У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
18 грудня 2008 року місто Рівне
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Рівненської області у складі: головуючого Буцяка З.І.
суддів Демянчук С.В., Хилевича С.В.
з участю секретаря судового засідання Колесової Л.В.,
апелянта, її представника, представників РОБТІ, ОСОБА_2 і ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду в м. Рівному цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського районного суду від 6 червня 2008 року про визнання мирової угоди та на додаткову ухвалу цього ж суду від 12 червня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Корнинської сільської ради Рівненського району, ОСОБА_3 та Комунального підприємства «Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації» про визнання недійсними рішення Виконавчого комітету Корнинської сільської ради, свідоцтва про реєстрацію права власності на житловий будинок та визнання права власності на нього,
в с т а н о в и л а :
Ухвалою Рівненського районного суду від 6 червня 2008 року визнано мирову угоду у справі за позовом ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Корнинської сільської ради Рівненського району, ОСОБА_3 та Комунального підприємства «Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації» про визнання недійсними рішення Виконавчого комітету Корнинської сільської ради, свідоцтва про реєстрацію права власності на житловий будинок та визнання права власності на нього.
Відповідно до умов укладеної мирової угоди за позивачем ОСОБА_2 визнано право власності на 43/100 житлового будинку АДРЕСА_1 і, зокрема, на такі приміщення: коридор 1-1, кухню 1-2, санвузол 1-3, житлові кімнати 1-4 і 1-5, гараж-сарай «Б». Решту 57/100 зазначеного будинковолодіння залишено у власності відповідачки ОСОБА_3 Відповідно до умов мирової угоди виконавчий комітет Корнинської сільської ради у 14-денний термін з дня затвердження угоди зобов*язався присвоїти нову поштову адресу частині будинку ОСОБА_3 Крім того, в мировій угоді зазначено, що після поділу нерухомого майна воно підлягає реєстрації як окремі об*єкти.
У додатковій ухвалі цього ж суду від 12 червня 2008 року зазначено, що частки сторін у зазначених вище розмірах є їх цілими ідеальними частками.
В поданих на ці судові рішення апеляційних скаргах ОСОБА_1., яка є не вісткою позивача, посилаючись на порушення судом її прав, норм матеріального і процесуального права, просила апеляційний суд їх скасувати і справу направити на новий розгляд.
Свої доводи обґрунтовувала тим, що справа підлягає розгляду не в порядку цивільного, а за правилами адміністративного судочинства. Доводила, що позивач пропустив строк позовної давності. Вважала, що вона є власником коридору 1-1, кухні 1-2, санвузла 1-3, які раніше зі згоди власника будинку добудувала разом зі своїм покійним чоловіком. Ухваливши судові рішення у даній справі, суд першої інстанції без її участі позбавив її як члена сім*ї власника будинку права власності на добудовані приміщення та права на проживання у житлових кімнатах 1-4 і 1-5, які власником будинку були виділені їй з чоловіком для постійного проживання.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі і з'явилися в судове засідання, перевіривши подані докази та доводи апелянта, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Обгрунтовуючи свою апеляційну скаргу, ОСОБА_1. вважала, що вона є власником частини спірного будинку, а саме: коридору 1-1, кухні 1-2, санвузла 1-3, які раніше вона, за її твердженням, зі згоди власника будинку добудувала разом із покійним чоловіком.
Проте ці доводи не ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах закону.
Відповідно до законодавства, яке діяло до набрання чинності новим ЦК України, право власності на жилий будинок, збудований громадянином на відведеній йому в установленому порядку земельній ділянці і прийнятий в експлуатацію, виникало з часу його реєстрації у виконкомі місцевої Ради.
З матеріалів справи вбачається, що спірний будинок був збудований і зданий в експлуатацію у 1988 році, про що свідчить рішення виконавчого комітету Корнинської сільської ради Рівненського району № 47 від 23 листопада 1988 року, яким право власності на нього було зареєстровано за позивачем ОСОБА_2
Рішенням виконавчого комітету цієї ж ради № 156 від 28 листопада 2003 року зазначений пункт рішення виконкому на підставі заяви ОСОБА_3 (матері позивача, якій була виділена земельна ділянка під будівництво спірного будинку) був скасований, а право власності на будинок оформлено на ОСОБА_3
Як видно з матеріалів справи, апелянт, яка є невісткою ОСОБА_2, стала проживати у спірному будинку вже після одруження у 1999 році з покійним сином позивача. На той час спірне будинковолодіння було збудоване і здано в експлуатацію. Коридор 1-1, кухня 1-2 та санвузол 1-3, за твердженням апелянта, були добудувані разом з покійним чоловіком уже після укладення шлюбу.
Згідно з роз*ясненням пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 4 жовтня 1991 року (з наступними змінами і доповненнями) «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право власності громадян на жилий будинок» члени сім*ї власника житлового будинку, які брали участь у прибудові підсобних приміщень, не набувають із цих підстав права власності на житловий будинок та інші будівлі, а вправі вимагати відшкодування витрат на будівництво, якщо допомога в ньому була не безоплатною й її розмір перевищував обов*язок про участь у витратах на утримання будинку, його ремонт, який покладений на них ст. 156 ЖК України.
Участь інших осіб у будівництві житлового будинку може створювати для них право власності на нього лише у випадках, коли така участь мала місце за підтвердженою відповідними доказами угодою із забудовником про створення спільної власності на будинок.
У зв*язку з викладеним доводи апелянта про те, що вона нібито є співвласником спірного будинку, оскільки їй на праві власності належить частина його підсобних приміщень (коридор, санвузол, кухня), не заслуговують на увагу.
Відповідно до частин 1 і 2 ст. 319 чинного ЦК України власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Згідно з главою 32 ЦК України зміна власника майна не є безумовною підставою для припинення права користування цим майном інших осіб.
У даній справі про виселення апелянта зі спірного будинку не йдеться.
Тому з урахуванням викладеного ОСОБА_3, на переконання апеляційного суду, як власник спірного житлового будинку вправі була укласти зі своїм сином, позивачем у справі, і Виконавчим комітетом Корнинської сільської ради Рівненського району мирову угоду стосовно спірного будинковолодіння, яке належало їй на праві приватної власності, відповідно до якої за позивачем ОСОБА_2 було визнано право власності на 43/100 житлового будинку АДРЕСА_1, а решту будинковолодіння залишено у власності ОСОБА_3
Відповідно до частини 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Крім того, у даній справі має місце спір про право, який місцевим судом вірно вирішений у порядку цивільного судочинства.
У зв*язку з викладеним решта доводів апеляційної скарги (про підвідомчість справи адміністративному суду та про сплив строку позовної давності) також не можуть бути враховані апеляційним судом, оскільки є необґрунтованими.
Виходячи з меж доводів апеляційної скарги та керуючись ст.ст. 10, 60, 303, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів
у х в а л и л а :
Апеляційні скарги ОСОБА_1 відхилити.
Ухвалу Рівненського районного суду від 6 червня 2008 року про визнання мирової угоди та додаткову ухвалу цього ж суду від 12 червня 2008 року залишити без зміни.
Ухвала Апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий
Судді: