№ справи:2/124/1536/2013 Головуючий суду першої інстанції:Заболотна Н.М.

№ провадження:22-ц/190/152/14Доповідач суду апеляційної інстанції:Пономаренко А. В.

________________________________________________________________________________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" лютого 2014 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді:Пономаренко А.В.

суддів:Болотова Є.В., Сокола В.С.

при секретарі:Урденко Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, яка діє у своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_9, треті особи - Служба у справах дітей Сімферопольської міської ради, Центральний районний відділ м.Сімферополя Головного управління Державної міграційної служби України в АР Крим про усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням шляхом виселення та зобов'язання зняти з реєстраційного обліку,

за апеляційною скаргою ОСОБА_8 на рішення Центрального районного суду м.Сімферополя Автономної Республіки Крим від 23 жовтня 2013 року,

в с т а н о в и л а :

У травні 2013 року ОСОБА_6 звернулася до суду з зазначеним позовом, який згодом було уточнено, посилаючись на те, що позивачка є власником придбаної на прилюдних торгах 11 травня 2012 року квартири АДРЕСА_1, однак позбавлена можливості користуватися належною їй квартирою, де незаконно проживають відповідачі, відмовляючись звільнити спірне жиле приміщення у добровільному порядку відмовляються. Крім того, ОСОБА_6 змушена оплачувати вартість комунальних послуг, якими відповідачі користуються.

Вказуючи на ці обставини, позивачка на підставі статей 386-387 і 391 Цивільного кодексу України та статті 109 Житлового кодексу України просила усунути їй перешкоди у здійсненні права власності на спірну квартиру за вищевказаною адресою шляхом виселення з неї ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_8, а також зобов'язати Центральний районний відділ м.Сімферополя Головного управління Державної міграційної служби України в АР Крим зняти відповідачів з реєстрації за зазначеною вище адресою.

Рішенням Центрального районного суду м.Сімферополя АР Крим від 23 жовтня 2013 року позовну заяву ОСОБА_6 задоволено частково: усунено перешкоди в здійсненні права власності на квартиру АДРЕСА_1 шляхом виселення ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_8 В задоволенні інших вимог позивачки відмовлено, судом також вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі на вказане рішення ОСОБА_8 просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та неповне їх з'ясування.

Апеляційна скарга мотивована тим , що суд не з'ясував належним чином правову природу виниклих між сторонами відносин та фактичні обставини справи , а також не врахував житлові права та інтереси малолітньої дитини ОСОБА_8 , яка проживає у спірній квартирі , внаслідок чого дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_6 та ухвалив незаконне рішення.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які з'явилися у судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав .

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Задовольняючи позов частково , суд першої інстанції виходив з наявності правових підстав для судового захисту порушеного права власності ОСОБА_6 на спірне жиле приміщення визначеним нею способом , з чим погоджується колегія суддів.

За положеннями частини 1 статті 317 та частини 1 статті 319 Цивільного кодексу (далі-ЦК) України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном і він реалізовує їх на власний розсуд. Частиною 1 статті 321 цього Кодексу передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Гарантуючи захист права власності , закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його прав , а способи захисту прав власності передбачені нормами статей 16, 386 , 391 ЦК України, якими встановлено право власника звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який ураховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право .

Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.

Глава 28 ЦК України визначає житло об'єктом права приватної власності, а права власника житла визначені статтею 383 ЦК України та статтею 150 Житлового кодексу (далі-ЖК) України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання у право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.

Відповідно до наведених норм закону , а також вимог статті 47 Конституції України , статті 9 ЖК України і статті 311 ЦК України право на житло, зокрема, користування ним та усунення перешкод у користуванні, підлягає судовому захисту у випадку порушення таких прав особи.

Таким чином, вирішення питання щодо судового захисту прав власності на нерухоме майно із застосуванням такого способу захисту порушеного права як виселення закон пов'язує з існуванням самого факту порушення права власника на користування та розпорядження своїм майном , або перешкоджання у здійсненні таких повноважень з боку інших осіб, за які особа може бути виселена з жилого приміщення . Виселення є категорією житлового законодавства, тому при розгляді цивільних справ за позовом про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення предметом доказування є втрата права на житло, або взагалі його відсутність, або інші передбачені ЖК України підстави для позбавлення права на житло .

Судом першої інстанції встановлено і це підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_6 є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва від 13 березня 2013 року , виданого приватним нотаріусом Сімферопольського міського нотаріального округу АР Крим на підставі акту про проведені прилюдні торги , затвердженого Центральним відділом державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції АР Крим 03 лютого 2012 року .

Прилюдні торги з реалізації вищевказаної квартири проводилися у межах процедури виконавчого провадження з примусового виконання рішення Центрального районного суду м.Сімферополя АР Крим від 27 травня 2010 року про стягнення з ОСОБА_7 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» заборгованості за кредитним договором у загальній сумі 238008,29 грн. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки - спірну квартиру, яка належала боржнику ОСОБА_11 на підставі договору купівлі-продажу від 28 лютого 2006 року .

Правомірність проведених прилюдних торгів була встановлена ухвалою Центрального районного суду м.Сімферополя від 07 листопада 2012 року і рішенням цього суду від 13 червня 2013 року , які набрали законної сили і були постановлені за скаргою ОСОБА_7 на дії державного виконавця та про визнання публічних торгів недійсними і зобов'язання вчинити певні дії , а також позовом ОСОБА_11 до Центрального районного відділу м.Сімферополя Головного управління Державної міграційної служби України в АР Крим, ОСОБА_6, треті особи - філія 01 ПП «Нива - В.Ш.», ОСОБА_7, Служба у справах дітей Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради, про визнання прилюдних торгів недійсними та визнання права на проживання і користування квартирою (а.с.13,51-54).

Матеріали справи також свідчать , що в спірній квартирі проживають колишній власник квартири ОСОБА_7, її донька ОСОБА_8 з малолітнім сином ОСОБА_9, при цьому останні зареєстровані в квартирі 23 квітня 2009 року, після набуття квартирою статусу іпотечного майна .

В обґрунтування позову ОСОБА_6, зазначала , що відповідачі після судового звернення стягнення на предмет іпотеки - спірну квартиру та її реалізації з прилюдних торгів в добровільному порядку звільнити зазначене жиле приміщення не бажають, чим порушують права позивачки , як нового власника квартири .

За змістом пункту 8 частини 1 статті 346 ЦК України у разі звернення стягнення на майно за зобов'язаннями власника право власності припиняється .

Відповідно до частини 1 статті 109 ЖК України виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку.

Оскільки спірна квартира була реалізована з прилюдних торгів і право власності відповідачки ОСОБА_7 на це житло припинилося та перейшло до позивачки ОСОБА_6, суд першої інстанції обґрунтовано керувався тим, що колишній власник квартири і члени її сім'ї ОСОБА_8 і ОСОБА_8 втратили право користування даним жилим приміщенням , враховуючи те, що право користування квартирою членами сім'ї власника житла є похідним від права власності колишнього власника , тому припинення права власності колишнього власника квартири припиняє право членів його сім'ї на користування житлом .

Наведене підтверджує законність позовних вимог ОСОБА_6 щодо усунення перешкод у реалізації повноважень власника з вільного розпорядження і користування своїм майном шляхом виселення відповідачів зі спірної квартири .

Враховуючи наведене, місцевий суд дійшов правильних висновків про те, що відповідачі займають спірну квартиру без законних на те підстав і їх проживання у даному жилому приміщенні є юридично невмотивованим, тому є правові підстави для судового захисту порушених майнових прав ОСОБА_6 як власника шляхом виселення відповідачів зі спірної квартири , а доводи апеляційної скарги не спростовують таких висновків суду і не містять підстав для скасування оскаржуваного рішення .

При цьому при ухваленні оскаржуваного рішення суд вірно визначився з характером спірних правовідносин і правомірно застосував положення статей 317,319, 383 і 391 ЦК України.

Судова колегія враховує , що безпідставне посилання ОСОБА_8 в апеляційній скарзі на порушення житлових прав на спірну квартиру малолітнього ОСОБА_8 в процесі її реалізації з прилюдних торгів ОСОБА_6 було предметом судового розгляду у межах справи за позовом ОСОБА_11 до Центрального районного відділу м.Сімферополя Головного управління Державної міграційної служби України в АР Крим, ОСОБА_6, треті особи - філія 01 ПП «Нива - В.Ш.», ОСОБА_7, Служба у справах дітей Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради, про визнання прилюдних торгів недійсними та визнання права на проживання і користування квартирою .

Оскільки апеляційна скарга не містить доводів щодо незаконності та необґрунтованості оскаржуваного рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 про зобов'язання скасувати реєстрацію відповідачів у спірній квартирі , судова колегія не вбачає правових підстав для перегляду рішення суду в даній частині .

Крім того, передбачений статтею 391 ЦК України спосіб захисту порушеного права не може бути реалізований через статтю 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» шляхом зняття особи з реєстраційного обліку.

З наведеного слідує, що судом під час ухвалення рішення виконані положення процесуального закону щодо повноти та всебічності з'ясування обставин справи, а доводи апеляційної скарги не доведені у встановленому законом порядку і не спростовують висновків суду.

Таким чином судова колегія вважає, що ухвалене 23 жовтня 2013 року Центральним районним судом м.Сімферополя АР Крим рішення постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права , що відповідно до частини 1 статті 308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги і залишення цього рішення без змін.

На підставі викладеного і керуючись статтею 303, пунктом 1 частини 1 статті 307, частиною 1 статті 308, статтями 314, 315, 319 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати по цивільних справах,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_8 відхилити .

Рішення Центрального районного суду м.Сімферополя Автономної Республіки Крим від 23 жовтня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у день проголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Судді:

Болотов Є.В. Пономаренко А.В. Сокол В.С.