АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ[1]
13 лютого 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва
в складі: головуючого - судді: Кирилюк Г.М.,
суддів: Вербової І.М., Панченка М.М.,
при секретарі: Мікітчак А.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Південний» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжрегіональний інвестиційний союз», Товариства з обмеженою відповідальністю «Українсько-казахська нафтотранспортна компанія «Транс-Юг» про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 13 листопада 2013 року, -
встановила:
06.06.2013 р. Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Південний» (надалі - ПАТ АБ «Південний») звернулося до суду з вказаним позовом, в якому просило стягнути з відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжрегіональний інвестиційний союз» ( надалі - ТОВ «Міжрегіональний інвестиційний союз» , Товариства з обмеженою відповідальністю «Українсько-казахська нафтотранспортна компанія «Транс-Юг» ( надалі - ТОВ «Українсько-казахська нафтотранспортна компанія «Транс-Юг»), солідарно на свою користь заборгованість за кредитним договором № 21-ПК/08 від 23.01.2008 р. у розмірі 392 764,31 євро, що згідно офіційного курсу НБУ станом на 04.06.2013 р. становить 4 083 686,04 грн. та 298 831,24 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ станом на 04.06.2013 р. становить 2 388 558,14 грн., а також витрати по сплаті судового збору.
Свої вимоги обґрунтовувало тим, що 23 січня 2008 року між Акціонерним банком «Південний» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №21-ПК/08, відповідно до умов якого банк зобов'язався надати позичальнику кредит в сумі 702 000 дол. США, а позичальник зобов'язався повернути кредит не пізніше 21 січня 2011 року та сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 12,5% річних.
В подальшому до вказаного кредитного договору було укладено додаткові угоди від 05.03.2008 р., 09.04.2008 р., 01.09.2008 р., 05.01.2009 р., 31.07.2009 р., 21.01.2011 р., 20.01.2012 р., 20.02.2012 р., 05.03.2012 р.
На забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором, між позивачем та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № GP2011-00009 від 21.01.2011 року.
21.01.2011 р. договір поруки було укладено також з поручителем ОСОБА_3, 23.01.2008 р. - з поручителем ТОВ «Міжрегіональний інвестиційний союз», 05.03.2008 р. - з поручителем ТОВ «Українсько-казахською нафтотранспортною компанією «Транс-Юг».
Відповідач ОСОБА_1, не зважаючи на неодноразове продовження строку повернення кредиту, порушила умови кредитного договору та не повернула отримані грошові кошти у визначений в договорі строк - 19 лютого 2013 року, внаслідок чого виникла заборгованість.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 13 листопада 2013 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , з ОСОБА_1 та ОСОБА_3, з ОСОБА_1 та ТОВ «Міжрегіональний інвестиційний союз», з ОСОБА_1 та ТОВ «Українсько-казахська нафтотранспортна компанія «Транс-Юг» заборгованість за кредитним договором № 21-ПК/08 від 23.01.2008 р. у розмірі 392 764,31 євро, з яких: 297269 ,39 євро - заборгованість за кредитом; 28027,40 євро - заборгованість за простроченими процентами; 53661,88 євро - штраф за прострочення сплати процентів за користування кредитними коштами; 13805,64 євро - пеня за прострочення повернення заборгованості за кредитом, що згідно офіційного курсу НБУ станом на 04.06.2013 р. становить 4 083 686,04 грн. та 298 831,24 доларів США, з яких: 263289,32 дол. США - заборгованість за кредитом; 9419,91 дол. США - заборгованість за простроченими процентами; 13773,01 дол. США - штраф за прострочення сплати процентів за користування кредитними коштами; 12 349 дол. США - пеня за прострочення повернення заборгованості за кредитом, що згідно офіційного курсу НБУ станом на 04.06.2013 р. становить 2 388 558,14 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими.
Зазначила, що порушення норм процесуального права полягає в тому, що розглянувши справу за відсутності відповідачів, суд не ухвалив заочне рішення, чим позбавив її можливості оскаржити рішення до суду, що розглядав справу.
Оскільки встановлений договором вид забезпечення виконання зобов'язання у вигляді штрафу не відповідає змісту цього поняття та його правовій природі, п. 4.3 кредитного договору суперечить вимогам закону, а отже судом застосовано безпідставно.
До позовної заяви позивачем було надано копії заявок від 24.01.2008 р. на суму 702000 доларів США, 05.03.2008 р. на суму 534000 доларів США та від 09.04.2008 р. на с уму 305 000 євро, проте не надано доказів про видачу чи перерахування вказаних кредитних коштів, оплати платіжних доручень, як це передбачено п.2.1 кредитного договору, в іноземній валюті. За таких підстав нарахування заборгованості за кредитом та процентами в іноземній валюті є безпідставним, а розмір заборгованості не доведений.
В судовому засіданні представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 апеляційну скаргу підтримав та просить її задовольнити.
Представник позивача Ринкова О.В. просить апеляційну скаргу відхилити,а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Інші особи, що беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, про час там місце розгляду справи повідомлені судом належним чином.
Заслухавши доповідь по справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 23.01.2008 р. між ВАТ АБ «Південний» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 21-ПК/08, відповідно до п.1.1 якого банк зобов'язується надати позичальнику кредит в сумі 702 000 доларів США, а позичальник зобов'язується повернути кредит в такій же сумі не пізніше 21 січня 2011 року та сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 12,50% річних.
Відповідно до п. 2.1 вказаного договору кредит надається шляхом видачі грошових коштів в готівковій формі з каси Банку, або шляхом переказу грошових коштів на поточний (в т.ч. картковий) рахунок позичальника, або шляхом оплати наданих позичальником платіжних документів безпосередньо з позичкового рахунку.
