УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 119/7175/13-кСуддя у І-й інстанції: Шаповал А.В.
Провадження №11-кп/191/17/14 Суддя-доповідач: Фаріна Н. Ю.
28 січня 2014 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії у складі:
головуючого-судді - Гриценка Ю.Ф.,
суддів - Фаріни Н.Ю., Іванченка О.Ю.,
при секретарі - Хоружій О.А.,
за участю: прокурора - Волімбовської Т.П.,
захисника обвинуваченого - ОСОБА_2,
обвинуваченого - ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника - адвоката ОСОБА_2 на вирок Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 31 жовтня 2013 року, яким
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Саратова Росії, громадянина Російської Федерації, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого: 1) 20.03.2003 р. Феодосійським міським судом за ч. 2 ст. 189, ч. 1 ст. 296 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням 2 роки; 2) 01.03.2005 р. Феодосійським міським судом за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі, 02.08.2007 р. Краснолучським міським судом Луганської області на підставі ст. 81 КК України звільненого умовно-достроково з не відбутим строком 11 місяців 25 днів; 3) 06.042010 р. Феодосійським міським судом за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі, 06.03.2012 року Залізничним районним судом м. Сімферополя на підставі ст. 81 КК України звільненого умовно-достроково з не відбутим строком 10 місяців 23 дні,
визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 129 КК України, та призначено покарання у виді одного року обмеження волі;
строк відбування покарання обчислено з дня взяття на облік у виправному центрі, в строк відбування покарання зарахований час перебування під вартою;
запобіжний захід тримання під вартою залишений до набрання вироком законної сили;
вирішено питання речових доказів, -
ВСТАНОВИЛА:
Згідно вироку суду ОСОБА_3, 17.06.2013 року о 00 год. 45 хв., знаходячись за місцем свого проживання у дворі будинку АДРЕСА_1, на ґрунті тривалих неприязних відносин, умисно вчинив сварку зі своєю сусідкою ОСОБА_5, під час якої висловлював на її адресу погрози вбивством, наніс один удар кулаком в область голови потерпілої, повалив її на землю, розбив рукою скло на вікні своєї веранди, після чого підібрав осколок скла і приставив до шиї потерпілої, супроводжуючи свої дії висловлюваннями про намір позбавити її життя, внаслідок чого у потерпілої ОСОБА_5 були реальні підстави побоюватися здійснення цієї погрози, чому сприяла агресивна поведінка обвинуваченого. В результаті умисних дій ОСОБА_3 потерпілій ОСОБА_5 були заподіяні легкі тілесні ушкодження, які не потягли за собою короткочасного розладу здоров'я.
Обвинувачений ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок суду скасувати та постановити виправдувальний вирок.
В обґрунтування апеляційної скарги обвинувачений зазначив, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, оскільки він цей злочин не вчиняв, потерпілій вбивством не погрожував.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок суду скасувати, провадження закрити в зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_3 складу інкримінованого йому злочину та не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпанням можливості їх отримати.
Апеляційна скарга захисника обвинуваченого обґрунтована тим, що висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду, а саме ні показаннями свідків, ні висновками експертизи, а також судом не усунута суперечливість показань свідків щодо обставин подій.
Інші учасники кримінального провадження вирок суду не оскаржують.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника - адвоката ОСОБА_2 на підтримку своїх апеляційних скарг, думку обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника - адвоката ОСОБА_2, які підтримали апеляційні скарги один одного, думку прокурора, який просив залишити апеляційні скарги без задоволення, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Згідно ч.ч.1,2 ст. 409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є:
1) неповнота судового розгляду;
2) невідповідність висновків суду, викладених в судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження;
3) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону;
4) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Підставою для скасування або зміни вироку суду першої інстанції може бути також невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
Виходячи зі змісту ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог, щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Вирок є обґрунтованим, якщо він ухвалений судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є вирок, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Колегія суддів вважає, що зазначені вимоги закону судом першої інстанції дотримані, суд обґрунтовано поклав в основу вироку докази, які містяться у показаннях свідків, потерпілої, висновку експертизи, протоколі огляду місця події, відеозапису одночасного допиту потерпілої, свідка ОСОБА_6 і обвинуваченого, дав належну оцінку поведінки обвинуваченого, та правильно кваліфікував дії ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 129 КК України.
Колегією суддів не приймаються доводи обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника - адвоката ОСОБА_2 про невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, оскільки ці доводи спростовуються матеріалами кримінального провадження.
Як встановлено судом із показань потерпілої ОСОБА_5, 17.06.2013 року після опівночі обвинувачений з собакою бійцівської породи, якої вона та її рідні бояться, підійшов до дверей їх квартири, висловив в адресу потерпілої погрозу вбивством, нацькував на неї собаку, однак собака не відреагувала, тоді ОСОБА_3 вдарив ОСОБА_5 по голові, силою перетягнув її в бік своєї квартири, повалив на землю, притримуючи потерпілу в такому положенні однією рукою, іншою розбив вікно своєї веранди, підібрав осколок скла, приставив до горла ОСОБА_5, тому у потерпілої виникла реальна впевненість, що обвинувачений здійснить свою погрозу вбивства, вона кричала, кликала на допомогу, по мобільному телефону здійснила виклик останнього абонента - своєї подруги ОСОБА_7
Свідок ОСОБА_6 - дочка потерпілої в суді показала, що 17.06.2013 року після опівночі прокинувшись від крику матері, бачила як ОСОБА_3 спочатку нацькував на потерпілу собаку, потім силою потягнув з квартири, вона чула крики матері та дзвін розбитого скла. Ці обставини підтвердила в суді свідок ОСОБА_8 - матір потерпілої, яка також показала, що бачила як ОСОБА_3 наносячи удари та висловлюючи погрози, тягнув потерпілу в бік своєї квартири, коли ОСОБА_8 прибігла на допомогу, то побачила, що ОСОБА_3 лежить на потерпілій, однак одразу відпустив її, в цей момент ОСОБА_8 на ногу впав осколок скла.
