ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2014 року Справа № 876/15658/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Шинкар Т.І.,

суддів Большакової О.О.,

Ільчишин Н.В.,

з участю секретаря судового засідання Ливак М.М.,

за участю учасників процесу ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Ягодинської митниці Міндоходів на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2013 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Ягодинської митниці Міндоходів України, Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення і картки відмови та стягнення надмірно сплачених платежів,-

В С Т А Н О В И В :

07.11.2013р. фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернулася з адміністративним позовом в суд, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Ягодинської митниці Міндоходів України (далі-Митниця) про коригування заявленої митної вартості товарів від 03.06.2013р. №205000006/2013/000048/1 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 03.06.2013р. №205070000/2013/00064, стягнути з Державного бюджету України на її користь суму надмірно сплачених митних платежів у розмірі 85 080,56грн.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2013 року позов задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано рішення Митниці про коригування заявленої митної вартості товарів від 03 червня 2013 року №205000006/2013/000048/1 та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 03 червня 2013 року №205070000/2013/00064; стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача надмірно сплачену суму митних платежів у розмірі 85080 грн. 56 коп. та 310 грн. 00 коп. судових витрат.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі апелянт просить постанову Волинського окружного адміністративного суду від 22.11.2013р. скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити повністю в задоволенні позовних вимог. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що судом першої інстанції недостатньо досліджені докази та обставини справи, рішення постановлено з порушенням норм матеріального права. В обгрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що суд, задовольняючи позовні вимоги, залишив поза увагою доводи Митниці про те, що заявлена декларантом митна вартість суттєво відрізнялась від наявної інформації щодо товарів подібного виду в ЄАІС Держмитслужби, що слугувало підставою виникнення обґрунтованих сумнівів у заявленій митній вартості, що стало підставою для витребування додаткових документів, які позивачем не були надані, а тому винесено рішення про визначення митної вартості та картку відмови у здійсненні митного оформлення.

В судовому засіданні представник апелянта апеляційну скаргу підтримав, представник позивача щодо апеляції заперечив та вважав рішення суду першої інстанції законним. Головне управління Державної казначейської служби України у Волинській області просить справу розглядати за відсутності повноважного представника, апеляційну скаргу Митниці підтримує, що у відповідності до вимог ч.4 ст.196 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України) не є перешкодою судовому розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, на основі наявних у справі доказів, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивачем надано Митниці всі необхідні документи, які надавали можливість визначити вартість ввезеного товару за першим методом, доказів в підтвердження обґрунтованості сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей Митницею суду не надано, не подано доказів щодо проведення Митницею процедури консультацій, не доведено обґрунтованих підстав щодо неможливості застосування першого методу визначення митної вартості ввезеного товару та неможливості застосування попередніх методів визначення митної вартості.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 03.06.2013р. на підставі контракту від 20.02.2013р. №12/2013/NL, укладеного між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 та фірмою «Vion Sales West BV», інвойсу від 30.05.2013р. №5447403 позивач ввезла на територію України товар - «сало свійських свиней морожене, бокове в обрізках без шкіри, без вмісту спецій, солі та інших приправ, без консервування, без харчових добавок, без кулінарної та теплової обробки» кількістю 20020 кг та вартістю 10 010 євро, визначеною у інвойсі, тобто за ціною 0,50 євро за 1 кг.

Декларантом для митного оформлення товару були подані наступні документи: контракт від 20.02.2013р. №12/2013/ NL; інвойс від 30.05.2013 року № 5447403; вантажно-митну декларацію від 03.06.2013р. №205070000/2013/030618; декларацію митної вартості від 03.06.2013р. №205070000/2013/030618, міжнародну товаро-транспортну накладну (СМR) від 30.05.2013р. №977245, сертифікат про походження товару від 30.05.2013р. №S 10065342422397, ветеринарне свідоцтво ВРД-00 від 03.06.2013р. №3700131, сертифікат якості від 30.05.2013р., контракт на перевезення товару від 03.01.2013р. №2/2013/PL, довідка про транспортні витрати від 03.06.2013р., довідка про відсутність страхування товару від 03.06.2013р. №194, а також інші документи, зазначені у графі 44 ВМД.

Митна вартість товару визначалась декларантом за першим методом визначення митної вартості - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), що відображено ВМД від 03.06.2013р. №205070000/2013/030618 в графах 12, 45: 121733,60 грн. або 11 710,15 євро (10010,00 євро - заявлена вартість товару, тобто 0,50 євро за кілограм, та 1700,00 євро - вартість перевезення товару, включаючи навантаження, розвантаження).

Як зазначено в рішенні суду першої інстанції, при проведенні митних процедур посадовою особою митного органу у графі «Для відміток митного органу» декларації митної вартості (ВМД від 03.06.2013 року №205070000/2013/030618) зроблено запис про необхідність подання у порядку статті 53 МК України додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, а саме: прайс-листа виробника товару, висновків про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями, копії декларації країни відправлення, банківських платіжних документів про оплату товару, розрахунок ціни товару від виробника (калькуляцію), з ознайомився декларант.

03.06.2013 року Митницею відмовлено у митному оформленні товару та видано картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №205070000/2013/00064 з причин невідповідності граф 12, 45 ВМД вимогам статті 53 МК України та рішення про коригування митної вартості товарів від 03.06.2013 року №205000006/2013/000048/1 з підстав, що подані декларантом документи, не містять усіх необхідних даних для підтвердження митної вартості за першим методом. Окрім того в оскаржуваному рішенні зазначено, що декларанту запропоновано надати додаткові документи та що за результатом проведеної процедури консультацій досягнуто з декларантом згода неможливості застосування наступних методів визначення митної вартості.