05.03.2008 р. між сторонами укладено додаткову угоду до кредитного договору, за якою п.1.1 договору діє в такій редакції: « Банк зобов'язується надати позичальнику кредит в сумі 1236000 доларів США, а позичальник зобов'язується повернути кредит в такій же сумі не пізніше 21 січня 2011 року та сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 12,5% річних».
09.04.2008 року між сторонами укладено додаткову угоду до кредитного договору, за якою п.1.1 договору діє в такій редакції: « Банк зобов'язується надати позичальнику кредит в сумі 1236000 доларів США та 305 000 євро, а позичальник зобов'язується повернути кредит в такій же сумі не пізніше 21 січня 2011 року та сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 12,5% річних».
01.09.2008 року між сторонами укладено додаткову угоду до кредитного договору, за якою сторони домовилися, що позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 14,00% річних.
05.01.2009 року між сторонами укладено додаткову угоду, за якою п.1.1. договору діє у такій редакції: «1.1. Банк зобов'язується надати позичальнику кредит в сумі 321 000 доларів США та 305 000 євро, а позичальник зобов'язується повернути кредит в такій же сумі не пізніше 21 січня 2011 року та сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 14% річних».
20.02.2012 року між сторонами укладено додаткову угоду, за якою позичальник зобов'язується повернути кредит не пізніше 19 лютого 2013 року.
На забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором, між позивачем та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № GP2011-00009 від 21.01.2011 року.
21.01.2011 р. договір поруки № GP2011-00010 було укладено з поручителем ОСОБА_3, 23.01.2008 р. - з поручителем ТОВ «Міжрегіональний інвестиційний союз», 05.03.2008 р. - з поручителем ТОВ «Українсько-казахською нафтотранспортною компанією «Транс-Юг».
Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення кредитної заборгованості з боржника ОСОБА_1, суд першої стації виходив з доведеності того, що остання не належним чином виконує свої зобов'язання з повернення кредитних коштів, внаслідок чого виникла заборгованість.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, оскільки він відповідає обставинам справи.
Доводи апеляційної скарги щодо відсутності доказів одержання ОСОБА_1 кредитних коштів є необґрунтованими та підлягають відхиленню.
Перерахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника підтверджується меморіальними валютними ордерами №697 від 24.01.2008 р., №1297 від 05.03.2008 р. та №1 від 09.04.2008 р., які відповідно до Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» є одним з видів розрахункових документів та складається за ініціативою банку для оформлення операцій щодо списання коштів з рахунка платника і внутрішньобанківських операцій відповідно до цього Закону.
Надання кредиту позичальнику та його отримання ОСОБА_1 підтверджується також виписками за позичковими рахунками НОМЕР_1 та НОМЕР_2, та виписками за поточними рахунками позичальника НОМЕР_3, НОМЕР_4, а також діями ОСОБА_1 щодо укладення додаткових угод до кредитного договору та часткового погашення кредиту та відсотків за його користування.
Разом з тим, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги в тій частині, що встановлений п. 4.3 кредитного договору штраф не відповідає змісту цього поняття.
Відповідно до п. 4.3 кредитного договору за прострочення виконання зобов'язань, передбачених п. 3.2.2 даного договору, позичальник сплачує штраф, розмір якого обчислюється за формулою: 1% від суми простроченого зобов'язання х n, де n дорівнює кількості днів прострочення.
Відповідно до ч. 2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Оскільки встановлений договором вид забезпечення виконання зобов'язання у вигляді штрафу не відповідає змісту цього поняття та її правовій природі як грошової суми, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для його застосування.
Порушення судом норм матеріального права є підставою для скасування судового рішення в частині стягнення штрафу та ухвалення нового про відмову в задоволенні вказаних позовних вимог.
Оскільки неявка представника відповідача ТОВ «Українсько-казахська нафтотранспортна компанія «Транс-Юг» Колоколова В.Г. в судове засідання після оголошення 14.10.2013 по справі перерви не давало суду першої інстанції підстав для ухвалення заочного рішення, доводи апеляційної скарги про порушення судом норм процесуального права та прав відповідача на перегляд судового рішення судом, що його ухвалив, є необґрунтованими та підлягають відхиленню.
Ухвалене судове рішення в частині розміру заборгованості по тілу кредиту, відсоткам та пені, а також щодо стягнення заборгованості з поручителів сторони не оскаржують, а тому воно не є предметом апеляційного розгляду.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 13 листопада 2013 року в частині задоволення позову про стягнення заборгованості з урахуванням суми штрафу скасувати.
Ухвалити в цій частині нове рішення.
В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Південний» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжрегіональний інвестиційний союз», Товариства з обмеженою відповідальністю «Українсько-казахська нафтотранспортна компанія «Транс-Юг» про стягнення заборгованості за кредитним договором № 21-ПК/08 від 23.01.2008 р. з урахуванням штрафу в розмірі 53661,88 євро та 13 773,01 доларів відмовити.
У зв'язку з цим загальний розмір заборгованості, що підлягає стягненню з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжрегіональний інвестиційний союз», Товариства з обмеженою відповідальністю «Українсько-казахська нафтотранспортна компанія «Транс-Юг» на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Південний», зменшити до суми 339102,43 євро, що згідно офіційного курсу НБУ станом на 04.06.2013 р. становить 3 525 747,60 грн. та 285058,23 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ станом на 04.06.2013 р. становить 2 278 470,40 грн.
В решті рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.
Головуючий:
Судді:
Справа №22-ц/796/362/2014
Головуючий у суді першої інстанції: Савицький О.А.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Кирилюк Г.М.