ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 травня 2008 року у м. Києві колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючого-судді: Ліпського Д.В.
суддів: Амєліна С.Є., Гуріна М.І., Кобилянського М.Г., Юрченка В.В.,
при секретарі - Шевченко Ю.В.,
за участю позивача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку касаційного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Херсонській області, третя особа - Дар»ївська виправна колонія № 10 про визнання наказу про звільнення недійсним, поновлення на роботі в Дар»ївській виправній колонії УДДУ ПВП в Херсонській області на посаді майстра цеху та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу за касаційною скаргою управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Херсонській області на постанову апеляційного суду Херсонської області від 7 травня 2007 року,
в с т а н о в и л а:
В червні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, посилаючись на те, що проходив службу в органах внутрішніх справ та кримінально-виконавчої системи України, в тому числі в Дар'ївської виправної колонії №10. Наказом начальника управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Херсонській області від 1 червня 2006 року був звільнений з органів кримінально-виконавчої системи та з посади майстра цеху Дар»ївської виправної колонії з 9 червня 2006 року. Вважав, що звільнений зі служби незаконно, просив визнати наказ про звільнення недійсним, поновити його на службі, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Постановою Суворовського районного суду м. Херсона від 15 лютого 2007 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 було відмовлено.
Постановою апеляційного суду Херсонської області від 7 травня 2007 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Постанову Суворовського районного суду м. Херсона від 15 лютого 2007 року скасовано та постановлено нове рішення про задоволення позовних вимог позивача. Визнано неправомірним наказ управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Херсонській області від 1 червня 2006 № 22 та його скасовано. Поновлено ОСОБА_1 на посаді майстра цеху Дар»ївської виправної колонії № 10 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Херсонській області з 9 червня 2006 року. Стягнуто з управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Херсонській області на користь ОСОБА_1 4359 грн. 37 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу та судовий збір у сумі 51 грн. на користь держави.
Вказуючи на допущені, на думку управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Херсонській області, судом апеляційної інстанції порушення норм чинного процесуального та матеріального законодавства, що призвело до постановлення неправильного судового рішення, відповідач просить скасувати постановлене судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами при розгляді справи по суті встановлено, що ОСОБА_1 з 27 лютого 1996 року проходив службу в органах внутрішніх справ та кримінально-виконавчої системи України, а з 2005 року на посаді майстра цеху №1 Дар'ївської виправної колонії №10 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Херсонській області. 7 березня 2006 року ОСОБА_1 подав рапорт про звільнення за власним бажанням через сімейні обставини. Наказом начальника управління від 1 червня 2006 року о/с позивача було звільнено з органів кримінально-виконавчої системи в запас Збройних сил України за ст.64 п.«Ж» (за власним бажанням) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ з 9 червня 2006 року.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що позивачем не надано будь-яких доказів того, що він звертався до відповідача та третьої особи з питання продовження служби та про відкликання поданого рапорту про звільнення за власним бажанням, а також про наявність будь-якого тиску на нього про написання рапорту про звільнення.
Скасовуючи постанову суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги позивача, суд апеляційної інстанції зазначив, що «з матеріалів справи вбачається, що 7 березня 2006 року ОСОБА_1 подав рапорт про звільнення за власним бажанням через сімейні обставини, але в квітні 2006 року попередив начальника виправної колонії про зміну обставин та про своє бажання продовжувати службу, що підтвердив на кадровій комісії. Зазначені обставини підтверджуються перебуванням позивача на службі до 9 червня 2006 року, днем ознайомлення з наказом від 1 червня 2006 року, що позбавило в установленому порядку відкликати поданий ним рапорт».
При цьому на підтвердження зазначеного висновку суд апеляційної інстанції не привів жодного доказу та не дав належної оцінки тим обставинам, що питання звільнення позивача зі служби віднесено до компетенції не начальника виправної колонії чи кадрової комісії, а начальника управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Херсонській області, кому і подавав позивач рапорт про своє звільнення зі служби, а тому попередження начальника виправної колонії, якщо би таке і було, не має правих наслідків. При цьому суд не встановив та не зазначив, коли конкретно та у якій формі таке попередження було здійснено. Також яким чином перебування позивача на службі протягом трьох місяців перед звільненням позбавило його можливості відкликати в установленому порядку поданий ним рапорт про звільнення суд апеляційної інстанції не зазначив.
Відповідно до положень статті 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Суд апеляційної інстанції при ухваленні рішення у справі, зазначених вимог процесуального закону не дотримав.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно з'ясував обставин в адміністративній справі, підтверджені тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні та прийшов до обґрунтованого висновку про відсутність законних підстав для задоволення позовних вимог, оскільки позивач на підставі поданого ним рапорту від 7 березня 2006 року про звільнення зі служби за власним бажанням був звільнений зі служби з 9 червня 2006 року, тобто з дотриманням тримісячного терміну, встановленого статтею 68 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 р. N 114.
Згідно з ч.3 ст.210 КАС України підставами касаційного оскарження є порушення судами норм матеріального чи процесуального права.
Відповідно до ст. 226 КАС України, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.
Встановлено, і це вбачається з матеріалів справи, що судове рішення суду першої інстанції постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст. ст. 160 ч.3, 167 ч.4, 210, 220, 221, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
ухвалила:
Касаційну скаргу управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Херсонській області задовольнити.
Постанову апеляційного суду Херсонської області від 7 травня 2007 року скасувати, залишивши в силі постанову Суворовського районного суду м. Херсона від 15 лютого 2007 року
Ухвала набирає законної сили з моменті проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст..237 КАС України.
Головуючий: Ліпський Д.В.
Судді: Амєлін С.Є.
Гурін М.І.
Кобилянський М.Г.
Юрченко В.В.