УХВАЛА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Справа №: 121/6647/13-цГоловуючий суду першої інстанції:Берещанський Ю.В.
Головуючий суду апеляційної інстанції:Білоусова В. В.
"13" лютого 2014 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого суддіБілоусової В.В.,
СуддівДралла І.Г., Іващенко В.В.
При секретаріЩегловій Н.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, третя особа - Відділ опіки та піклування Ялтинської міської ради про визнання особи такою, що не має права на спадкування, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_6 - ОСОБА_8 на ухвалу Ялтинського міського суду АР Крим від 27 листопада 2013 року,
в с т а н о в и л а :
Позивачою ОСОБА_6 подана заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1, та належить на праві власності ОСОБА_9, вимоги якої мотивовані тим, що неприйняття заходів щодо забезпечення позову може в подальшому утруднити виконання рішення суду. Крім того, зазначає, що ОСОБА_10 подала заяву про прийняття спадщини і заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_9
Ухвалою Ялтинського міського суду АР Крим від 27 листопада 2013 року ОСОБА_6 у задоволенні заяви про забезпечення позову - відмовлено.
Не погодившись із ухвалою суду, представник ОСОБА_6 - ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати та постановити нову, якою заяву про забезпечення позову задовольнити, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом першої інстанції норм процесуального права.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Судовим розглядом встановлено, що 08 серпня 2013 року ОСОБА_6 подала до Ялтинського міського суду АР Крим заяву про забезпечення позову, в якій зазначила, що нею подана до суду позовна заява до малолітнього ОСОБА_7 в особі його законного представника ОСОБА_10 про визнання особи такою, що не має права на спадкування. Посилалася, що ОСОБА_10, використовуючи факт наявності незаконного актового запису про народження неповнолітнього ОСОБА_7, подала заяву про прийняття спадщини і заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину, тобто намагається отримати свідоцтво про право на спадщину. Вважаючи за необхідне заборонити нотаріусу на період розгляду справи видавати свідоцтво про право на спадщину зазначає, що видача такого свідоцтва, у разі задоволення її позову, потребує подання додаткового позову про оспорювання цього свідоцтва. Крім того наявність правовстановлюючого документу у відповідача до вирішення цього спору створює можливість для відчуження спадкового майна, що взагалі перешкоджає законним правам спадкоємців. У зв'язку з чим просила забезпечити позов шляхом накладання арешту на квартиру АДРЕСА_1.
Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що зазначена заява подана до подання позовної заяви, предметом якої не є порушення права інтелектуальної власності, а тому підстав для її задоволення немає. Крім того посилався, що по вказаній справі вже розглянуто клопотання ОСОБА_6 про забезпечення позову.
З такими висновками суду першої інстанції погодитися не можна.
Відповідно до вимог ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду. Передбачені законом види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду.
Зі змісту ч. 1 та ч. 3 ст. 151 ЦПК України слідує, що застосування заходів забезпечення позову є правом, а не обов'язком суду, і застосовується лише у разі необхідності.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Згідно з роз'ясненнями, викладеними в п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 „Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Зазначені положення закону, а також роз'яснення Пленуму ВСУ, викладені в п. 4 постанови № 9 від 22.12.2006 року, судом враховані не в повному обсязі.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції не з'ясував спосіб забезпечення позову, який, на думку заявника, є найбільш адекватним.
Посилання суду першої інстанції про подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви, предметом якої не є порушення права інтелектуальної власності, спростовуються матеріалами справи - поданою ОСОБА_6 позовною заявою, яка зареєстрована у Ялтинському міському суді 08 серпня 2013 року/ а.с. 48-51/. Відомості про відкриття провадження за нею відсутні та не перевірені судом.
У судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача пояснив, що провадження у справі відкрито, проте в оскаржуваній ухвалі суд посилається на те, що провадження у справі не відкрито та заява подана до подання позовної заяви.
Зазначені обставини не були з'ясовані судом першої інстанції у повному обсязі.
Крім того, твердження суду першої інстанції про те, що по вказаній справі клопотання ОСОБА_6 про забезпечення позову вже розглянуто не знайшли свого підтвердження матеріалами справи.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.
Таким чином, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, а питання передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 304, 312, ст. 312, ст. 313, 314, 315, 317 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_8 задовольнити частково.
Ухвалу Ялтинського міського суду АР Крим від 27 листопада 2013 року скасувати, питання передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.
Судді