Справа № 352/3357/13-ц
Провадження № 22-ц/779/467/2014
Категорія 30
Головуючий у 1 інстанції Струтинський Р.Р.
Суддя-доповідач Бойчук І.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 лютого 2014 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого Бойчука І.В.,
суддів Проскурніцького П.І., Горейко М.Д., секретаря Гавриляк Є.М.,
з участю апелянта і його представника,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди в порядку регресу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Тисменицького районного суду від 24 грудня 2013 року,-
в с т а н о в и л а :
Рішенням Тисменицького районного суду від 24 грудня 2013 року задоволено позов Приватного акціонерного товариства «Україниська транспортна страхова компанія» до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди в порядку регресу.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Приватного акціонерного товариства «Україниська транспортна страхова компанія» в порядку регресу суму страхового відшкодування в сумі 7 281 грн. 77 коп. та судовий збір в сумі 229 грн. 40 коп.
Апелянт на рішення суду першої інстанції подав апеляційну скаргу в якій зазначає, що оскаржуване рішення ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права.
Транспортний засіб марки «Фольксваген Пассат» днз. НОМЕР_1, який спричинив ДТП в м. Ланьцут на території Республіки Польща 07.02.2011 р. був застрахований позивачем згідно договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на умовах міжнародної системи авто страхування «Зелена карта», що підтверджується Полісом UA 045/7808436, укладеним 26.01.2011 р.
Оскільки страховий випадок за участю даного автомобіля знаходився 07.02.2011 р. на території Польщі, відповідно, врегулювання збитків повинно здійснюватись у відповідності з Процедурними Правилами Ради бюро що визначають порядок врегулювання претензій за договором міжнародного страхування «Зелена карта». Даними правилами не встановлено обов'язку страхувальника повідомляти свого страховика про дорожньо-транспортну пригоду, яка сталася в країні дії полісу «Зелена карта». Однак суд першої інстанції в своєму рішенні не врахував вище наведене. До спірних правовідносин суд застосував норми 33 та 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», не звернувши уваги на вимоги цього Закону, який регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Суд не обґрунтував наведені ним норми закону із положеннями п.6 і 7 договору обов'язкового страхування, а також не звернув уваги і не дав оцінку документу, який поданий позивачем, а саме Страховий акт №1993-97-11-PL від 20.05.2011 р., у якому вказано, що страховика повідомлено про страховий випадок 14.02.2011 р.
Просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Вислухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта та його представника, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.
Судом встановлено, що 26.01.2011 року між позивачем та власником автомобіля «Фольксваген Пасат» д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_5 було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на умовах міжнародної системи авто страхування «Зелена карта», що стверджується полісом № UA 045/7808436. Умовами договору було застраховано вищеназваний транспортний засіб. Згодом, 07.02.2011 року в м. Ланьцут Республіки Польща сталася дорожньо-транспортна пригода за участю належного ОСОБА_5 транспортного засобу під керуванням ОСОБА_2 та транспортного засобу марки «Пежо 106» д.н.з. НОМЕР_2, що належить ОСОБА_6, яким керував ОСОБА_6. Згідно повідомлення відділу попередження злочинів та дорожнього руху Повітового відділення поліції м Ланьцут, дана ДТП трапилася з вини відповідача. Згідно з дебет-нотою № 126-2011 від 07.04.2011 року позивач виплатив страхове відшкодування страховику потерпілого в розмірі 672.37 євро, що по курсу Національного банку України становить 7 281,77 грн.
Відповідно до ст..38 п.38.1. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду: якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2. пункту 33.1. ст..33 цього Закону.
Судом встановлено, що згідно з вищеназваними нормами, водій зобов'язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання ДТП письмово повідомити страховика про настання дорожньо-транспортної пригоди а також надати відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодження майна і контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.
В порушення умов договору, апелянт не повідомив у встановлені у договорі та законі строки страховика про настання ДТП і не надав жодних пояснень щодо обставин такої пригоди не вказавши поважних причин таким діям. Суд першої інстанції обґрунтовано погодився з правильністю таких доводів позивача.
Доводи апелянта у скарзі про те, що він не зобов'язаний за умовами такого виду страхування повідомляти страхову компанію про настання страхового випадку та що на дані правовідносини не поширюються норми національного законодавства України, не заслуговують на увагу.
При цьому колегія суддів вважає, що Процедурні Правила Ради бюро, прийняті на Генеральній Асамблеї ООН від 30.05.2002 року, що визначають порядок врегулювання претензій за договорами міжнародного страхування «Зелена карта», регулюють загальні питання співпраці між Страховими бюро країн учасниць міжнародної системи автомобільного страхування «Зелена карта», але не врегульовують питань щодо правовідносин між страхувальниками та страховиками. Такими нормативними актами щодо даних правовідносини є саме Конституція України, Цивільний кодекс України та Закони України, що регулюють питання страхування.
Інших доводів неправильності рішення суду першої інстанції апелянт відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України у апеляційній скарзі не наводить.
Колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції постановлено рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права, тому підстав для його скасування з мотивів, наведених у апеляційній скарзі, не встановлено.
Керуючись ст.ст. 307,308,313-315,317 ЦПК України, колегія суддів,-
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Тисменицького районного суду від 24 грудня 2013 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Судді: І.В. Бойчук
П.І. Проскурніцький
М.Д. Горейко