30.01.2014

Апеляційний суд міста Севастополя

Справа №22ц-797/131/2014 р. Головуючий

в першій інстанції Лемешко А.С.

Доповідач апеляційної

інстанції Клочко В.П.

Категорія 51

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 січня 2014 року колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Севастополя у складі:

головуючого судді - Клочка В.П.,

суддів - Козуб О.В., Колбіної Т.П.,

при секретарі: - Мазнєві Ю.М.,

за участю - представників відповідача - Шатрової О.А., Антонової В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі апеляційну скаргу Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України «Інформ-Ресурси» на рішення Нахімовського районного суду м. Севастополя від 22 серпня 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_6 до Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України «Інформ-Ресурси» про стягнення сум при звільненні, моральної шкоди та зміни формулювання причин звільнення,-

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2012 року позивачка ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до відповідача, в якому просила визнати її звільнення за ч.2 ст.41 КЗпП України незаконним; змінити формулювання причин звільнення; стягнути з відповідача суми, що підлягали до виплати при звільненні, компенсацію за затримку розрахунку та моральну шкоду у розмірі 10 000 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що вона з 14.09.2011 року працювала у ДП МВС України «Інформ-Ресурси» на посаді юрисконсульта. 31 серпня 2012 року нею було подано заяву про звільнення відповідно до ч.1 ст.38 КЗпП України за наглядом за дитиною до 14 років з 05.09.2012 року. 05 вересня 2012 року був останнім її робочим днем. 12 вересня з отриманої від підприємства телеграми вона дізналася, що була звільнена з данного підприємства на підставі ч.2 ст.41 КЗпП України у зв`язку з недовірою роботодавця на підставі проведеного службового розслідування. Позивачка вказує, що про проведення такого розслідування їй не було відомо, з відповідними наказами та результатами розслідування її не знайомили, пояснень не брали. Позивачка вважає звільнення незаконним. Також вказує, що при звільненні їй не були виплачені усі належні їй суми. Зазначені обставини спричинили ї1 моральну шкоду, яку вона оцінює у 10000 грн.

Рішенням Нахімовського районного суду м.Севастополя від 22 серпня 2013 року позовні вимоги задоволено частково. Зобов`язано ДП МВС України «Інформ-Ресурси» змінити запис у трудовій книжці ОСОБА_6 в частині причин звільнення за ч.2 ст.41 КЗпП у зв`язку з втратою довіри на ч.1 ст.38 КЗпП за доглядом за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку. Стягнуто з ДП МВС України «Інформ-Ресурси» на користь ОСОБА_6 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнення у розмірі 12245 грн. 20 коп. та в рахунок відшкодування моральної шкоди 300 грн. В решті позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду відповідач подав апеляційну скаргу, в якій ставить питання про скасування рішення Нахімовського районного суду м.Севастополя від 22 серпня 2013 року з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права, неналежної оцінки наданих доказів.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, заслухавши осіб, що з'явилися у судове засідання, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Суд першої інстанції частково задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що позивачка була звільнена з порушенням вимог діючого трудового законодавства.

З данними висновками погоджується колегія суддів.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі наказу директора ДП МВС України «Інформ-Ресурси» №51-к від 14.09.2011 року ОСОБА_6 була прийнята на роботу на посаду юрисконсульта(а.с. 7). Свої трудові обов`язки ОСОБА_6 виконувала до 05.09.2012 року р.

31.08.2012 року ОСОБА_6 була подана заява на ім`я директора підприємства з проханням звільнити її з підстав п.1 ст.38 КЗпП України по догляду за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку з 05.09.2012 року (а.с.5).

12.09.2012 року на підставі наказу №160-к директора ДП МВС України «Інформ-Ресурси» від 12.09.2012 року ОСОБА_6 була звільнена з посади за ст.41 п.2 КЗпП України у зв`язку з втратою довіри, що було обґрунтовано грубим порушенням працівником філії надання інформаційно-консультаційних послуг з надання термінових довідок. Про звільнення позивачка була повідомлена телеграмою (а.с.60).

Відповідно до п.2 ст.41 КЗпП України трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у разі вчинення винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір'я до нього з боку власника або уповноваженого ним орган.

З посадової інструкції ОСОБА_6 не вбачається, що до її службових обов`язків входило безпосереднє обслуговування грошових або товарних цінностей (а.с.96).

14.09.2011 року між ОСОБА_6 та СФ ДП МВС України «Інформ-Ресурси» було укладено договір про повну матеріальну відповідальність (а.с. 72).

З листа Територіальної державної інспекції з питань праці у м.Севастополі від 15.01.2013 року вбачається, що договір про повну матеріальну відповідальність, укладений з позивачкою у порушення ст.135-1 КЗпП України та Додатку №1 до Постанови Державного комітету Ради міністрів СРСР з праці та соціальних питань та Секретаріату ВЦ СПС від 28.12.1997 р. №447.24 - « Переліку посад та робіт, які виконуються працівниками, з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, які передані їм для зберігання, обробки, продажу, перевезення або застосування у процесі виробництва». Виконувана позивачкою робота не передбачена у переліку посад, з якими, діючим законодавством дозволяється укладати такі договори (а.с.48).

Відповідно до ч.2 п.28 Постанови Пленуму ВСУ №9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», звільнення з підстав втрати довір'я (п.2 ст.41 КЗпП) суд може визнати обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом і т.п.) вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір'я (зокрема, порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями). При встановленні у передбаченому законом порядку факту вчинення працівниками розкрадання, хабарництва і інших корисливих правопорушень ці працівники можуть бути звільнені з підстав втрати довір'я до них і у тому випадку, коли зазначені дії не пов'язані з їх роботою.

Тобто у відповідача були відсутні підстави для звільнення позивачки за п.2 ст.41 КЗпП України у зв`язку зі втратою довіри, тому рішення суду у частині зміни у трудовій книжці запису формулювання причин звільнення є правомірним.

Колегія суддів також вважає вірним рішення суду у частині стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Розрахунки суду щодо визначення суми, що підлягає стягненню, виконані відповідно до вимог, встановлених Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100.

Доводи апеляційної скарги, що судом не вірно розрахована середньоденна заробітна плата ОСОБА_6, та у зв`язку з чим не вірно визначено суму, що підлягає стягненню, колегія суддів вважає помилковими.

Відповідно до п.8 постанови КМУ від 8 лютого 1995 р. N 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

З розрахунку апелянта вбачається, що середньоденна заробітна плата ОСОБА_6 визначена шляхом ділення заробітної плати за останні два місяця на загальну кількість календарних днів, замість фактично відпрацьованих робочих днів за ці місяці, що протиречить вимогам постанови КМУ від 8 лютого 1995 р. N 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати».

Колегія суддів також не може погодитися з доводами апеляційної скарги щодо неправомірної зміни судом формулювання звільнення у зв`язку з тим, що сам наказ про звільнення не оскаржений.

Відповідно до ч.3 ст.235 КЗпП України у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне за собою поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов'язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону.

Враховуючи ті обставини, що позивачем не заявлялися позовні вимоги щодо поновлення на роботі та скасування наказу, а судом першої інстанції було встановлено ті обставини, що звільнення є незаконним, то задоволення судом позовних вимог щодо зміни формулювання звільнення є правомірним.

Колегія суддів також погоджується з висновками суду щодо стягнення моральної шкоди.

Визначаючи розмір компенсації моральної шкоди в порядку ст. 237-1 КЗпП України якою передбачено, що за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і потребує від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що незаконне звільнення позивача за ч.2 ст.41 КЗпП України спричинило їй моральні страждання, які виразилися у втраті нормальних життєвих зв'язків, необхідності докладання додаткових зусиль для організації свого життя, та враховуючи вимоги розумності встановив розмір моральної шкоди - 300 грн.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не дають підстав для висновку про порушення або неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

За таких обставин слід визнати, що суд ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, відповідно до вимог ч.1 ст. 308 ЦПК України, апеляційна скарга підлягають відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись викладеним, ст.ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст.307, ч.1 ст.308, п.1 ч.1 ст.314 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України «Інформ-Ресурси» відхилити.

Рішення Нахімовського районного суду м. Севастополя від 22 серпня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: В.П. Клочко

Судді: Т.П. Колбіна

О.В. Козуб