АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
Справа № 22-ц/796/ 1282 /2014 Головуючий у 1-ій інстанції: ВовкЄ.І.
доповідач: Поливач Л.Д.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 лютого 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого: Поливач Л.Д.
суддів: Шахової О.В., Соколової В.В.
при секретарі Охневській Т.В.
за участю осіб: представника позивача Шумєєва О.Є.
представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Дирекція замовника з управління житловим господарством Дарницького району м. Києва» до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості;
за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4
на рішення Дарницького районного суду м.Києва від 29 листопада 2013 року
в с т а н о в и л а:
КП «Дирекція замовника з управління житловим господарством Дарницького району м.Києва» звернулось до суду з позовом в якому просило стягнути на його користь солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_5 заборгованість по оплаті вартості житлово-комунальних послуг в розмірі 10334,65 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ОСОБА_3 зареєстрований в АДРЕСА_1, ОСОБА_5 є власником даної квартири. Позивач є балансоутримувачем вказаного будинку та надає відповідачам житлово - комунальні послуги, проте відповідачі своєчасно та в повному обсязі не платять за надані їм позивачем житлово-комунальні послуги у зв'язку з чим у відповідачів, за період з квітня 2009 року по вересень 2013 року, виникла заборгованість перед позивачем за надані житлово-комунальні послуги в сумі 10334,65 грн.
Представник позивача просив позов задовольнити. Представник відповідача ОСОБА_3 заперечував проти задоволенні позову. Просив застосувати позовну давність. Вказував на неналежну ціну та якість вищенаведених послуг.
Рішенням Дарницького районного суду м.Києва від 29.11.2013 року позовні вимоги КП «Дирекція замовника з управління житловим господарством Дарницького району м.Києва» задоволено частково. Стягнуто на користь КП «Дирекція замовника з управління житловим господарством Дарницького району м. Києва» солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_5 суму заборгованості в розмірі 9142 грн. Судові витрати по справі у вигляді судового збору в
сумі 202 грн. 92 коп. стягнуто на користь КП «Дирекція замовника з управління житловим господарством Дарницького району м. Києва» з ОСОБА_3 та ОСОБА_5, а саме по 101 грн. 46 коп. з кожного. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Решту судових витрат у вигляді судового збору зараховано в дохід держави.
В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення і ухвалити нове рішення, яким відмовити КП «Дирекція замовника з управління житловим господарством Дарницького району м. Києва» у задоволенні позовних вимог. Посилається на незаконність, необґрунтованість ухваленого судом рішення, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Помилковим, на думку апелянта, є висновок суду про те, що у позивача є право на надання послуг щодо утримання будинку та прибудинкової території, а отже і стягувати за них плату. Судом неправомірно було відхилено клопотання відповідача про виклик та допит свідка на підтвердження факту неналежного дання послуг позивачем. Судом не взято до уваги ст.19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», відповідно до якої відносини між учасниками у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Позивачем не надано жодного доказу про надання відповідачам для підписання проектів таких договорів. Також, судом не в'язко до уваги, що позивачем не було надано, а також відсутні в матеріалах справи будь-які документи на підтвердження понесених ним затрат (витрат) за здійснення (надання) житлово-комунальних послуг. Судом також порушено норми процесуального права, а саме ст.ст.57, 58. 60, 213, 214 ЦПК України, ст.264 ЦК України.
Також, судом не взято до уваги, що ОСОБА_5 не може бути відповідачем по даній справі, оскільки відповідно до договору дарування квартири від 11.04.2009 року ВМС№371986 вона подарувала ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1. Таким чином, вона не є ні власником, а ні споживачем житлово-комунальних послуг, а отже не несе відповідальність по сплаті наданих житлово-комунальних послуг. В квартирі вона не проживає та житлово - комунальними послугами не користується.
В суді апеляційної інстанції представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 підтримав апеляційну скаргу, посилаючись на доводи викладені в ній. Представника позивача Шумєєв О.Є. заперечував проти задоволення апеляційної скарги, посилаючись на законність та обґрунтованість ухваленого судом рішення. Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_5 в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись. Неявка відповідачів в судове засідання не унеможливлює встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Таким чином, колегія суддів дійшла до висновку про можливість розгляду справи за їх відсутності.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.
Задовольняючи в частині позовні вимоги КП «Дирекція замовника з управління житловим господарством Дарницького району м. Києва», суд першої інстанції виходив з того, що вони знайшли своє підтвердження у зібраних та досліджених у судовому засіданні доказах, а отже є доведеними та такими, що підлягають частковому задоволенню.
З таким висновком суду першої інстанції, а саме в частині стягнення заборгованості з ОСОБА_5, не погоджується колегія суддів, оскільки він не відповідає фактичним обставинам справи.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, відповідач ОСОБА_3 зареєстрований і проживає в АДРЕСА_1 з 2006 року.
Позивач є балансоутримувачем вказаного будинку відповідно до рішення Дарницької районної в м. Києві ради та розпорядження Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації з додатками (а.с.72-75, 128-132).
