ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

Справа № К-28244/06

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2008 року                                                                                                         м. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Ліпського Д.В. -  головуючий,

Амєліна С.Є.   

Гаманка О.І.,

Гуріна М.І.,

Заїки М.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області від 11 липня 2006 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Куп'янської митниці, третя особа начальник Куп'янської митниці про поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и л а :

10 травня 2005 року ОСОБА_1 звернувся в суд з вказаним адміністративним позовом.

Зазначав, що займав посаду інспектора вантажного відділу №2 Куп'янської митниці, з якої наказом начальника Куп'янської митниці від 21 квітня 2005 року №83-к звільнений на підставі пункту 1 статті 41 Кодексу законів про працю України за одноразове грубе порушення трудових обов'язків.

Просив наказ визнати незаконним, поновити на посаді та стягнути середню заробітну плату за час вимушеного прогулу.

Постановою Куп'янського міськрайонного суду Харківської області  від 21 лютого 2006 року позов задоволено.

Постановою судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області від 11 липня 2006 року рішення суду першої інстанції скасовано, в задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, позивач ставить питання про скасування рішення апеляційного суду. Просить залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 займав посаду інспектора вантажного відділу №2 Куп'янської митниці.

Наказом начальника Куп'янської митниці від 29 грудня 1998 року №355 за ним закріплено особисте митне забезпечення 1, 2, 3: особиста номерна печатка №112, штамп «під митним контролем» №112, пломбір №112.

28 грудня 2004 року, попередньо отримавши під розпис у відповідному журналі особисте митне забезпечення, ОСОБА_1 працював в оглядовій групі згідно з графіком роботи особового складу вантажного відділу №2 Куп'янської митниці.

В той же день особисте митне забезпечення та нагрудний знак зникли.

29 грудня 2004 року позивачем надані пояснення про те, що особисте митне забезпечення та нагрудний знак забув біля контейнерів, які оглядав з 11 по 12 годину, а потім не зміг їх знайти.

За результатами службового розслідування комісією Куп'янської митниці 04 січня 2005 року прийнято акт, в якому міститься висновок про те, що ОСОБА_1 порушено вимоги пункту 2.17 Посадової інструкції інспектора вантажного відділу №2 Куп'янської митниці, наказу ДМСУ від 17 листопада 1998 року №723 «Про затвердження Порядку замовлення, видачі, зберігання, обліку та використання особистих митних забезпечень інспекторів, а також введення в дію особистих митних забезпечень нового зразка», вимоги наказу ДМСУ від 13 вересня 2000 року № 516 «Про внесення змін і доповнень до Правил носіння форменого одягу працівниками митних органів України», які кваліфікуються як одноразове грубе порушення трудових обов'язків службовою особою митних органів. В акті міститься пропозиція звільнити позивача з митних органів на підставі пункту 1 статті 41 Кодексу законів про працю України.

Наказом начальника Куп'янської митниці від 21 квітня 2005 року №83-к ОСОБА_1 звільнено зі служби підставі пункту 1 статті 41 Кодексу законів про працю України через одноразове грубе порушення трудових обов'язків службовою особою митних органів.

Вирішуючи спір суд першої інстанції виходив з того, що втрата особистого митного забезпечення та нагрудного знаку сталася у зв'язку з травмою голови, яку позивач отримав о 2 годині 28 грудня 2004 року перед виходом на роботу і не може вважатися одноразовим грубим порушенням трудових обов'язків.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції апеляційний суд виходив з того, що порушення трудових обов'язків не пов'язане зі станом здоров'я, а сталося через недбалість, що випливає з пояснень позивача, поданих 29 грудня 2004 року.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин у справі колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог пунктів 56, 57 Правил носіння форменого одягу працівниками митних органів України, пункту 5 Порядку замовлення, видачі, зберігання, обліку та використання особистих митних забезпечень інспекторів, а також введення в дію особистих митних забезпечень нового зразка, затвердженого наказом ДМСУ від 17 листопада 1998 року №723, пункту 2.17 Посадової інструкції інспектора вантажного відділу №2 Куп'янської митниці втрата інспектором митниці особистих митних забезпечень є одноразовим грубим порушення трудових обов'язків службовою особою митних органів, що згідно з вимогами пункту 1 частини першої статті 41 Кодексу законів про працю України  є підставою для звільнення зі служби.

Факт втрати особистого митного забезпечення та нагрудного знаку не заперечується учасниками справи.

Висновок апеляційного суду про втрату особистого митного забезпечення за відсутності поважних причин не суперечить обставинам справи і доказам, що були у розпорядженні суду.

Посилання позивача на стан здоров'я, в наслідок якого сталася втрата  особистого митного забезпечення, перевірялися апеляційним судом, і не знайшли підтвердження.

Рішення апеляційним судом ухвалене з додержанням норм процесуального та матеріального права,  підстав, передбачених статтею 226 Кодексу адміністративного судочинства України для його скасування та залишення в силі судового рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись статтями 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області від 11 липня 2006 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня їх відкриття.