Справа № 115/59/14-ц

Провадження № 2/115/294/2014

РІШЕННЯ

Іменем України

"07" лютого 2014 р. м. Саки

Сакський міськрайонний суд АР Крим у складі головуючого - судді Власенка А.П. при секретарі Новогребелець К.В., за участі позивача - ОСОБА_1, представника відповідача - Публічного акціонерного товариства «Науково-виробниче об'єднання «Йодобром» - Головкова Петра Вікторовича, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Науково-виробниче об'єднання «Йодобром» про зміну формулювання причини звільнення та стягнення середньої заробітної плати,

В С Т А Н О В И В :

У січні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Публічного акціонерного товариства «Науково-виробниче об'єднання «Йодобром» (далі - ПАТ «НВО «Йодобром») про зміну формулювання причини звільнення та стягнення середньої заробітної плати.

Позов мотивований тим, що 2 грудня 2013 року позивача наказом в.о. голови правління ПАТ «НВО «Йодобром» було звільнено з посади апаратника 3 розряду цеху № 1 на підставі пункту 1 статті 36 КЗпП України - за угодою сторін. Посилаючись на те, що фактичною підставою для звільнення є зміна суттєвих умов праці, про яку позивача не було належно попереджено, що означає порушення роботодавцем законодавства про працю, ОСОБА_1 просить суд змінити формулювання причини звільнення на частину 3 статті 38 КЗпП України - розірвання трудового договору за власним бажанням внаслідок невиконання власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю. Виходячи з того, що звільнення працівника внаслідок невиконання роботодавцем законодавства про працю є підставою для виплати йому вихідної допомоги в розмірі середньої заробітної плати за три місяці, позивач просить суд стягнути з відповідача середню заробітну плату в розмірі 9 920,25 грн.

В судовому засіданні ОСОБА_1 позов підтримав, просив суд його задовольнити, пояснивши, що 2 грудня 2013 року на ім'я в.о. голови правління ПАТ «НВО «Йодобром» ним була подана заява про звільнення за пунктом 6 статті 36 КЗпП України - внаслідок відмови від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці, проте на підставі цієї заяви його було звільнено з іншим формулюванням причини - за угодою сторін; після звільнення він розібрався, що зміна істотних умов праці, яка полягала у виконанні з листопада 2012 року попереднього обсягу роботи з виробництва гідроксиду алюмінію тонкодисперсного зменшеною з восьми до трьох кількістю апаратників, а відтак з порушенням відповідачем права на відпочинок працівника; таке порушення прав позивача свідчить про наявність підстав для його звільнення на підставі частини 3 статті 38 КЗпП України.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, просив суд відмовити у ньому та пояснив, що зміни істотних умов правці апаратників виробництва гідроксиду алюмінію тонкодисперсного не відбувалося, хоча дійсно на підприємстві були наявними вакансії апаратників для цього виробництва; за надмірне навантаження позивач отримував відповідні надбавки та відгули - у суворій відповідності із трудовим законодавством та умовами колективного договору; керівництво ПАТ «НВО «Йодобром» не могло звільнити ОСОБА_1 на підставі частини 3 статті 38 КЗпП України - у зв'язку з розірванням трудового договору за власним бажанням внаслідок невиконання власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, оскільки із такою заявою позивач до роботодавця не звертався.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи сторін, вислухавши пояснення позивача та представника відповідача, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Згідно з частиною 3 статті 10 та частиною 1 статті 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 працював в ПАТ «НВО «Йодобром» на посаді апаратника 3 розряду цеху № 1 з 24 жовтня 2011 року до 2 грудня 2013 року (до 24 січня 2012 року - тимчасово, з 24 січня 2012 року - постійно), коли його було звільнено за угодою сторін - на підставі пункту 1 статті 36 КЗпП України (а.с. 6, 10).

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 232 КЗпП України безпосередньо в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах розглядаються трудові спори за заявами працівників про зміну формулювання причини звільнення.

Згідно з частиною 3 статті 235 цього Кодексу у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов'язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону.

Виходячи з того, що ОСОБА_1 не звертався до власника ПАТ «НВО «Йодобром» або уповноваженого ним органу із заявою про звільнення на підставі частини 3 статті 38 КЗпП України - у зв'язку з розірванням трудового договору за власним бажанням внаслідок невиконання власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, що було беззаперечно встановлено в судовому засіданні, суд позбавлений можливості захистити права позивача в обраний ним спосіб - шляхом зміни формулювання причини звільнення на частину 3 статті 38 КЗпП України. На невідповідність позовної вимоги формулюванню причини звільнення позивача у поданій ним керівництву ПАТ «НВО «Йодобром» заяві (а.с. 8) неодноразово зверталася судом увага в судовому засіданні, проте своїм правом на зміну предмету позову ОСОБА_1 не скористався; про наявність такого права позивачу було роз'яснено як в судовому засіданні на відповідній стадії, так і в отриманій ним ухвалі про відкритті провадження у справі (а.с. 11).

Внаслідок відсутності підстав для зміни формулювання причини звільнення ОСОБА_1 у суду відсутні і підстави для стягнення тримісячного розміру заробітної плати у вигляді вихідної допомоги, передбаченої статтею 44 КЗпП України.

За таких обставин у позові ОСОБА_1 слід відмовити повністю.

Враховуючи наведене, на підставі пунктів 1, 6 частини 1 статті 36, частини 3 статті 38, статті 44, пункту 2 частини 1 статті 232, частини 3 статті 235 Кодексу законів про працю України, керуючись статтями 10, 60, 61, 209, 212 - 215 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

У позові ОСОБА_1 - відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду АР Крим шляхом подання через Сакський міськрайонний суд АР Крим апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Власенко А. П.