Справа №22ц-325-2008р. Головуючий по 1 інстанції
Категорія: № 29 Мельник І.О.
Доповідач в апеляційній інстанції
Василенко Л.І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
6 лютого 2008 року м. Черкаси
Колегія суддів Судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого Адаменко Л.В.
суддів Василенко Л.І. Корнієнко Н.В.
при секретарі Шульзі Я.В.
з участю адвокатів ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 21 листопада 2007 року по справі за позовом Піднебесної Ольги Іванівни, яка діє і в інтересах малолітнього ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Виконкому Соснівської районної ради м. Черкаси, третя особа - КП ВЖРЕУ-6 м. Черкаси про визнання права користування квартирою та вселення, визнання недійсним рішення виконкому Соснівської районної ради м. Черкаси про передачу у приватну власність квартири та визнання недійсним свідоцтва про право власності на квартиру, -
встановила:
30.11.2006 р. ОСОБА_5, яка діє в своїх інтересах та і в інтересах малолітнього ОСОБА_4, звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, виконкому Соснівської районної ради м. Черкаси, третьої особи - КП ВЖРЕУ-6 м. Черкаси про визнання права користування квартирою та вселення, визнання недійсним рішення виконкому Соснівської районної ради м. Черкаси про передачу у приватну власність квартири та визнання недійсним свідоцтва про право власності на квартиру.
В обґрунтування заявлених вимог позивачка вказувала, що перебуваючи у фактичних шлюбних відносинах з відповідачем ОСОБА_2 з жовтня 2003 року вселилась до квартири АДРЕСА_1 де і проживала спільно з відповідачем. 25 травня 2006 року шлюб між ними було зареєстровано та ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_4. В спірній квартирі вони проживали разом, але відповідач, з яким укладено договір найму квартири, відмовлявся проводити реєстрацію її та дитини в даній квартирі, а в послідуючому вселив свого родича та виселив її з малолітнім сином, створивши перешкоди у користуванні житлом .
Після подачі позову до суду, відповідач створив перешкоди у використанні її права на користування спірною житловою площею та зареєстрував 10 січня 2007 року у вказаній квартирі свою дочку ОСОБА_3, переуклавши договір найму житлового приміщення з себе на ОСОБА_3, а 13 квітня 2007 року знявся з реєстрації по даній квартирі, що дало змогу ОСОБА_3 отримати квартиру за рішенням виконкому у приватну власність з видачею свідоцтва про право власності на квартиру.
Позивачка просила суд визнати за нею та малолітнім сином ОСОБА_4 право користування спірною квартирою, як членів сім'ї наймача, вселити їх до даної квартири та визнати недійсними: рішення виконкому Соснівської районної ради м. Черкаси про передачу у приватну власність квартири ОСОБА_3 та свідоцтво про право власності на квартиру, видане ОСОБА_3
Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 21 листопада 2007 року позовні вимоги позивачки задоволені.
Визнано за ОСОБА_5 та її малолітнім сином ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, право користування житловим приміщенням в квартирі АДРЕСА_1.
Вселено ОСОБА_5 і малолітнього сина ОСОБА_4. в квартиру АДРЕСА_1.
Визнано недійсним рішення виконкому Соснівської районної ради м. Черкаси № 282 від 4 травня 2007 року в частині передачі у приватну власність квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_3
Визнано недійсним свідоцтво про право власності НОМЕР_1 від 10 травня 2007 року на вказану квартиру, видане виконкомом Соснівської районної ради м. Черкаси ОСОБА_3
В апеляційних скаргах ОСОБА_3 та ОСОБА_2 просять рішення суду з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи та як таке, що постановлене з порушенням норм матеріального і процесуального права скасувати та ухвалити нове рішення, яким позивачці відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення сторін, що з'явились, представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6, адвоката ОСОБА_1, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційних скарг, вважає за необхідне їх відхилити.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Задовольняючи позовні вимоги позивачки суд першої інстанції вважав, що позов є обґрунтованим.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Згідно зі статтею 33 Конституції України громадянам гарантується свобода пересування та вільний вибір місця проживання.
Статтею 47 Конституції України закріплено право кожного громадянина на житло та те, що ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Зі змісту статті 64 ЖК України, вбачається, що члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. При цьому до членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки.
Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що 25.05.2006 р. між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 був укладений шлюб, від шлюбу дані сторони мають сина - ОСОБА_4., ІНФОРМАЦІЯ_1 народження., що стверджується свідоцтвом про народження дитини.
Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 19.10.2007 р. позов ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про визнання шлюбу недійсним залишено без задоволення. На даний час шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 не розірваний.
На час звернення ОСОБА_5 до суду з даним позовом про захист порушеного права, що виникло з житлових відносин, ОСОБА_2 являвся наймачем квартири АДРЕСА_1.
Суд встановивши, що позивачка, яка є дружиною ОСОБА_2, вселилась у спірну квартиру в якості члена сім'ї наймача, тривалий час проживала в даній квартирі, керуючись вимогами ст. ст. 64, 65 ЖК України прийшов до обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_5 з малолітнім сином мають право на користування житловим приміщенням квартири АДРЕСА_1.
Врахувавши, що позивачка примусово була виселена з вказаної квартири, суд першої інстанції дійшов правильного висновку і в частині задоволення позовних вимог про її вселення з сином ОСОБА_4 в спірне житлове приміщення.
На ряду з викладеним судом було встановлено, що ОСОБА_2 достовірно знаючи, що ОСОБА_5 28.11.2006 р. звернулась до суду з позовом про визнання права користування житловим приміщенням квартири АДРЕСА_1, вчинив дії направлені на порушення прав позивачки та малолітньої дитини сторін, а саме з метою позбавлення її права користування спірним житлом 10.01.2007 р. зареєстрував в спірній квартирі дочку від першого шлюбу - ОСОБА_3 на яку в подальшому переоформив договір найму, а сам 13.04.2007 р. знявся з реєстрації по даній квартирі, в результаті чого рішенням виконавчого комітету Соснівської районної ради м. Черкаси за № 282 від 04.05.2007 р. спірну квартиру було передано у власність ОСОБА_3 та видано свідоцтво про право власності на вказану квартиру серії НОМЕР_1.
За викладених обставин, судова колегія погоджується з висновком районного суду і в частині визнання недійсним наведених рішення Соснівського райвиконкому м. Черкаси та свідоцтва про право власності.
Доводи апеляційних скарг ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зазначених висновків суду не спростовують і на їх правильність не впливають. Крім того вони були предметом розгляду суду першої інстанції та обґрунтовано визнані безпідставними.
Рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги судова колегія не вбачає.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів, ,
ухвалила:
Апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Соснівського районного суду м.Черкаси від 21 листопада 2007 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців.