Справа № 2/106/229/14

106/399/14ц

УХВАЛА

12 лютого 2014 року м.Євпаторія

Євпаторійській міський суд Автономної Республіки Крим в складі:

головуючого судді - АБЗАТОВОЇ Г.Г.

при секретарі - МАРАФУРОВОЇ О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Євпаторія цивільну справу по позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, відшкодування моральної шкоди, судових витрат

ВСТАНОВИВ

16 січня 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, відшкодування моральної шкоди, судових витрат. Позовні вимоги мотивовані тим, що між сторонами був укладений договір позика на суму 300 000 грн. В строк обумовлений договором відповідачка грошові кошті їй не повернула, тому просить стягнути з відповідачці суму боргу 300 000 грн., у відшкодування моральної шкоди 10 000 грн. та судові витрати. Разом з позовною заявою, на адресу Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від позивачці надійшла заява про забезпечення позову. В заяві позивач просила забезпечити позов, шляхом накладання арешту на майно відповідачки, яке знаходиться за адресою АДРЕСА_1

Дослідивши матеріали справи та доводи заявника про забезпечення позову вважає її такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно з вимогами ст. ст. 10, 11, 60 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог, зазначених та доведених ним обставин.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Виходячи з аналізу даної норми закону, під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом.

Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, розтратити його, продати або знецінити і, що такі дії відповідача можуть призвести у майбутньому до того, що виконання рішення суду про присудження може бути утрудненим або взагалі неможливим.

Відповідно до роз'яснень, що містяться в п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчиться, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

У позовній заяві, заявляючи вимогу про забезпечення позову заявник навіть не посилається на те, що невжиття заходів забезпечення позову може зробити не можливим виконання рішення суду.

Суд вважає, що заява про забезпечення позову шляхом накладання арешту на майно відповідачці, що знаходяться в об'єкті нерухомого майна, задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Оцінюючи обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову у вигляді арешту, суд вважає, що вони заявлені без надання доказів та навіть посилань на імовірність утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Між сторонами дійсно виник матеріально-правовий спір, предметом якого є грошові кошті у розмірі 300 000 грн. Суд вважає, що заява позивача про накладання арешту на майно відповідачці не є співмірними та необхідними для забезпечення виконання судового рішення.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про необхідність відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом накладання арешту

Керуючись ст. 151-152 ЦПК України,суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в Апеляційний суд Автономної Республіки Крим через Євпаторійський міський суд.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подане протягом 5 днів із дня проголошення ухвали.

Суддя Абзатова Г.Г.