крим, по вул. Мічуріна з ознаками алкогольного сп'яніння, від проходження огляду на стан сп'яніння у відповідності до встановленого порядку в присутності двох свідків відмовився, чим порушив п.п. 2.5, 2.9 (а) Правил дорожнього руху України.
ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову від 24.03.2010 року скасувати та закрити провадження по справі про адміністративне правопорушення в зв'язку із закінченням строків, передбачених ст. 38 КУпАП, на момент розгляду справи
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 зазначив, що вину у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП визнає, щиро розкаюється, в грудні 2013 року закінчив автошколу, але посвідчення водія йому не видають, оскільки є невиконана постанова судді про позбавлення його права керування всіма видами транспортних засобів. Вважає постанову незаконною в зв'язку з тим, що на момент накладення на нього зазначеного стягнення у нього не було права керування будь-якими видами транспортних засобів.
До апеляційної скарги ОСОБА_2 додав заяву про поновлення строку апеляційного оскарження зазначеної постанови.
В обґрунтування заяви про поновлення строку апеляційного оскарження зазначив, що дійсно 22.02.2010 року був затриманий працівниками ДАЇ в стані алкогольного сп'яніння. Копію постанови судді не отримував, тому вчасно її не оскаржив. З матеріалами справи про адміністративне правопорушення ознайомився 17.12.2013 року.
Вислухавши пояснення ОСОБА_2 на підтримку клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження та апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи клопотання і апеляційної скарги, приходжу до наступного висновку.
Як убачається з матеріалів справи про адміністративне правопорушення, а саме з протоколу про адміністративне правопорушення АК № 142254 від 22.02.2010 року, ОСОБА_2 про час та місце розгляду справи 24.03.2010 року о 09 год. в Нижньогірському суді АР Крим повідомлений під розпис (а.с. 2).
Постановою судді Нижньогірського районного суду АР Крим від 24.03.2010 року ОСОБА_2 притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с. 6), копія якої направлена ОСОБА_2 на адресу його місця проживання 24.03.2010 року (а.с.7).
Однак, в матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутні будь-які докази отримання ОСОБА_2 копії постанови суду від 24.03.2010 року.
З матеріалами справи про адміністративне правопорушення ОСОБА_2 ознайомився 17.12.2013 року (а.с. 11), апеляційна скарга подана ним 24.12.2013 року (а.с.12).
Тому приходжу до висновку, що ОСОБА_2 строк апеляційного оскарження постанови Нижньогірського районного суду АР Крим від 24.03.2013 року пропущений з поважних причин, тому підлягає відновленню.
Висновок судді про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується матеріалами справи та не оспорюється правопорушником, а тому апеляційною інстанцією у відповідності до ч. 7 ст. 294 КУпАП не перевіряється.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати, зокрема: чи було вчинене адміністративне правопорушення; чи винувата дана особа у його вчиненні; чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Як убачається з протоколу про адміністративне правопорушення АК № 142254, в протоколі відсутня відмітка про вилучення у ОСОБА_2 посвідчення водія та про видачу йому тимчасового дозволу на право керування транспортним засобом (а.с. 2).
Разом з тим, в матеріалах справи міститься доповнення до протоколу, в якому зазначено, що за інформацією РЕВ Білогірська ОСОБА_2 посвідчення водія отримував (а.с. 5).
Однак, суддя розглядаючи справу, у порушення вимог ст. 280 КУпАП не з'ясував чому у ОСОБА_2 посвідчення водія не було вилучено як того вимагає закон, та прийшов до помилкового висновку про можливість застосування до нього адміністративного стягнення у виді позбавлення спеціального права.
Відповідно до роз'яснень п. 28 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 року "про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" суди не вправі застосовувати стягнення у виді позбавлення права керувати траспортними засобами, коли винна особа вже позбавлена такого права або взагалі його не мала.
Відсутність у ОСОБА_2 права керування транспортними засобами підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме: довідкою № 182 від 20.12.2013 р., виданою Центром надання послуг, пов'язаних з використанням автотранспортних засобів по обслуговуванню Білогірського, Нижньогірського та Совєтського районів (а.с. 14), а також інформацією, яка на запит судді надійшла з Управління ДАІ ГУ МВС України за № 11/602 від 21.01.2014 року (а.с.18).
Таким чином, суддя, вирішуючи питання про накладення на ОСОБА_2 адміністративного стягнення, всупереч вимогам ст. 30 КУпАП позбавив права керування всіма видами транспортних засобів, якого ОСОБА_2 взагалі не мав.
Згідно з ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Відповідно до ч. 8 ст. 294 КУпАП за результатом розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право: залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін; скасувати постанову та закрити провадження по справі; скасувати постанову та прийняти нову постанову; змінити постанову. У випадку зміни постанови в частині накладення стягнення в межах, передбачених санкцією статті цього Кодексу, воно не може бути посилено.
Санкція ч. 1 ст. 130 КУпАП, в редакції яка діяла на час вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, для інших осіб передбачала стягнення у виді накладення штрафу від 150 до 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від 40 до 50годин, або адміністративний арешт на строк від 7 до 10 днів.
Враховуючи обставини справи, приходжу до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.
В той же час постанова судді Нижньогірського районного суду АР Крим від 24.03.2010 року підлягає зміні в частині накладеного на ОСОБА_2 стягнення з позбавлення спеціального права на штраф - як на найм'якіший, з передбачених для інших осіб, вид стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Керуючись ст. ст. 8, 294 КУпАП, -
П О С Т А Н О В И Л А:
Заяву ОСОБА_2 про поновлення строку апеляційного оскарження постанови судді Нижньогірського районного суду від 24 березня 2010 року задовольнити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Постанову судді Нижньогірського районного суду АР Крим від 24 березня 2010 року відносно ОСОБА_2 змінити в частині накладеного стягнення та замінити призначене ОСОБА_2 стягнення у виді позбавлення права керування всіма видами транспорту строком на один рік на штраф в розмірі 2550 (дві тисячі п'ятсот п'ятдесят) грн.
Постанова є остаточною, вступає в силу в момент оголошення та оскарженню не підлягає.
Суддя: Н.Ю.Фаріна