ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

7 лютого 2008 року у м. Києві колегія суддів Вищого     адміністративного суду України в складі:

головуючого-судді: Ліпського Д.В.,

суддів:  Заїки М.М., Гуріна М.І., Кобилянського М.Г., Юрченка В.В.,

при секретарі Замезі Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку касаційного письмового провадження адміністративну справу за скаргою ОСОБА_1 на дії посадових осіб Новозаводського управління праці та соціального захисту населення Новозаводської районної ради м. Чернігова, зацікавлена особа - управління Пенсійного фонду України в Новозаводському районні м. Чернігова щодо відмови у призначенні пенсії на пільгових умовах за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Чернігівського апеляційного суду від 24 листопада 2003 року,

в с т а н о в и л а:

ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою на рішення Чернігівського апеляційного суду від 24 листопада 2003 року у справі за його скаргою на дії посадових осіб Новозаводського управління праці та соціального захисту населення Новозаводської районної ради м. Чернігова, зацікавлена особа - управління Пенсійного фонду України в Новозаводському районні м. Чернігова щодо відмови у призначенні пенсії на пільгових умовах.

Зазначає, що  в січні 2002 року він звернувся до суду  із зазначеною скаргою, яку мотивував тим, що  згідно наказу по автоколоні № 2236 м. Чернігів № 192-К від 15 серпня 1986 року він в період з 15 серпня 1986 року по 19 серпня 1986 року знаходився на роботах по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. В наказі  була допущена помилка в кінцевій даті закінчення робіт і вона була виправлена від руки начальником відділу кадрів автоколони та завірена його підписом. При зверненні заявника за призначенням пенсії на підставі ст.. 55 Закону України «Про статус  і соціальний захист громадян, потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи» йому було відмовлено з посиланням на те, що  він не має документів, які б підтверджували кількість фактично відпрацьованих днів в зоні відчуження.

Вказує, що  даний факт підтверджується довідкою АТП-17462 № 18 від 9 січня 1993 року. Крім того,  він є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС  в1986 році 2 категорії, що підтверджується  відповідними посвідченнями,  нагороджений нагрудним знаком «Учасника  ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС», користується усіма  пільгами, наданими учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії. Просив визнати  дії управління  соціального  захисту населення Новозаводської районної ради м. Чернігова неправомірними та зобов»язати управління  призначити йому пенсію згідно ст.. 55 Закону України «Про  статус та соціальний захист громадян, потерпілих  внаслідок Чорнобильської катастрофи». 

Рішенням Деснянського районного  суду м. Чернігова від 5  вересня 2003 року скаргу  ОСОБА_1  було задоволено.

Рішенням Чернігівського апеляційного суду від 24 листопада 2003 року апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Новозаводському районні м. Чернігова було задоволено частково. Рішення Деснянського районного  суду м. Чернігова від 5  вересня 2003 року було скасовано та ухвалено нове рішення, яким  в задоволенні  скарги ОСОБА_1 відмовлено.

Вказуючи на допущені, на його думку, судом апеляційної інстанції порушення норм чинного процесуального та матеріального законодавства, що призвело до постановлення неправильного судового рішення, ОСОБА_1 просить скасувати постановлене судове рішення суду апеляційної інстанції та постановити по справі нове рішення про задоволення його скарги.

 Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає  з наступних підстав.

Суд апеляційної інстанції належним чином дослідив наявні у справі докази та дав їм відповідну оцінку, зазначивши, зокрема, що в наказі про відрядження ОСОБА_1 на роботу у зоні відчуження здійснено виправлення дати закінчення робіт на цифру 19 і це виправлення належним чином не завірено. Аналогічне виправлення, як зазначив апеляційний суд, вчинено також в журналі оперативного дозиметричного контролю за 1986 рік і це виправлення нічим не обумовлене та не завірено. Документально не підтверджено також нарахування заявнику заробітної плати за період роботи в зоні відчуження в підвищеному розмірі.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що скасовуючи рішення суду першої інстанції та постановляючи нове рішення про відмову у задоволенні вимог заявника, апеляційний суд прийшов до обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 не надав суду належних доказів на ствердження своїх вимог та про відсутність законних підстав для задоволення вимог заявника.

Відповідно до вимог ч. 1 ст.220 КАС України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно з ч.3 ст.210 КАС України підставами касаційного оскарження є порушення судами норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ст. 224 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції  не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

Встановлено, і це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводами касаційної скарги висновки, викладені в судових рішеннях, не спростовуються, підстави для їх скасування відсутні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні касаційної скарги.

Керуючись ст. ст.210, 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Чернігівського апеляційного суду від 24 листопада 2003 року - без змін.

Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст..237 КАС України. 

Головуючий:                                           Ліпський Д.В.                                                                                                          

Судді:                                                       Гурін М.І.

                                                                    Заїка М.М.

                                                                    Кобилянський М.Г.

                                                                     Юрченко В.В.