УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа №: 22-ц/191/207/14Головуючий суду першої інстанції:Собєщанська Н.В.
Доповідач суду апеляційної інстанції:Притуленко О. В.
"05" лютого 2014 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м.Феодосії у складі:
головуючого - суддіПритуленко О.В.,
суддів:Ломанової Л.О., Кустової І.В.
при секретаріМартиненко М.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 (треті особи - КРП "Керченське міське бюро реєстрації та технічної інвентаризації", Реєстраційна служба Керченського міського управління юстиції АР Крим) про поділ майна в натурі, припинення права спільної часткової власності, встановлення порядку користування земельною ділянкою, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_6 - ОСОБА_8 на ухвалу Керченського міського суду АР Крим від 24 грудня 2013 року,
В С Т А Н О В И Л А:
У червні 2013 року ОСОБА_6 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_7 про поділ в натурі житлового будинку АДРЕСА_1, припинення права спільної часткової власності сторін на це майно, визначення порядку користування земельною ділянкою площею 857 кв.м. за вказаною адресою.
У позові зазначено, що позивач є власником 31/50 частин вказаного будинку, а відповідач - власник 19/50 частин вказаного нерухомого майна, яке складається з житлового будинку літ. «А», жилої прибудови літ. «А1», тамбуру літ. «а», прибудови літ. «а1», тамбуру літ. «а2», прибудови літ. «а3», сараю літ. «Б», літньої кухні літ. «В», вбиральні літ. «Г» і «И», курників «Д» і «Е», сараю літ. «Н», літнього душу літ.»М», заборів 1-8, хвірток 9 і 10, басейну І, мостіння ІІ і ІІІ, навісу літ. «а-н».
Ухвалою народного суду Кіровського району у м. Керчі від 14 жовтня 1968 року була затверджена мирова угода між колишніми співвласниками ОСОБА_9 та ОСОБА_10, відповідно до якої був визначений порядок користування домоволодінням, а також порядок користування земельною ділянкою за вказаною адресою площею 876 кв.м. Правонаступниками ОСОБА_9 та ОСОБА_10 є сторони по справі.
З приводу користування зазначеною земельною ділянкою між сторонами виникали спори, які були предметом розгляду Керченським міським судом АР Крим.
За результатами проведеної кадастрової зйомки площа земельної ділянки АДРЕСА_1 становить 857 кв.м., що фактично не співпадає з площею, вказаною в ухвалі суду від 14 жовтня 1968 року. Але в перегляді вказаного судового рішення за нововиявленими обставинами йому було відмовлено.
Позивач зазначає, що відсутність спільної згоди співвласників вказаного майна, невизначеність його правового статусу та розміру земельної ділянки унеможливлюють нотаріальне посвідчення договору між сторонами про порядок володіння та користування спільним майном., оскільки між сторонами не визначений порядок користування жилою прибудовою літ. «А1» та частиною господарських будівель і споруд, а також земельною ділянкою площею 857 кв.м.
З урахуванням викладеного, на підставі ст.ст. 358, 367 ЦК України, просив суд поділити в натурі житловий будинок АДРЕСА_1 та припинити право спільної часткової власності сторін на це майно.
9 грудня 2013 року ОСОБА_6 доповнив позов вимогою про визначення порядку користування земельною ділянкою площею 875 кв.м. АДРЕСА_1, відповідно до часток сторін у праві спільної часткової власності на зазначений житловий будинок.
Ухвалою Керченського міського суду АР Крим від 24 грудня 2013 року закрито провадження в цивільній справі в частині позовних вимог ОСОБА_6 про виділ в натурі частки та встановлення порядку користування земельною ділянкою.
Представник ОСОБА_6 - ОСОБА_8 подала апеляційну скаргу на вказану ухвалу, в який, посилаючись на порушення судом норм процесуального закону, просить ухвалу скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
На думку апелянта, суд дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для закриття провадження у справі в цій частині на підставі п.2 ч.1 ст.205 ЦПК України, оскільки сторони, предмет і підстави позову, стосовно яких було постановлено ухвалу Кіровського району у м. Керчі від 14 жовтня 1968 року та ухвалені рішення Керченського міського суду АРК від 17 серпня 1992 року та 29 листопада 2006 року, не збігаються з предметом позову, підставою і сторонами у даній справі.
Представник відповідача ОСОБА_11 подав заперечення на скаргу; посилаючись на безпідставність доводів апелянта, просить скаргу відхилити, рішення суду - залишити без змін.
Згідно вимог частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню виходячи з наступного.
Закриваючи провадження у справі в частині вимог ОСОБА_6 про виділ в натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності та встановлення порядку користування земельною ділянкою, суд першої інстанції виходив із того, що ухвалою Кіровського райсуду м.Керчі від 14 жовтня 1968 року затверджено мирову угоду у справі за позовом ОСОБА_12 і ОСОБА_13 до ОСОБА_10 про визнання права власності на домоволодіння, за умовами якої за ОСОБА_13 визнано право власності на 31/50 частину домоволодіння АДРЕСА_1 і виділено у користування в житловому будинку літ. «А» кімнати 2, 3, 4 площею 42,9 кв.м, прибудову літ. «а», сарай «З», курятник літ. «Д» і «Е», 1/2 частину вбиральні літ. «Г», 1/2 частину паркану, 1/2 частину колодязю та мощення, інвентаризаційною вартістю 1058 рублів; за ОСОБА_10 визнано право власності на 19/50 частин вказаного домоволодіння і виділено у її користування у житловому будинку літ. «А» квартиру №2 з приміщеннями 1 і 2 площею 26,8 кв.м, сарай літ. «Б», 1/2 частину вбиральні літ. « 2-«, 1/2 частину паркану, 1/2 частину колодязю та мощення, інвентаризаційною вартістю 638 рублів. Крім того між ОСОБА_13 та ОСОБА_10 встановлений порядок користування земельною ділянкою за вказаною адресою і у користування кожної виділено земельну ділянку площею 438 кв.м.
На підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 21 грудня 1995 року ОСОБА_7 успадкував 19/50 частин вказаного домоволодіння після смерті ОСОБА_14, яка була спадкоємцем ОСОБА_10
На підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 27 серпня 2004 року ОСОБА_6 успадкував 31/50 частину домоволодіння після смерті ОСОБА_15, яка була спадкоємцем ОСОБА_13
29 листопада 2006 року Керченський міський суд розглянув позов ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про виділ у натурі належної йому частини домоволодіння АДРЕСА_1 і встановлення порядку користування земельною ділянкою за вказаною адресою пропорційно розміру належних сторонам частин домоволодіння, а також зустрічний позов ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні жилим приміщенням вказаного будинку та частиною земельної ділянки площею 438 кв.м, визначеною ухвалою Кіровського райсуду м.Керчі від 14 жовтня 1968 року.
Вказаним рішенням в задоволенні вимог ОСОБА_6 було відмовлено, зустрічний позов ОСОБА_7 - задоволено.
Виходячи з того, що вказані судові рішення постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, що заявлені ОСОБА_6 у позові від 18 червня 2013 року, суд дійшов висновку, що провадження у справі в частині заявлених позовних вимог підлягає закриттю.
Такий висновок суду слід визнати обґрунтованим.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 205 ЦПК України суд закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову або укладенням мирової угоди сторін, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Закриваючи провадження у справі, суд правильно керувався положеннями вказаної норми закону і ч.2 ст.233 ЦПК України, згідно якої після набрання рішенням суду законної сили сторони та треті особи із самостійними вимогами, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ту саму позовну вимогу з тих самих підстав, а також оспорювати в іншому процесі встановлені судом факти і правовідносини.
Із змісту рішення Керченського міського суду АР Крим від 29 листопада 2006 року, залишеного без змін ухвалою колегії суддів судової палати Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м.Феодосії, вбачається, що ОСОБА_6 пред'явив до ОСОБА_7 позов про виділ в натурі належної йому частини домоволодіння АДРЕСА_1 і встановлення порядку користування земельною ділянкою за вказаною адресою площею 876 кв.м, виходячи з розміру часток сторін у праві власності на будинок.
ОСОБА_6 просив виділити йому в натурі 31/50 частин домоволодіння у вигляді частини житлового будинку літ. А», літньої кухні літ. «В», курників «Д» і «Е», вбиральні, басейну і визнати за ним право власності на це майно, а відповідачеві виділити 19/50 частин домоволодіння у вигляді частини житлового будинку літ. А», сараїв літ. «Б» і «Н», літнього душу літ.»М», вбиральні літ. «Г» и визнати за ним право власності на це майно. Також просив визнати за ним право на користування земельною ділянкою, розташованою АДРЕСА_1.
За змістом ст.ст. 364, 367 ЦК України у разі виділу частини майна в натурі із спільної часткової власності, право спільної часткової власності припиняється лише для виділеної в натурі частини майна, тоді як інші частки продовжують перебувати у спільній частковій власності. У разі поділу майна між учасниками спільної часткової власності, право спільної часткової власності для усіх її учасників припиняється та кожна частка стає окремою та незалежною частиною майна.
Виходячи з того, що співвласниками спірного майна, стосовно якого ОСОБА_6 заявив вимоги про виділ, були лише ОСОБА_6 та ОСОБА_7, слід зазначити, що вимоги позивача фактично зводилися до поділу майна, стосовно якого ставиться питання і в позовній заяві, поданій в 2013 року.
Крім того, земельна ділянка, стосовно якої заявлялися вимоги про встановлення порядку користування, також була предметом судового розгляду по вказаній справі.
Отже, сторони, предмет і підстави, з приводу яких було раніше ухвалене рішення Керченського міського суду АР Крим від 29 листопада 2006 року є тотожні із позовною заявою, з якою ОСОБА_6 звернувся до Керченського міського суду АР Крим у даній справі.
За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано закрив провадження у справі в цій частині, оскільки спірні правовідносини в указаних справах співпадають за суб'єктним та об'єктним складами.
Оскільки з матеріалів справи не вбачається порушення судом норм процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне відхилити апеляційну скаргу, яка є необґрунтованою.
Керуючись ст.303, п.1 ч.2 ст.307, ст.ст. 312, 313-315 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АР Крим у м. Феодосії
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_8 відхилити. Ухвалу Керченського міського суду АР Крим від 24 вересня 2013 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Судді:
Притуленко О.В. Ломанова Л.О. Кустова І.В.