ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

01 червня 2006 року                                                                                      місто Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого                                     Ліпського Д.В.

суддів                                                 Амєліна С.Є.

                                                           Юрченка В.В.

                                                           Гуріна М.І.

                                                           Леонтович К.Г.

секретар судового засідання            Проценко О.О.

за участю скаржникаОСОБА_1, представника суб'єкта оскарження Губарєвої О.М.,

розглянувши касаційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у місті Києві на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 25.08.2005 року та на ухвалу апеляційного суду міста Києва від 10.11.2005 року по справі № 2-2361-1/05 за скаргою ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у місті Києві про визнання наказу неправомірним та виплату грошового та речового забезпечення за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_1  звернувся до суду зі скаргою до ГУ МВС України в місті Києві про визнання наказу ГУ МВС України НОМЕР_1 “Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників Головного управління” неправомірним та виплату грошового та речового забезпечення за час вимушеного прогулу.

Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 25.08.2005 року скаргу ОСОБА_1 до Головного управління МВС України у місті Києві задоволено в повному обсязі.

Ухвалою апеляційного суду міста Києва від 10.11.2005 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, Головне управління МВС України у місті Києві подало касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення Святошинського районного суду міста Києва від 25.08.2005 року та ухвалу апеляційного суду міста Києва від 10.11.2005 року і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні скарги, мотивуючи тим, що судами не правильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що наказом ГУ МВС України НОМЕР_1 “Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників Головного управління” старшину міліції ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ на підставі пункту “є” ст. 63 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України за грубе порушення дисципліни, яке виразилося у вживанні спиртних напоїв, створення конфліктної ситуації з громадянами та намагання безпідставно заподіяти їм тілесних ушкоджень, тобто скоєння проступку несумісного з перебуванням на службі в органах внутрішніх справ.

Задоволення скарги судами мотивовано положеннями Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ УРСР, затвердженого Указом Президії Верховної Ради УРСР від 29.07.1991 року, відповідно до яких на осіб рядового та начальницького складу можуть накладатися такі стягнення: зауваження, догана, сувора догана, затримка у присвоєнні чергового спеціального звання або поданні до його присвоєння на строк до одного року, попередження про неповну посадову відповідність, пониження в посаді, пониження в спеціальному званні, звільнення з органів внутрішніх справ. При цьому, звільнення осіб рядового та начальницького складу з органів внутрішніх справ є крайнім заходом дисциплінарного стягнення і може провадитися за систематичне порушення дисципліни або вчинення проступку, несумісного з перебуванням на службі в органах внутрішніх справ.

Розглянувши матеріали справи, зокрема, характеризуючі документи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що суди дійшли правильного висновку про те, що дисциплінарне стягнення накладене на скаржника, не відповідає тяжкості вчиненого ним проступку і ступеню його провини.

Правомірним є рішення судів і в частині поновлення ОСОБА_1 строку на подачу скарги до суду, оскільки наказ про дисциплінарне стягнення йому не був оголошений відповідно до вимог ст. 31 Дисциплінарного статуту, що з приводу оскарження наказу він неодноразово звертався до начальника відділу кадрів, а копію наказу отримав в січні 2005 року. Судами досліджені і інші докази, які свідчать про поважність причин пропуску строку на подачу скарги ОСОБА_1, які не спростовані суб'єктом оскарження, а тому доводи касаційної скарги не заслуговують на увагу.

За таких обставин, коли суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні судових рішень та вчиненні процесуальних дій, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 224, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

 Касаційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у місті Києві на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 25.08.2005 року та на ухвалу апеляційного суду міста Києва від 10.11.2005 року по справі № 2-2361-1/05 залишити без задоволення, а рішення Святошинського районного суду міста Києва від 25.08.2005 року та ухвалу апеляційного суду міста Києва від 10.11.2005 року - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

З оригіналом згідно

Суддя                                                                                                              М.І. Гурін