Справа № 22-Ц-940/2006 Головуючий у 1 інст.-Лиманська М.В.

Доповідач -Литвиненко І.В.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Чернігів 16 червня 2006 року

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі

головуючого-судді: КОРЕНЬКОВОЇ З.Д.

суддів: ЛИТВИНЕНКО І.В.,ЗАБОЛОТНОГО В.М.

при секретарі: Котляр І.І.

з участю: представників позивача і відповідача

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відділу освіти Городянської райдержадміністрації на ухвалу Городянського районного суду від 27 квітня 2006 року по справі за скаргою відділу освіти Городянської райдержадміністрації на дії державного виконавця відділу ДВС у Городянському районі ,

ВСТАНОВИВ:

Відділ освіти Городянської райдержадміністрації в скарзі просить скасувати ухвалу суду як таку що суперечить вимогам чинного законодавства та постановити нову , якою визнати постанову державного виконавця від 03.04.2006 року про арешт рахунку незаконною і скасувати її.

Ухвалою суду у задоволенні скарги відділу освіти на постанову державного виконавця відмовлено . Суд виходив з того, що відповідно до ст.ст. 5, 50 Закону України „Про виконавче провадження", у зв'язку з невиконанням судового рішення в добровільному порядку, для примусового виконання рішень передбачені заходи примусового виконання, в т.ч. і за рахунок коштів на рахунках боржника в установах банку, а тому постанова державного виконавця є законною.

Відділ освіти Городянської райдержадміністрації наполягає на скасуванні ухвали суду з тих підстав, що ст.9 Закону України „Про виконавче провадження" передбачає виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного бюджету органами Державного казначейства, а не через виконавчу службу, і ст. 35 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік" встановлює механізм такого виконання. Постанова державного виконавця про накладення арешту на рахунок, на якому обліковуються кошти для виплат по Закону України „Про реструктуризацію заборгованості з виплат, передбачених ст.57 Закону України „Про освіту", свідчить про намагання державного виконавця використати державні кошти не за цільовим призначенням.

Заслухавши доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Дійсно, ст. 9 Закону України „Про виконавче провадження" передбачає виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного бюджету , органами Державного казначейства України, однак в порядку, який встановлюється КМ України. До цього часу такий порядок КМ України не встановлений, а тому виконання судових рішень повинно здійснюватись у загальному порядку і державний виконавець повинен приймати всі передбачені законом заходи для примусового виконання рішень, що і було зроблено державним виконавцем при накладенні арешту на рахунок.

Ст.З5 Закону України „Про Державний бюджет на 2006 рік" встановлює, що списання коштів за відповідним рішенням на користь працівників установ системи освіти по виплатах, передбачених ст.57 Закону України „Про освіту" , здійснюється з облікових рахунків , що відкриваються в органах держказначейства на місцях . Саме на виконання судових рішень про стягнення заборгованості з відділу освіти по ст.57 Закону України „Про освіту" і був накладений арешт на цей спеціальний рахунок, що теж відповідає вимогам закону і не може розцінюватись як використання бюджетних коштів не за призначенням.

За таких обставин, доводи скарги на ухвалу суду є безпідставними, а судове рішення відповідає вимогам як матеріального так і процесуального права.

Керуючись ст. 303, 312, 315, 325 ЦПК України, апеляційний суд

УХВАЛИВ: