ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2014 року Справа № 922/3243/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: Кравчука Г.А.

суддів: Мачульського Г.М., Полянського А.Г.

розглянувши

касаційну скаргу фізичної особи-підприємця

ОСОБА_1

на постанову Харківського апеляційного господарського суду

від 05.12.2013 року

у справі № 922/3243/13 Господарського суду

Харківської області

за позовом комунального підприємства "Харківські теплові

мережі"

до фізичної особи-підприємця

ОСОБА_1

про стягнення заборгованості 49 357,71 грн.

за участю представників сторін:

позивача - Падалко О.О. дов. від 23.11.2010 р.,

відповідача - не з'явились,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Харківської області від 30.09.2013 р. (суддя - Буракова А.М.) позов задоволено повністю. Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь комунального підприємства "Харківські теплові мережі" заборгованість за неналежне виконання договірних обов'язків у сумі 49 357,71 грн. та 1 720,50 грн. витрат зі сплати судового збору.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 05.12.2013 р. (судді - Пелипенко Н.М., Івакіна В.О., Тихий П.В.) рішення Господарського суду господарського суду Харківської області від 30.09.2013 р. залишено без змін.

Не погоджуючиcь з рішенням місцевого господарського суду та постановою апеляційного господарського суду, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, мотивуючи скаргу доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову апеляційного господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.11.2001 року між комунальним підприємством "Харківські теплові мережі" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 був укладений договір № 8255 про постачання теплової енергії, згідно якого енергопостачальна організація зобов'язалася постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних останньому обсягах на потреби, перелік яких вказано в пункті 2.1. відповідного договору, а споживач, в свою чергу, зобов'язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені договором, а саме розділом 6 даного договору.

Судами було встановлено, що договір № 8255 про постачання теплової енергії від 01.11.2001 року є діючим.

З матеріалів справи вбачається, що позивач свої зобов'язання за даним договором виконав у повному обсязі, здійснивши відпуск теплової енергії відповідачу та направивши на його адресу рахунки на оплату спожитої теплової енергії.

Також, факт споживання відповідачем теплової енергії підтверджується актами на включення та відключення опалення у житловому будинку, в якому розташовані приміщення відповідача по вулиці Верстатобудівній, буд. 3 у м. Харкові - акт на включення опалення № 170/8607 від 17.10.2012 р., акт на відключення № 170/285 від 14.04.2013 р.

Згідно пунктів 5.1., 5.5. договору та Додатку № 4 до договору, що є невід'ємною частиною договору № 8255, облік споживання теплової енергії по договору проводиться розрахунковим способом, так як приміщення відповідача не обладнані приладами обліку теплової енергії.

У п. 1.1. Додатку 1 до договору та Додатку 4 до договору встановлено, що розмір теплового навантаження на нежитлові приміщення споживача Оо=0.0379 Гкал/год. Саме теплове навантаження (^0=0.0379 Гкал/год. використано позивачем при розрахунку спожитої відповідачем вартості теплової енергії за спірний період.

Пунктом 6.3. договору передбачено, що споживач за 10 днів до початку розрахункового періоду сплачує Енергопостачальної організації попередню оплату вартості, необхідного обсягу теплової енергії, що і є заявкою на наступний розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок розрахункового періоду. Розрахунковим періодом, відповідно до п. 6.2. договору, є календарний місяць.

Споживач, що має прилади обліку, щомісячно подає до енергопостачальної організації звіт про фактичне споживання теплової енергії, в терміни, передбачені в додатку 1 до договору, в якому встановлено, що орієнтовна вартість теплової енергії, що постачається споживачу за поточний рік, відповідно до тарифів, діючих на момент договору, становить 21 958,54 грн., ПДВ 4391,71 грн., усього 26 350,24 грн. (п. 5. додатку).

Відповідач вартість отриманої теплової енергії своєчасно та в повному обсязі не сплатив, тому у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість за період з грудня 2012 року по квітень 2013 року в сумі 49 357,71 грн.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Оскільки відповідачем не було доведено факту погашення заборгованості попередні судові інстанції дійшли обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 49 357,71 грн.

Апеляційним господарським судом було правомірно відзначено те, що доказом визнання відповідачем договору про постачання теплової енергії № 8255 від 01.11.2001 року та виникнення у сторін цього договору відповідних прав та обов'язків, є факт багаторазового здійснення відповідачем оплати вартості теплової енергії саме на підставі договору № 8255 від 01.11.2001 року.

За таких обставин, перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів вважає, що суд в порядку ст. ст. 43, 47, 43, 99, 101 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізував відносини сторін та дійшов обґрунтованих висновків.

Висновки суду апеляційної інстанції відповідають встановленим обставинам справи, доводи касаційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення у справі не вбачається.

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини постанови.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, п. 1 ст. 1119, 11111 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 30.09.2013 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 05.12.2013 року у справі № 922/3243/13 залишити без змін.

Головуючий суддя Кравчук Г.А.

Судді Мачульський Г.М.

Полянський А.Г.