ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2
____________________________________________________________________________________
У Х В А Л А
Іменем України
06.06.2006 року Справа № 3/711(6/181)
Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Семендяєвої І.В.
суддів Зуєвич А.М.
Медуниці О.Є.
Секретар судового засідання: Наумов Б.Є.
за участю представників сторін:
від позивача: -Федоренко О.А., гол. спец. юр. служби
відділення, довір. від 03.01.06
№ 03-01/105;
від відповідача: -не прибув,
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
апеляційну скаргу Луганського обласного відділення Фонду
соціального захисту інвалідів,
м. Луганськ
на постанову
господарського суду Луганської області
від 19.04.06
у справі № 3/711 (6/181) (суддя Доманська М.Л.)
за позовом Луганського обласного відділення Фонду
соціального захисту інвалідів,
м. Луганськ
до відповідача Державного підприємства
„Свердловантрацит”, м. Свердловськ
Луганської області
про стягнення 479653 грн. 47 коп.
ВСТАНОВИВ:
Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Луганськ (далі за текстом - позивач), звернулося до господарського суду Луганської області з позовною заявою до Державного підприємства „Свердловантрацит”, м. Свердловськ Луганської області (далі за текстом - відповідач), про стягнення несплачених штрафних санкцій та цільових коштів за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів у розмірі 479653 грн. 47 коп. у період з 1998 року по 2003 рік (включно).
Рішенням господарського суду Луганської області від 21.06.05 по справі № 6/181 у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Луганського апеляційного господарського суду від 01 вересня 2005 року по даній справі рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 29 листопада 2005 року у справі №6/181 касаційна скарга Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів задоволена частково, судові рішення відповідних інстанції скасовані, справу передано на новий розгляд.
Позивач по даній справі подав суду першої інстанції заяву від 13.02.06 №03-06/544 про відмову від позовних вимог в частині стягнення несплачених цільових коштів за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів за 1998 рік та 1999 рік на суму 92786 грн. 94 коп. Остаточна сума позову у спірний період з 2000 року по 2003 рік склала 386866 грн. 53 коп. –несплачені цільові кошти та штрафні санкції, що було прийнято до уваги судом першої інстанції.
Постановою суду першої інстанції від 19.04.06 по справі № 3/711 (6/181) у задоволенні позову в частині стягнення цільових коштів та штрафних санкцій за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів за період з 2000 року по 2003 рік у розмірі 386866 грн. 53 коп. відмовлено, провадження у справі щодо решти позовних вимог закрито.
Не погоджуючись з даною постановою суду, позивач звернувся до Луганського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 10.05.06 №03-01/1553, у якій просить постанову господарського суду Луганської області від 19.04.06 у справі № 3/711 (6/181) скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог.
В обґрунтування своїх апеляційних вимог заявник вказує, що судом першої інстанції не правомірно було не застосовано як доказ по справі рішення виконавчого комітету Свердловської міської ради від 22.03.00 №134, від 30.01.01 №7; що до штрафних санкції за невиконання 4 % нормативу, які визначені адміністративно –господарськими, не застосовуються строки відповідно до ст. 250 Господарського кодексу України.
Згідно зі ст. 189 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалою Луганського апеляційного господарського суду від 15.05.06 у справі № 3/711 (6/181) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача.
Розпорядженням голови Луганського апеляційного господарського суду для розгляду апеляційної скарги Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Луганськ призначено судову колегію у складі: головуючий суддя –Бойченко К.І., суддя –Зуєвич А.М., суддя – Медуниця О.Є.
Відповідно до ст. 190 Кодексу адміністративного судочинства України Луганський апеляційний господарський суд ухвалою від 25.05.06 у справі № 3/711 (6/181) закінчив підготовку та призначив адміністративну справу до апеляційного розгляду на 06.06.06.
Розпорядженням заступника голови Луганського апеляційного господарського суду від 02.06.06 по даній справі, у зв”язку з відпусткою, виключено головуючого суддю Бойченка К.І. із складу колегії суддів та введено до складу колегії головуючого суддю Семендяєву І.В.
Запереченням від 25.05.06 №264 відповідач доводи апеляційної скарги позивача відхилив, посилаючись на те, що постанова суду, яка оскаржується, винесена з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Повноважний представник відповідача у судове засідання не прибув, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений апеляційною інстанцією належним чином.
Відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 19 Закону України „Про внесення змін до Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, в редакції від 05.07.01 №2606 - III (далі - Закон) для підприємств, установ, організацій, незалежно від форм власності і господарювання, встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4 відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 15 до 20 чоловік у кількості одного робочого місця.
Згідно з п. 14 Положення про робоче місце інвалідів і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.95 №314, підприємства (об’єднання), установи та організації у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів.
Отже, для відособленого підрозділу відповідача –„Центральна збагачувальна фабрика „Свердловська” у 2000 році встановлено норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у кількості 23 чоловіка, у 2001 році –24 чоловіка, у 2002 році –24 чоловіка, у 2003 році –26 чоловік.
Згідно з п. 2 Порядку сплати підприємствами (об’єднаннями), установами, організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.01 №1767, підприємства щороку не пізніше 1 лютого подають до відділень Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за формою, що затверджується наказом Мінпраці України за поданням Фонду та погоджується з Держкомстатом.
Згідно з п. 3.3.3. Інструкції зі статистики чисельності працівників, зайнятих у народному господарстві України, затвердженої наказом Міністерства статистики України №171 від 07.07.95 за погодженням з Міністерством економіки України, Міністерством праці України, Міністерством фінансів України, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.08.95 за №287/823 (далі - Інструкція) середньооблікова чисельність працівників з початку року обчислюється шляхом підсумовування середньооблікової чисельності працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно та ділення одержаної суми на кількість місяців за період з початку року, тобто відповідно на 12.
Як вбачається зі звітів відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів форми № 10-ПІ, на підприємстві відповідача замість 23 інвалідів фактично працювало 6 інвалідів у 2000 році, замість 24 інвалідів фактично працювало 8 інвалідів у 2001 році, замість 24 інвалідів фактично працювало 6 інвалідів у 2002 році, замість 26 інвалідів фактично працювало 4 інвалідів у 2003 році, що є порушенням ст. 19 Закону, а також те, що середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу становила у 2000 році –588 чоловіка, у 2001 році - 609 чоловіка , у 2002 році –609 чоловіка, у 2003 році - 641 чоловік.
Стаття 20 Закону встановлює, що підприємства (об’єднання), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньоїрічної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об’єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце не зайняте інвалідом.
З урахуванням викладеного, позивач нарахував цільові кошти та штрафні санкції за порушення відповідачем нормативу робочих місць у період з 1998 року по 2003 рік.
Заявою про часткову відмову від позовних вимог (а.с. 5, т. 4) позивач відмовився від стягнення заборгованості, яка виникла за 1998 та 1999 роки на суму 92786 грн. 94 коп. у зв’язку з перерахуванням цієї суми виконавчою службою, у зв’язку з чим провадження у справі по цій сумі було припинено. Позивач оскаржує рішення господарського суду Луганської області в частині відмови у задоволенні позовних вимог на суму 386866 грн. 53 коп. (заборгованість за період 2000 –2003 років).
Пункт 4 Порядку сплати підприємствами (об’єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділення Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів передбачає, що штрафні санкції сплачуються підприємствами самостійно не пізніше 15 квітня року, що настає за звітним.
У разі несплати штрафних санкцій в установлений термін відділення Фонду вживають заходи щодо їх стягнення у судовому порядку (п. 11 вказаного Порядку).
Зазначені цільові кошти та штрафні санкції відповідачем взагалі не сплачені, будь –які докази їх сплати у матеріалах справи відсутні.
Господарський суд Луганської області обґрунтовано не застосував акти місцевої Ради щодо встановлення нормативу робочих місць, як такі, що не відповідають законодавству України, оскільки в порушення вимог Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21.03.91 (в редакції до 05.07.01) рішення про встановлення нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, були прийняті виконавчим комітетом Свердловської міської Ради без делегування повноважень місцевої Ради народних депутатів відповідному виконавчому комітету щодо встановлення зазначеного нормативу; відповідач не одержував пропозиції і не залучався відповідними місцевими органами до визначення необхідного нормативу робочих місць.
Надані до суду рішення виконавчого комітету Свердловської міської ради від 22.03.00 №134 та від 30.01.01 №7, відповідні додатки до них не можуть бути прийняті судом як належні докази встановлення та доведення відповідачеві нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, на 2000-2001 роки.
Відповідно до глави 2 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” до компетенції виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) та делеговані повноваження. Пунктом 12 статті 34 цього Закону встановлено, що до делегованих повноважень належить бронювання в порядку, встановленому законом, на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форм власності робочих місць, призначених для працевлаштування осіб, які відповідно до законодавства потребують соціального захисту і не спроможні конкурувати на ринку праці, визначення нормативів таких робочих місць.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, позивачем не доведено суду виникнення зобов’язання відповідача по сплаті заявлених у позові цільових коштів за період з 2000 року по 01.08.01 у сумі 114078 грн. 77 коп., тому у задоволенні позову в цій частині позовних вимог відмовлено правомірно.
Щодо здійснення відповідачем необхідних заходів для працевлаштування інвалідів у період з 01.08.01 по 2004 рік судова колегія Луганського апеляційного господарського суду на підставі наявних у справі матеріалів встановила, що відповідачем не належним чином виконувались вимоги діючого законодавства стосовно даного питання.
Так, Положенням про робоче місце інвалідів і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.95 №314 передбачено, що підприємства розробляють заходи по створенню робочих місць для інвалідів, вносять їх в колективний договір, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів, а працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров’я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.