За період з 11 грудня 2009 року по вересень 2013 року виникла заборгованість по зазначеній квартирі перед позивачем за спожиті житлово-комунальні послуги згідно з існуючими на той час тарифами (розрахунки заборгованості а.с.9-11, 47, 78-90, копії договору про надання послуг від 14 травня 2009 року з додатком а.с. 133-136, копія структури тарифів та довідки про зміну тарифів а.с.88- 90).
Згідно зі ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власність зобов'язує.
Відповідно до положень ст.322 ЦК України, власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить.
З положень ст.ст.66, 67, 68 Житлового Кодексу України, вбачається, що особи, які користуються жилими приміщеннями в будинку державного і громадського житлового фонду, зобов'язані щомісячно вносити плату за комунальні послуги.
Пунктом 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, в редакції Постанови Кабінету Міністрів України 14.01.2009р. N5, передбачено, що власник та наймач (орендар) квартири, житлового приміщення у гуртожитку зобов'язаний: укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем відповідно до типового договору; оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом; дотримуватися вимог нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг, пожежної і газової безпеки, санітарних норм і правил; проводити за власні кошти ремонт квартири, житлового приміщення у гуртожитку (наймач (орендар) - згідно з договором найму (оренди); використовувати приміщення житлового будинку і гуртожитку за призначенням, забезпечувати збереження житлових і підсобних приміщень та технічного обладнання; не допускати виконання робіт та інших дій, що викликають псування приміщень, приладів та обладнання будинку, гуртожитку, порушують умови проживання громадян.
При цьому, відповідно до положень п.2 ч.1 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.
З положень ст.ст.256, 257, 267 ЦК України вбачається, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу; загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки; перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; позовна давність застосовується судом за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Проте, відповідно до ч.2 ст.264 ЦК України, позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.
Враховуючи те, що 11 грудня 2012 року Дарницьким районним судом м. Києва було винесено ухвалу про відмову у прийнятті заяви позивача про стягнення вказаної заборгованості з відповідачів шляхом видачі судового наказу, суд вірно вважав, що строк позовної давності був перерваний позивачем у відповідності до вимог ч. 2 ст. 264 ЦК України.
Проте, помилковим, на думку колегії суддів, є висновок суду першої інстанції, в частині солідарного стягнення на користь КП «Дирекція замовника з управління житловим господарством Дарницького району м. Києва» з ОСОБА_5 суми заборгованості в розмірі 9142 грн., виходячи з наступного.
Як вбачається із наданої апелянтом копії договору дарування ВМС№371986, 11.04.2009 року ОСОБА_5 подарувала ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1. Таким чином, вона не є належним відповідачем по даній справі, оскільки з 11.04.2009 року не є ні власником, а ні споживачем житлово-комунальних послуг, а отже не несе відповідальність за їх сплату. ОСОБА_3 не проживала в зазначеній квартирі в період за який позивач просить суд стягнути заборгованість.
Таким чином, доводи апеляційної скарги є обґрунтованими в частині, а висновки, викладені в рішенні суду першої інстанції щодо солідарного стягнення заборгованості з відповідачів на користь позивача за житлово-комунальні послуги, є помилковими.
Доводи апелянта про те, що позивач надає неякісні житлово - комунальні послуги не впливають на законність та обґрунтованість ухваленого судом рішення. ОСОБА_3, як споживач житлово - комунальних послуг має право захищати свої порушені (на його думку) права. Житлово - комунальні послуги ОСОБА_3 вживає і зобов'язаний сплачувати їх вартість. ОСОБА_3 не надано належних доказів тому, що розмір заборгованості позивачем завищений, а відповідно ним не спростоване рішення суду і в частині розміру стягнутої з нього заборгованості.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції, в частині солідарного стягнення заборгованості у розмірі 9142 грн. з ОСОБА_5 на користь позивача та в частині розподілу судових витрат і ухвалює, в цій частині, нове рішення, яким відмовляє позивачу у задоволенні позову про стягнення заборгованості з ОСОБА_5, чим частково задовольняє апеляційну скаргу. Рішення суду, в частині стягнення заборгованості з ОСОБА_3 є законним, обґрунтованим та таким що ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
У відповідності до вимог ст.88 ЦПК України суд стягує з ОСОБА_3 на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 202, 92 грн.
Висновки колегії апеляційного суду відповідають наявним у справі доказам та вимогам закону.
Керуючись ст.ст. 303, 304, п.2 ч.1 ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 задовольнити частково.
Рішення Дарницького районного суду м.Києва від 29 листопада 2013 року, в частині солідарного стягнення заборгованості у розмірі 9142 грн. з ОСОБА_5 на користь Комунального підприємства «Дирекція замовника з управління житловим господарством Дарницького району м. Києва» та розподілу судових витрат скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення наступного змісту.
Комунальному підприємству «Дирекція замовника з управління житловим господарством Дарницького району м. Києва» відмовити у задоволенні позову про стягнення заборгованості з ОСОБА_5.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь Комунального підприємства «Дирекція замовника з управління житловим господарством Дарницького району м. Києва» судові витрати у розмірі 202,92 грн.
В іншій частині рішення Дарницького районного суду м.Києва від 29 листопада 2013 року залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.
Головуючий:
Судді: