Справа 22ц-104 2008 р. Головуючий по 1 інстанції
Категорія: № 43 Ротаєнко Д.С.
Доповідач в апеляційній Інстанції
Василенко Л.І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
1 лютого 2008 р. колегія суддів Судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого Бородійчука В.Г.
суддів Василенко Л.І. Демченка В.А.
при секретарі Пономаренко Ю.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 7 листопада 2007 р. по справі за позовом ОСОБА_1 до ПП ОСОБА_2, третя особа на стороні відповідача: Міністерство праці та соціальної політики України про захист прав споживача, стягнення коштів, відшкодування моральної (немайнової) шкоди,
встановила:
07.09.2007 р. ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ПП ОСОБА_2, третя особа на стороні відповідача: Міністерство праці та соціальної політики України про захист прав споживача, стягнення коштів, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
В обґрунтування заявлених вимог вказав, що 29 травня 2007 р. уклав договір про надання посередницьких послуг з працевлаштування на території Канади № 763509 з відповідачем - ПП ОСОБА_2 З тексту вказаного договору вбачається, що ОСОБА_2 зареєстрована в м. Ялта АРК, де їй видане свідоцтво про державну реєстрацію НОМЕР_1 від 8 лютого 2007 p., її робочий офіс розташований в м. Києві, а діє вона на підставі ліцензії НОМЕР_2, виданої 12 березня 2007 року Міністерством праці та соціальної політики України.
Згідно з п.1.1 предметом даного договору є посередницькі послуги відповідача з його працевлаштування на території Канади, як некваліфікованого робітника по робочій візі. Ці послуги складаються із двох етапів: підбору канадського працедавця і сприяння в підписанні робочого контракту між ними та оформлення необхідної документації від державних служб Канади відповідно до вимог Канадського консульства для заявників на робочу візу і дозвіл на роботу у Канаді.
Відповідно до умов п. 4.1 договору у день його підписання ним було сплачено відповідачу 2904 грн., що підтверджується квитанцією № 763509 від 29 травня 2007 року.
Пунктом 6.1. договору визначено, що надання послуг оформляється сторонами актами або іншими документами, що підтверджують їх надання.
Пунктом 7.2. договору встановлено термін його дії, який складає від 2 до 4 місяців. Станом на серпень 2007 р. відповідач не виконав свої зобов'язання за договором, що підтверджується відсутністю актів чи інших документів про надання послуг та будь -яких повідомлень на його адресу. Це викликало у нього сумніви щодо добросовісності відповідача та дійсності його намірів в частині виконання умов договору. У зв'язку із цим він вирішив відмовитися від послуг відповідача із працевлаштування у Канаді, а тому звернувся до нього з письмовою заявою про розірвання договору та повернення йому сплачених коштів.
На подану заяву отримав відповідь від 17.08.2007 p., якою відповідач повідомив його про те, що договір між ними розірваний, але сплачені кошти поверненню не піддягають на підставі п. 8.2 договору, в абзаці 3 якого зазначено, що у разі розірвання угоди за ініціативою Кандидата в термін дії договору, всі кошти сплачені Кандидатом за послуги Фірмі не повертаються. Лист підписано ОСОБА_2, але на конверті, в якому він надійшов, як відправник вказана інша особа - Український центр трудової міграції. Ця обставина, також, викликала у нього сумніви щодо особи відповідача ОСОБА_2 та її повноважень, зокрема, в частині права відповідача називати себе - фізичну особу «Фірмою» та діяти під егідою «Українського центру трудової міграції», з яким він не укладав жодних угод, але його назва вказана на виданій йому відповідачем квитанції про оплату послуг.
У зв'язку із викладеним він змушений звернутися до суду для захисту своїх прав, так як з тексту абзацу 3 п.8.2. договору вбачається, що сплачені ним кошти не повертаються йому і тоді, коли відповідач не виконає чи неналежно виконає свої договірні зобов'язання.
Просив суд визнати недійсною умову договору, викладену в абзаці 3 п.8.2., яка є несправедливою та суперечить п. 2 ч.3 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів», згідно з якими є несправедливими умови договору про виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця) у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем) договірних зобов'язань, включаючи умови про зобов'язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця). Стягнути, сплачені ним, кошти у сумі 2904 грн., 3000 грн. у відшкодування моральної (немайнової) шкоди, яка виразилась у душевних стражданнях, пов'язаних з усвідомленням неправомірності дій відповідача, позбавленням права на повернення коштів, які є для нього значними. Внаслідок тривалого невиконання відповідачем своїх договірних зобов'язань він змушений був змінити свої життєві плани та докладати додаткових зусиль для організації свого життя. Такий розмір шкоди вважає розумним і справедливим. Також просив суд стягнути із відповідача, понесені ним, судові витрати.
Рішенням Монастирищенського районного суду Черкаської області від 7 листопада 2007 р. позивачу в задоволенні позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду, як постановлене з порушенням норм матеріального права скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити заявлені ним позовні вимоги.
При цьому вказується на ті ж підстави, що і в позовній заяві.
ОСОБА_2 у своїх запереченнях на скаргу її доводи не визнала, вказавши на їх безпідставність і на законність та обґрунтованість рішення суду.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників ОСОБА_2, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити.
Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, районний суд виходив з того, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необгрунтованими.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
За статтею 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 наведеного Кодексу визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснювати свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору - ч. 1 ст. 631 ЦК України.
У відповідності до ч. 4 ст. 653 ЦК України сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.
Якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору - ч. 5 наведеної статті.
Так судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що 29 травня 2007 р. між ПП ОСОБА_2 та ОСОБА_1 був укладений та підписаний договір про надання посередницьких послуг з працевлаштування на території Канади № 763509 на умовах викладених в договорі, з терміном дії від 2 до 4 місяців з моменту підписання, тобто з кінцевим терміном дії до 29 вересня 2007 р.
17 серпня 2007 р. вказаний договір, у відповідності до поданої заяви, був розірваний ОСОБА_1 в односторонньому порядку. При цьому ОСОБА_1 було роз'яснено, що оскільки договір розірвано ним на протязі строку його дії, грошові кошти, сплачені ним у відповідності до вимог п. 8.2 наведеного договору, поверненню не підлягають.
Враховуючи наведені вимоги закону та викладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції встановивши, що договір про надання посередницьких послуг був підписаний сторонами на умовах викладених у договорі, договір в частині його оскарження, відповідає вимогам чинного законодавства України, вказаний договір був розірваний під час його дії позивачем в односторонньому порядку, у зв'язку з чим відсутні підстави для стягнення сплачених позивачем у виконання договору коштів, а отже і для задоволення вимог в частині моральної шкоди, обгрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1
Судова колегія приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і на їх правильність не впливають. Крім того вони були предметом розгляду суду першої інстанції та обґрунтовано визнані безпідставними.
Рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги судова колегія не вбачає.
Керуючись ст. ст. 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 7 листопада 2007 р.залишити без змін.
Ухвала набирає чинності одразу після проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців.