ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

Справа № К-437/07

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2008 року                                                                                                                 м. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Ліпського Д.В. -  головуючий,

Амєліна С.Є.   -   суддя-доповідач,

Гуріна М.І.,

Кобилянського М.Г.,

Юрченка В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Солом'янського районного суду міста Києва від 23 жовтня 2006 року та ухвалу судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Києва від 08 грудня 2006 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Київського міського військового комісаріату про перерахунок пенсії,

в с т а н о в и л а :

В касаційній скарзі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, позивачка ставить питання про скасування судових рішень, якими відмовлено в задоволенні позовних вимог про перерахунок за минулий час пенсії в разі втрати годувальника - пенсіонера із числа військовослужбовців і про стягнення її не отриманої частини. Просить постановити нове рішення про задоволення позову.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що чоловіку позивачки було призначено пенсію військовослужбовця.

Після його смерті позивачці як члену сім'ї військовослужбовця з червня 1999 року призначено пенсію в разі втрати годувальника на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб».

Позивачка просила обчислити пенсію, посилаючись на збільшення грошового забезпечення військовослужбовців за рахунок премій та надбавок, запроваджених після призначення пенсії.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального й процесуального права колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з тих підстав, що надбавки і премії, запроваджені нормативно-правовими актами, що вказані позивачкою, відносяться до додаткових видів грошового забезпечення й приймаються в розрахунок при нарахуванні пенсії лише особам, які їх отримували під час служби.

Тому відповідно до вимог статті 63 Закону України “Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб”, в редакції, яка була чинною на час вирішення справи, та пункту 8 Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 “Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей”, немає правових підстав для перерахунку пенсії у бік збільшення на підставі зазначених позивачкою нормативно-правових актів, які встановлюють надбавки та премії до грошового забезпечення військовослужбовців.

При вирішенні спору суди попередніх інстанцій правильно виходили з того, що зміни, які відбулися у законодавстві щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців не мали зворотної дії в часі і пенсія позивачки не підлягала перерахунку за попередній період.

Судові рішення ухвалено з додержанням норм процесуального та матеріального права, передбачених статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для їх скасування і ухвалення нового рішення не вбачається.

Керуючись статтями 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Солом'янського районного суду міста Києва від 23 жовтня 2006 року та ухвалу судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Києва від 08 грудня 2006 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня їх відкриття.