ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 лютого 2014 року справа № 919/1204/13
за позовом Приватного акціонерного товариства „Берті"
(вул. Франка-Новоросійська, буд. 2/40, м. Бердянськ, Запорізька область, 71100)
до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю „Ховер"
(99001, м. Севастополь, Нахімовський район, вулиця Пляжна, будинок 6,офіс 9)
про стягнення 221685,18 грн
Суддя О.С. Погребняк
за участю представників учасників судового процесу:
від позивача - не з'явився,
від відповідача - не з'явився,
СУТЬ СПОРУ:
ПАТ „Берті" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ „Ховер" про стягнення 245480,57 грн, у тому числі 221 685,18 грн основного боргу, 17 792,56 грн пені, 665,06 грн індексації основного боргу та 3% річних у розмірі 5 337,77 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням з боку відповідача умов договору №08/08/12-1 від 08.08.2012 про поставку стрічки конвеєрної, приводних пасів гумових в частині належної та своєчасної оплати поставленого товару.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.10.2013 матеріали позовної заяви ПАТ „Берті" на підставі статей 15, 17 ГПК України надіслано за підсудністю до господарського суду міста Севастополя.
Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 21.10.2013 позовну заяву прийнято до розгляду і порушено провадження у справі № 919/1204/13.
У ході розгляду справи позивач надав заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої просив суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 221685,18 грн, а також судовий збір у сумі 4433,70 грн.(вх. 976/14 від 28.01.2014).
Означена заява була прийнята до розгляду судом.
У судове засідання 14.02.2014 позивач явку уповноважених представників не забезпечив, просив розглянути справу в його відсутність (1821/14 від 12.02.2014).
У судове засідання 14.02.2014 відповідач явку уповноважених представників не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини нез'явлення не сповістив.
Згідно з пунктом 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України.
За змістом цієї норми, зокрема, в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Суд звертає увагу на той факт, що поштова кореспонденція відповідача, яка направлялась судом адресу, визначену в Спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців поверталась відправнику з відміткою пошти про неможливість вручення за закінченням терміну зберігання.
Згідно зі статтею 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Відповідно до частини 1 пункту 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Зважаючи на те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, а нез'явлення представників відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність представників сторін за наявними в справі матеріалами, в порядку статті 75 ГПК України.
Відповідач не скористався правом, наданим йому статтею 59 ГПК України: не надав суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову.
Розглянувши матеріали справі, оцінивши в сукупності представлені докази, суд
ВСТАНОВИВ:
08.08.2012 між ТОВ «Ховер» (покупець) та ПАТ «Берті» (постачальник) був укладений договір поставки №08/08/12-1 (надалі - Договір), за умовами якого постачальник зобов'язався у 2012 році поставити покупцю стрічки, приводні паси гумові (ремені плоскі, стрічки конвеєрні, ремені приводні) ДК 016-97 25.13.4 (надалі - Товар), а покупець - прийняти та оплатити Товар. Найменування (асортимент) та кількість товару визначаються у специфікації (додаток 1 до Договору).
За змістом пункту 3.1 Договору загальна вартість Договору становить суму вартості Товару, поставленого згідно з підписаними сторонами видатковими накладними. Ціна за одиницю товару на кожну окрему партію і дату формування заявки підлягає погодженню сторонами і зазначається у специфікаціях (форма Специфікацій - Додаток 1).
Відповідно до розділу 4 Договору розрахунки проводяться шляхом здійснення покупцем передплати у розмірі 20% від суми товару, що постачається за специфікацією та сплати 80% вартості товару протягом 3-х робочих днів з моменту його отримання покупцем. Днем отримання товару вважається день підписання сторонами або їх уповноваженими представниками документів про передачу Товару (п. 4.1 Договору).
При виставленні рахунку обов'язкове посилання на номер Договору. Датою оплати вважається дата отримання грошових коштів на поточний рахунок постачальника (п. 4.2, 4.3 Договору).