У матеріалах справи відсутня звітність форми №3-ПН „Про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу у працівниках” за спірний період, відсутні докази інформування відповідачем вищеперелічених органів щодо створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів, але у матеріалах справи маються листи Свердловського міського районного центру зайнятості від 28.12.04 №12/3-2124, від 24.05.05 №12/3-1060, від 16.06.05 №12/3-1215, від 16.01.06 №12/3-146 та листи Управління праці і соціального захисту населення виконавчого комітету Свердловської міської ради від 28.12.04 №1748, від 13.01.06 №01/18-153, від 27.01.06 №01/18-271, від 01.03.06 №01/18-704. Зі змісту цих листів вбачається, що у звітах форми №3-ПН вакантні посади відповідачем не зазначалися, що на адресу Управління праці і соціального захисту населення виконавчого комітету Свердловської міської ради від відповідача інформація по створенню (пристосуванню) робочих місць для працевлаштування інвалідів також не находила. Такі дії відповідача унеможливило відповідним органам направляти до підприємства –відповідача інвалідів для їх працевлаштування у звітному періоді.
Отже, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій за нестворення робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2001 - 2003 р.р. є обґрунтованими.
Разом із тим, як було вже зазначено у даній постанові, суми штрафних санкцій перераховуються підприємствами в дохід державного бюджету на рахунки органів Державного казначейства, відкриті в установах Національного банку за балансовим рахунком №3510 або в установах комерційних банків за балансовим рахунком №2510. Штрафні санкції сплачуються підприємствами самостійно не пізніше 15 квітня року, що настає за звітним (п. 4 Порядку №1767).
У даному випадку, зазначені санкції повинні бути сплачені не пізніше 15 квітня 2002 року –15 квітня 2004 року, оскільки звітним періодом сплати штрафних санкцій у даній справі є 2001- 2003 роки.
Стаття 250 Господарського кодексу України передбачає, що адміністративно –господарські санкції можуть бути застосовані до суб’єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб’єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.
Судова колегія Луганського апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про неможливість задоволення позовних вимог через недотримання позивачем строків стягнення адміністративно –господарських санкцій з наступних підстав.
Звіти за формою №10 - ПІ за 2001 - 2003 р.р. здані відповідачем до Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів 29.01.02 (за 2001 рік), 26.02.03 (за 2002 рік), 12.02.04 (за 2003 рік) (згідно відміток останнього на зазначених звітах), а з позовом вказаний Фонд звернувся до місцевого господарського суду 15.04.05, тобто у строк понад шість місяців з дня виявлення порушення.
Доводи заявника апеляційної скарги стосовно того, що штрафні санкції, які передбачені ст. 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21.03.91 №875 –ХІІ, набули статус адміністративно –господарських тільки після внесення змін до зазначеного вище закону, є помилковими.
З прийняттям Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо професійної і трудової реабілітації інвалідів” від 06.10.05 №2960 не відбулося будь –яких змін ні в характері правовідносин між сторонами, ні в їх статусі та повноваженнях.
Як до зазначених змін в законі, так і після суб’єкт владних повноважень застосовує штрафні санкції до суб’єкта господарської діяльності, які передбачені ст. 250 Господарського кодексу України.
Судова колегія Луганського апеляційного господарського суду вважає, що суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про неможливість задоволення позовних вимог.
На підставі вищевикладеного, судова колегія Луганського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України господарський суд Луганської області правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення –постанову від 19.04.06 у справі №3/711 (6/181) з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому залишає апеляційну скаргу позивача без задоволення, а постанову, яка оскаржується, - без змін.
Згідно зі ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні, в якому закінчився розгляд справи, оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали та повідомлено про те, що повний текст ухвали суду апеляційної інстанції буде виготовлено протягом п’ятиденного строку.
Питання щодо розподілу судових витрат не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати Декретом Кабінету Міністрів України „Про державне мито”.
Керуючись ст. ст. 17, 41, 42, 160, 167, 195, 198, 200, п/п. 1 п. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 212, 254, п. 21, п. 6 Розділу VІІ „Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів, -
У Х В А Л И В :
1.Апеляційну скаргу від 10.05.06 №03-01/1553 Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Луганськ, на постанову господарського суду Луганської області від 19.04.06 у справі №3/711 (6/181) залишити без задоволення.
2.Постанову господарського суду Луганської області від 19.04.06 у справі № 3/711 (6/181) залишити без змін.
3.Ухвалу Луганського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Ухвалу від 06.06.06 відповідно до п. 3 ст. 160, п. 4 ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України виготовлено у повному обсязі 09.06.06.
Головуючий суддя І.В. Семендяєва
Суддя А.М. Зуєвич
Суддя О.Є. Медуниця
Помічник судді Н.О. Полковнікова
Надруковано 5 примірників :
1- до справи;
2- позивачу;
3- відповідачу;
4- місцевому господарському суду Луганської області;
5- до наряду ЛАГС.