СУДАЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Справа №118/2579/13-ц
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 лютого 2014 року Судацький міський суд Автономної Республіки Крим в складі:
Головуючого, судді Сича М.Ю.,
за участю секретаря судового засідання Копаньова О.В.,
представника позивача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Судаку цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ домоволодіння,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про поділ домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, що є спільною власністю сторін.
Позовні вимоги мотивовані тим, що сторонам належить на праві спільної часткової власності домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1. Між позивачем та відповідачем виникають спори про порядок користування та володіння житловим будинком з господарськими прибудовами, в зв'язку з чим позивач звернувся до суду із вказаним позовом.
У судове засідання позивач ОСОБА_2 не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.
Представник позивача за довіреністю ОСОБА_1 у судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримала в повному обсязі, наполягала на їх задоволені.
Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутністю, заявлені позовні вимоги визнав в повному обсязі.
Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх наявними у справі доказами, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1 ст. 60 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього кодексу.
Судом встановлено, що згідно договору купівлі-продажу від 01 вересня 1959 року ОСОБА_2 придбав 1/2 частку домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_2. У подальшому зазначеному домоволодінню було привласнено адресу: АДРЕСА_1, (арк. справи 7-8).
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 13 квітня 2005 року, зареєстрованого в реєстрі за №67, ОСОБА_3 належить на праві власності 27/100 частки
домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (арк. справи 19).
Крім того, на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 1993 року, зареєстрованого в реєстрі за №1616, ОСОБА_3 належить на праві власності 23/100 частки домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (арк. справи 21).
Таким чином, ОСОБА_3 належить 50/100 частки вказаного домоволодіння.
Згідно ч. 1 ст. 364 ЦК України, співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.
Відповідно до частин 1 і 2 ст. 367 ЦК України, майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.
Суд дійшов висновку, що вимоги закону дозволяють здійснити поділ домоволодіння, оскільки воно не є майном з особливим режимом використовування, при якому використання, розпорядження та володіння встановлюється спеціальним законодавством. Крім того, між власниками вказаного домоволодіння складений порядок користування своєю власністю, який їх повністю влаштовує.
Вказане майно не є неподільною річчю в розумінні ч. 2 ст. 183 ЦК України, відповідно до якої неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового використання. Об'єкт нерухомості, що знаходиться в загальній частковій власності, можливо розділити без втрати його цільового використовування, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 183 ЦК України, характеризує об'єкт нерухомого майна в цілому, як річ, що ділиться.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 ЦК України до подільних відносяться речі, які унаслідок розподілу в натурі не змінюють свого господарського призначення.
Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи № 45 від 14 січня 2014 року поділ спірного житлового будинку та господарських споруд між співвласниками з технічної точки зору можливий. При цьому, запропонований варіант поділу максимально відповідає інтересам співвласників, не порушує їх право на реалізацію повноважень власника, чпівпадає фактичному користуванню приміщеннями (арк. справи 41-63).
З урахуванням встановлених обставин та приписів закону, який регулює спірні правовідносини, суд вважає можливим задовольнити позовні вимоги в частині проведення поділу домоволодіння, зазначеним у додатках №№ 1, 2 до висновку експерта № 45 від 14 січня 2014 року.
Враховуючи позицію представника позивача, а також те, що при зверненні до суду із вказаним позовом позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 229,41 грн., суд дійшов також висновку про стягнення суми недоплаченого судового збору з урахуванням встановленої вартості домоволодіння, порівну між сторонами.
У зв'язку з чим, з позивача ОСОБА_2 належить стягнути в дохід держави судовий збір у розмірі 1491,10 грн. та з відповідача ОСОБА_3 належить стягнути судовий збір у розмірі 1720,50 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10, 60, 88, 169, 212-218 ЦПК України, ст.ст. 356, 358, 367, 372, ЦК України, суд
В И Р І Ш И В :
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ домоволодіння - задовольнити.
Поділити між співвласниками домоволодіння АДРЕСА_1, наступним чином:
Виділити в натурі у власність ОСОБА_2 частину жилого будинку літер «А» (приміщення №№ 2-2, 2-3, 2-4, 2-5), та господарські споруди (веранду літер «а1», 1/2 частину сараю літер «Б», сараї літери «б», «В», «Г», «Е», «Ж», «З», гараж літер «Д», уборну літер «ІІ»), зазначені у додатках №№ 1, 2 до висновку судової будівельно-технічної експертизи
№ 45 від 14 січня 2014 року червоним кольором;
Виділити в натурі у власність ОСОБА_3 частину жилого будинку літер «А» (приміщення №№ 1-2, 3-1, 3-2) та господарські споруди (веранду літер «а», 1/2 частину сараю літер «Б», сараї літери «К», «Л», «б1», гараж літер «И», уборні літер «І», «ІІІ», тамбур літер «б2»), зазначені у додатках №№ 1, 2 до висновку судової будівельно-технічної експертизи № 45 від 14 січня 2014 року блакитним кольором.
Припинити право спільної часткової власності ОСОБА_2, ОСОБА_3 на домоволодіння АДРЕСА_1.
Стягнути в дохід держави з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (паспорт серії НОМЕР_1, виданий Судацьким МВ ГУ МВС України в АР Крим 17 жовтня 1999 року), судовий збір у розмірі 1491,10 грн., ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 (паспорт серії НОМЕР_2, виданий Судацьким МВ ГУ МВС України в АР Крим 20 березня 2001 року), судовий збір у розмірі 1720,50 грн. на розрахунковий рахунок - 31210206700031, одержувач: Державний бюджет м. Судака, ЄДРПОУ - 34740672, банк - ГУ ДКСУ в АР Крим, м. Сімферополь, МФО - 824026, призначення платежу: «Судовий збір», код бюджетної класифікації доходів: 22030001.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії через Судацький міський суд шляхом подання апеляційної скарги в десятиденний строк з дня проголошення рішення.
Суддя М. Ю. Сич