Відповідно до пункту 7.1 покупець зобов'язався, своєчасно та в повному обсязі проводити оплату за поставлений товар, з урахуванням пункту 4.1 Договору (п. 7.1.1); приймати поставлений товар згідно з накладною, з урахуванням розділу 5 Договору (п. 7.1.2).
Згідно з положеннями п. 9.1 Договору прийом Товару здійснюється покупцем за наявності оригіналів товарно-супровідних документів: товарно-транспортної та видаткової накладної із обов'язковим вказанням місця складення первинного документу, податкової накладної на кожну партію товару, рахунку-фактури, документів, підтверджуючих якість товару.
Відповідно до розділу 16 Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2012, але в будь-якому випадку до повного виконання зобов'язань сторонами. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії Договору.
Поставка позивачем товару на загальну суму 3757685,18 грн підтверджується наявними у справі доказами, зокрема, видатковими накладними:
№РН-0000552 від 23.08.2012 на суму 848997,71 грн;
№РН-0000561 від 30.08.2012 на суму 1016025,61 грн;
№РН-0000571 від 03.09.2012 на суму 23418,00 грн,
№РН-0000577 від 04.09.2012 на суму 922761,90 грн,
№РН-0000592 від 17.09.2012 на суму 909281,96 грн,
№РН-0000760 від 10.12.2012 на суму 37200,00 грн
Свої обов'язки по оплаті товару відповідачем було виконано лише частково на суму 3536000,00 грн, що підтверджується банківськими виписками за період з 14.08.2012 по 36.02.2013 (а.с. 20, 25, 37-51, 55-60), у зв'язку з чим його заборгованість перед позивачем з оплати товару станом на дату розгляду справи склала 221685,18 грн.
Несплата заборгованості відповідача за поставлений товар у розмірі 221685,18 грн. стала підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення основного боргу.
Суд, вивчивши матеріали справи, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Правовідносини сторін виникли з приводу виконання господарського договору.
Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості щодо оплати отриманого за договором товару, тому застосуванню до спірних правовідносин підлягають відповідні норми Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 (з наступними змінами і доповненнями), Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 (з наступними змінами і доповненнями), які регулюють загальні положення про зобов'язання, питання виконання зобов'язань.
Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За приписами частини першої статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).
Згідно з частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частини другої статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з частинами першою та третьою статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно з розділом 4 Договору розрахунки проводяться шляхом здійснення покупцем передплати у розмірі 20% від суми товару, що постачається за специфікацією та сплати 80% вартості товару протягом 3-х робочих днів з моменту його отримання покупцем. Днем отримання товару вважається день підписання сторонами або їх уповноваженими представниками документів про передачу Товару (п. 4.1 Договору).
В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до приписів статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Матеріалами справи підтверджено, що позивач передав товар відповідачеві належним чином, проте, вартість отриманого товару в повному обсязі не була сплачена відповідачем.
Відповідачем не представлено доказів оплати заборгованості за поставлений товар в повному обсязі.
Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
На підставі викладеного, у зв'язку з тим, що докази погашення відповідачем наявної заборгованості відсутні, суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 221685,18 грн. такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, суд, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладає на витрати по сплаті судового збору у розмірі 4433,70 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82- 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
В И Р І Ш И В :
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства Товариства з обмеженою відповідальністю „Ховер" (99001, м. Севастополь, Нахімовський район, вулиця Пляжна, будинок 6,офіс 9, ідентифікаційний код 379324270) на користь Приватного акціонерного товариства „Берті" (вул. Франка-Новоросійська, буд. 2/40, м. Бердянськ, Запорізька область, 71100, ідентифікаційний код 00152359) 221685,18 грн. (двісті двадцять одна тисяча шістсот вісімдесят п'ять грн., 18 коп.), а також суму судового збору у розмірі 4433,70 грн (чотири тисячі чотириста тридцять три грн. 70 коп.).
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 17.02.2014.
Суддя підпис О.С. Погребняк
Згідно з оригіналом помічник судді І.О. Кузьміна 17.02.2014
919/1204/13/3662/14