Справа №11-1272 2007р. 

     Головуючий у 1 інстанції Очаківський В.М.

 Категорія  ст.  121 ч.1 ККУ.  

  Доповідач  Рубайло Г.Я.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

19 грудня 2007року   колегія суддів судової   палати з кримінальних справ апеляційного суду Київської області у складі: головуючого Рубайла Г.Я.,  суддів Нагорного A.M.,  Шевченка О.В.,  з участю прокурора Нечепоренко С. П.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.  Києві кримінальну справу за апеляцією прокурора у справі помічника Васильківського міжрайонного прокурора ОСОБА_1  на вирок Васильківського міськрайонного суду Київської області від 8 жовтня 2007 року,  яким

ОСОБА_2,  ІНФОРМАЦІЯ_1 р. н.,  уродженець м.  Горлівки Донецької області,  громадянин України,  раніше не одноразово судимий,  засуджений за  ст.  121 ч.1 КК України на 5 років позбавлення волі.

На підставі  ст.  ст.  75,  76 КК України звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки та зобов'язано періодично з'являтись на реєстрацію в органи кримінально-виконавчої системи.

Як визнав суд 30 травня 2007 року близько 22 години ОСОБА_2 ,  перебуваючи в стані алкогольного сп"яніння в приміщенні келії монастиря по АДРЕСА_1,  на грунті особистих неприязних відносин,  під час сварки з ОСОБА_3 господарсько-побутовим ножем умисно двічі вдарив останнього в живіт,  заподіявши дві проникаючі рани черевної порожнини з пошкодженням лівої долі печінки та внутрішньочеревною кровотечею,  які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень як небезпечних для життя в момент заподіяння.

В апеляції державного обвинувача вказується,  що призначене покарання засудженому занадто м'яке,  оскільки судом не враховано,  що злочин вчинено з особливою зухвалістю та цинізмом,  не враховано,  що ОСОБА_2 неодноразово судимий,  має непогашені судимості,  а тому його виправлення можливе лише при ізоляції від суспільства.

Просить з наведених підстав вирок суду скасувати та постановити новий вирок,  призначивши ОСОБА_2 покарання у вигляді п'яти років позбавлення волі.

Засуджений ОСОБА_2  в  запереченнях  вказує  на необґрунтованість апеляції прокурора та просить вирок суду залишити без змін.

Заслухавши                         доповідача,      прокурора,  який підтримав апеляцію,

перевіривши матеріали справи та доводи апеляції,  колегія суддів вважає,  що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.

Із матеріалів справи видно,  і це не заперечується в апеляції,  що висновки суду про доведеність винності ОСОБА_2 в умисному спричиненні тяжких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_3 грунтуються на доказах,  яким суд дав об'єктивну оцінку і змістовно навів у вироку.

У своїх показаннях як на досудовому,  так і в судовому слідстві ОСОБА_2 детально розповів,  де й за яких обставин ним були спричинені тілесні ушкодження потерпілому. Усе це об'єктивно підтверджено,  зокрема,  даними,  що містяться в протоколі огляду місця події,  показаннях потерпілого,  свідків,  а також даними,  зафіксованими у висновках судово-медичної експертизи.

Кваліфікація злочинних дій винного за  ст.  121 ч. 1 КК України є правильною і колегією суддів під сумнів не ставиться.

Немає підстав ставити під сумнів і рішення щодо виду та розміру покарання ОСОБА_2,  яке оскаржується. Із мотивувальної частини вироку вбачається,  що суд вирішив це питання з дотриманням вимог чинного законодавства. Було враховано характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого,  дані про особу винного,  а також усі ті обставини,  які обтяжують та пом"якшують його відповідальність у тому числі й ті,  на які вказується в апеляції. Окрім того,  судом враховано і клопотання Іоаннівського монастиря щодо можливості виправлення та перевиховання ОСОБА_2 без ізоляції від суспільства. Також твердження в апеляції прокурора про вчинення засудженим злочину з особливою зухвалістю та цинізмом,  безпідставні,  оскільки вони в обвинувачення слідством не інкримінувались і не були предметом дослідження при судовому розгляді справи та не вказані у вироку.

За таких обставин колегія суддів вважає,  що наведені в апеляції доводи не ставлять під сумнів законність та обґрунтованість вироку,  а тому вона задоволенню не підлягає.

З огляду наведеного і керуючись  ст.   ст.  365,  366 КПК України,  колегія суддів

ухвалила:

Апеляцію прокурора залишити без задоволення,  а вирок Васильківського міськрайонного суду Київської області від 8 жовтня 2007 року щодо ОСОБА_2 - без змін.