ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ
З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ
У х в а л а
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 січня 2014 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду
цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого - судді Орлової С.О.,
суддів - Бех М.О., Квасневської Н.Д.,
з участю прокурора Саленка І.Д., представника потерпілої ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_2,Бех М.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за касаційною скаргою заступника прокурора м. Києва на вирок Дарницького районного суду м. Києва від 01 квітня 2013 року та ухвалу колегії суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва від 04 липня 2013 року, - В С Т А Н О В И Л А:
Вироком Дарницького районного суду м. Києва від 01 квітня 2013 року
ОСОБА_4
ІНФОРМАЦІЯ_1,
громадянина України, пенсіонера,
раніше не судимого, -
засуджено за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 роки.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_4 звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 3 роки, з покладенням на нього обов'язків, передбачених п.2,3,4 ч.1 ст.76 КК України
Вироком вирішено заявлені цивільні позови і постановлено стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 моральну шкоду в сумі 2500 гривень, на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в сумі 5509 гривень та моральну шкоду в сумі 100 000 гривень, а всього 105 509 гривень.
Вироком вирішено питання про судові витрати.
За вироком суду ОСОБА_4 визнано винним в тому, що ІНФОРМАЦІЯ_2, близько 16 години 40 хвилин він, керуючи технічно справним автомобілем ВАЗ-21113, з реєстраційним номером НОМЕР_1, рухаючись по проїзній частині вулиці Вербицького, зі сторони вулиці Декабристів в напрямку вулиці Тростянецької в м. Києві, при наближенні до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебував пішохід ОСОБА_6, в порушення вимог п.п. 1.5, 2.3"б", 12.1, 12.3 та 18.1 Правил дорожнього руху, проявив неуважність до дорожньої обстановки та не обрав безпечної швидкості з урахуванням дорожньої обстановки, в зв'язку з чим при виникненні небезпеки для руху, чим для водія ОСОБА_4 являвся пішохід ОСОБА_6, якого він об'єктивно спроможний був виявити, не вжив заходів до зменшення швидкості аж до зупинки керованого ним автомобіля, продовжив рух і, виїхавши на нерегульований пішохідний перехід, вчинив наїзд на пішохода ОСОБА_6, внаслідок чого останній загинув на місці пригоди.
Ухвалою колегії суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва від 04 липня 2013 року вирок місцевого суду залишено без змін, а апеляцію потерпілої ОСОБА_1 - без задоволення.
В касаційній скарзі прокурор просить судові рішення скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.
Посилаючись на тяжкість вчиненого злочину, вважає невідповідним призначене ОСОБА_4 покарання тяжкості злочину та особі засудженого, внаслідок м'якості, та вказує на неправильне застосування кримінального закону. В обґрунтування скарги зазначає, що судом не враховано думку потерпілої, яка просила призначити засудженому покарання без застосування ст. 75 КК України, а часткове відшкодування шкоди було здійснено лише під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, що, на думку автора касаційної скарги, не дає підстав вважати можливим перевиховання засудженого за допомогою інституту звільнення його від відбування покарання
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора та представника потерпілої, які підтримали касаційну скаргу і просили її задовольнити, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Правильність кваліфікації дій ОСОБА_4 за ч.2 ст.286 КК України та доведеність його вини у вчиненні цього злочину автором касаційної скарги не оспорюється.
Що стосується касаційної скарги прокурора в частині, де йдеться про невідповідність призначеного ОСОБА_4 покарання тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, внаслідок м'якості, то визнавати її обґрунтованою колегія суддів підстав не знаходить, оскільки доводів на підтвердження своєї позиції прокурором не наведено взагалі.
Поряд з тим, як вбачається з вироку, призначаючи ОСОБА_4 покарання, суд, як того вимагає ст..65 КК України, врахував ступінь тяжкості скоєного злочину, особу винного, який раніше судимим не був, позитивно характеризується за місцем проживання, щиро розкаявся у вчиненому злочині, його похилий вік, що є обставинами, які пом'якшують покарання, та відсутність обставин, передбачених ст..67 КК України.
За таких обставин призначене ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки, тобто в межах санкції ч.2 ст.286 КК України, як за своїм видом, так і за розміром не може вважатися явно несправедливим, внаслідок м'якості.
Доводи касаційної скарги про неправильне застосування судом кримінального закону - ст..75 КК України, також не можна вважати слушними.
Згідно з ч. 1 ст. 75 КК України суд може прийняти рішення про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням, якщо, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, при цьому рішення суду про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням має бути належним чином мотивоване.
Як вбачається з вироку, приймаючи рішення про звільнення ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням суд мотивував своє рішення тим, що винний є особою похилого віку, раніше не судимий, вину визнав.
Колегія суддів вважає ці обставини, а також те, що злочин, у вчиненні якого ОСОБА_4 визнаний винним, хоч і відноситься до тяжких, проте є необережним, винний почав відшкодовувати заподіяну злочином шкоду, дають підстави для висновку про можливість виправлення цього засудженого без відбування покарання з випробуванням, за умови здійснення контролю за його поведінкою на підставі ст..76 КК України, як це вирішено судом першої інстанції.
Виходячи з наведеного посилання прокурора в касаційній скарзі, як на підставу неправильного застосування ст..75 КК України на те, що потерпіла заперечувала проти цього, а винним частково відшкодовано шкоду лише під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, не можна вважати достатніми для визнання рішення суду про звільнення ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням незаконним.
Апеляційний суд в ході розгляду справи, з наведенням в ухвалі відповідних мотивів, належним чином перевірив доводи апеляції потерпілої ОСОБА_1 щодо невідповідності призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, внаслідок м'якості, та обґрунтовано визнав її безпідставною, виходячи з обставин, врахованих судом першої інстанції при призначенні покарання ОСОБА_4 та звільнення його від відбування призначеного покарання з випробуванням.
Оскільки кримінальний закон судами першої та апеляційної інстанцій застосовано правильно, істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону не допущено, призначене покарання є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження ним нових злочинів, то касаційна скарга прокурора має бути залишена без задоволення, а судові рішення - без змін.
Керуючись ст. ст. 394, 396 КПК України (1960 року), п. 11 Розділу XI Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Касаційну скаргу заступника прокурора м. Києва залишити без задоволення, а вирок Дарницького районного суду м. Києва від 01 квітня 2013 року та ухвалу колегії суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва від 04 липня 2013 року, щодо ОСОБА_4 залишити без зміни.
С у д д і:
Орлова С.О. Бех М.О. Квасневська Н.Д.