Також з показань свідка ОСОБА_7 судом встановлено, що вона прийнявши дзвінок по мобільному телефону від потерпілої ОСОБА_5 - своєї подруги, та почувши по телефону її крик, одразу поспішила на допомогу не вимикаючи телефон та продовжувала слухати, чула крики потерпілої і погрози чоловічим голосом, а, підбігаючи до будинку ОСОБА_5, бачила як обвинувачений вибіг з воріт в протилежну сторону.
Показання потерпілої ОСОБА_5 та свідків ОСОБА_6, ОСОБА_8 узгоджуються з показаннями свідків захисту ОСОБА_9, ОСОБА_10 і ОСОБА_11 щодо того, що 17.06.2013 року після опівночі ОСОБА_3 вигулював собаку, потім вийшов покурити, після чого вони почули сварку між обвинуваченим та потерпілою, дзвін розбитого скла, після закінчення конфлікту ОСОБА_3 вибіг з двору, також вони чули як приїжджали працівники міліції, але двері їм не відкрили.
Вищенаведені показання свідків, потерпілої узгоджуються з протоколом огляду місця події, яким у дворі будинку АДРЕСА_1 були виявлені: чоловічій тапок біля дверей квартири АДРЕСА_2, і розбите скло віконної рами квартири АДРЕСА_1, під якою лежали осколки скла (а.с.пр. 37-39), та відеозаписом одночасного допиту потерпілої ОСОБА_5, свідка ОСОБА_6 і обвинуваченого ОСОБА_3, в ході якого потерпіла ОСОБА_5 та свідок ОСОБА_6 підтвердили свої показання (а.с.пр. 62-65).
Колегія суддів вважає правильним висновок суду про те, що у потерпілої ОСОБА_5 виникли реальні підстави побоюватися здійснення ОСОБА_3 погрози вбивством, оскільки між сім'ями обвинуваченого та потерпілої тривають неприязні відносини, ОСОБА_3 неодноразово висловлював в адресу останніх погрози вбивством, нацьковував на них свою собаку бійцівської породи, 17.06.2013 року після опівночі ОСОБА_3 висловив на адресу ОСОБА_5 погрозу вбивством, силою потягнув її в бік своєї квартири, повалив на землю, утримуючи її в лежачому положенні, розбив скло над її головою, вона бачила перед очима його руки, скло.
Разом з тим, та обставина, що ОСОБА_3 відпустив ОСОБА_5 та побіг з двору, а також те, що згідно з висновком експертизи № 420, виявлені у потерпілої тілесні ушкодження, виникли від дії тупого предмету (предметів) або при ударі об такі (а.с.пр. 67), дають підставу вважати, що ОСОБА_3 була вчинена погроза вбивством, тому колегія суддів погоджується з кваліфікацією судом першої інстанції дій обвинуваченого за ч. 1 ст. 129 КК України як погроза вбивством, якщо були реальні підстави побоюватися здійснення цієї погрози.
Колегія суддів вважає, що не заслуговують на увагу доводи обвинуваченого та його захисника про наявність суперечності у показанням потерпілої та її свідків щодо часу і черговості прибуття останніх на місце злочину, їх дій, тощо, оскільки, з фонограм судових засідань убачається, що в цілому зазначені показання узгоджуються як між собою, так і з іншими доказами провадження, а дрібні розбіжності, на думку колегії суддів, також свідчать про душевний стан потерпілої та її близьких, які сприймали події як реальне здійснення погрози вбивством.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що всі обставини кримінального провадження досліджені судом всебічно, повно й неупереджено та у відповідності до закону кожний доказ оцінений судом з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність доказів оцінена з точки зору достатності та взаємного зв'язку, висновки суду відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, тому суд прийшов до правильного висновку про доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 129 КК України.
Інші доводи обвинуваченого та його захисника не мають суттєвого значення для встановлення об'єктивної істини у цьому кримінальному провадженні.
На думку колегії суддів суд призначив обвинуваченому ОСОБА_3 покаранням у виді одного року обмеження волі, яке є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення та попередження вчинення ОСОБА_3 нових злочинів.
При призначенні покарання суд у відповідності до ст.ст. 65-67 КК України, правильно врахував ступень тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до злочину невеликої тяжкості, особу винного, а саме, що він за місцем проживання характеризується негативно, на обліку у лікарів нарколога і психіатра не перебуває, раніше судимий, його відношення до вчиненого; обставину, яка обтяжує покарання - рецидив злочинів; відсутність обставин, що пом'якшують покарання.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які є безперечною підставою для скасування судового рішення, колегією суддів не виявлено.
На підставі наведеного, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника - адвоката ОСОБА_2 задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. 404, п. 1 ч.1 ст. 407, ст.ст. 418,419 КПК України колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника - адвоката ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Вирок Феодосійського міського суду АР Крим від 31 жовтня 2013 року відносно ОСОБА_3 залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії ухвали.
СУДДІ:
Ю.Ф.Гриценко Н.Ю.Фаріна О.Ю.Іванченко