Митний орган у рішенні від 03.06.2013 року №205000006/2013/000048/1 про коригування митної вартості товару визначив митну вартість товару, що ввозився за контрактом від 20.02.2013 року № 12/2013/NL та інвойсом від 30.05.2013 року №54474203, за ціною 1,6608 євро за кілограм (33248,65 євро за партію), тобто, з різницею на загальну суму 21538,65 євро між вартістю, визначеною декларантом.

Як встановлено судом першої інстанції, з метою запобігання псування товару та нарахування штрафних санкцій за можливий простій автомобіля, який перевозив товар, 04.06.2013р. декларантом для митного оформлення подано нову ВМД №205070000/2013/030994, в якій вказано у графах 12 та 45 митну вартість, визначеною Митницею: за ціною одиниці товару, наведеної в інвойсі від 30.05.2013р. №5447403 з проханням застосувати гарантійні зобов'язання - грошову заставу.

Статтею 49 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 53 Митного кодексу наведено перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

Надання додаткових документів є необхідним у разі потреби в підтвердженні задекларованої декларантом митної вартості товару за першим методом, викликаної обґрунтованими сумнівами митного органу в достовірності відомостей, які містяться в поданих до митного оформлення товару документах.

Як зазначено в апеляційній скарзі, при здійсненні порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено (за даними ПІК «Цінова інформація при визначенні митної вартості» ЄАІС ДМСУ) виявлено відхилення у рівні митної вартості товару, митна вартість якого перевірялась, в порівнянні із загальним рівнем цін на подібні товари.

Статтею 55 Митного кодексу визначено порядок коригування митної вартості товарів та вимоги що письмового рішення про коригування заявленої митної вартості товарів; право декларанта на проведення консультацій, в тому числі письмових, з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів.

Статтею 57 Митного кодексу врегульовано процедуру визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту за методами, основним з яких є перший метод визначення митної вартості товарів - за ціною договору (вартість операції). Також зазначено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Разом з тим дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості.

Виходячи із зазначеного колегія суддів вважає, що у разі незгоди Митниці із митною вартістю імпортованого товару, вона відповідно до вимог статті 57 МК України зобов'язана провести процедуру консультацій, у ході яких мала б дійти висновків щодо застосування того чи іншого методу визначення митної вартості товарів, при цьому кожний наступний метод застосовується у разі неможливості застосування попереднього із наведенням відповідних мотивів, проте ці вимоги закону Митниця не виконала.

Дана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 21 січня, 7 лютого, 14 листопада 2011 року та 6 лютого, 11 вересня 2012 року (№№ 21-56а10, 21-76а10, 21-213а11, 21-418а11, 21-245а12 відповідно.

Як встановлено судом першої інстанції, посадовою особою митного органу у графі «Для відміток митного органу» ВМД від 03.06.2013р. №205070000/2013/0300618 вчинено запис про необхідність подання у порядку статті 53 МК України додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів: прайс-листа виробника товару, висновків про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями, копії декларації країни відправлення, банківських платіжних документів про оплату товару, розрахунок ціни товару від виробника (калькуляцію).

З дотриманням ч.8 ст.55 МК України 04.07.2013 року - протягом 80 днів з дня випуску товарів, позивачем надіслано на адресу Митниці документи щодо задекларованого у ВМД від 03.06.2013 року №205070000/2013/030618 товару, які вказані у графі «Для відміток митного органу» ВМД: оригінал прайс-листа фірми виробника товару від 28.05.2013р. № U-2680 dd., висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 13.06.2013р. №05.03.02.-03/52266, лист ДП «Укрпромзовнішекспертиза» від 11.06.2013р. №2512, платіжне доручення від 07.06.2013р. №1018, повідомлення SWIFT від 07.06.2013р. №4021 NH.64023UBGB, копія декларації країни відправлення від 30.05.2013р. MRN13NL0D8BC26С14А00, оригінал калькуляції від 30.05.2013р.

Митниця листом від 11.07.2013р. №1/1.2-6/785 за результатами розгляду документів, що надійшли від позивача, вказала про неможливість застосування митної вартості, заявленої декларантом.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що твердженням Митниці є хибним, що калькуляція від 30.05.2013р. не пояснює у повній мірі формування ціни товару, оскільки як вбачається з додаткових пояснень від 20.11.2013р., наданих представником позивача, у калькуляції наведено повний розрахунок собівартості виробництва товару у тому числі і факторів, що впливають на формування реалізаційної ціни товару.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно не взяв до уваги посилання Митниці на те, що згідно ВМД від 18.05.2013р. №110070000/2013/308528 вартість товару за кодом 0209001100 (сало свійських свиней бокове) становила 2,16 дол. США за кг, оскільки з даної ВМД неможливо встановити за яким методом визначено ціну товару у декларації та чи така ціна не булла визначена у зв'язку з коригуванням митним органом вартості товару.

Окрім того, як встановлено судом першої інстанції, покликання на ввезення позивачем ідентичного товару по ВМД №205070000/2013/027942 від 21.05.2013р. за ціною 1,6785 євро за кг не заслуговує на увагу, так як за вказаної ВМД вартість скоригована Митницею.

Суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що позивачем надано митному органу усі необхідні документи, що давали можливість визначити митну вартість товару за першим методом визначення митної вартості - за ціною договору (контракту), а тому висновки Митниці щодо документального не підтвердження позивачем митної вартості товару «сало свійських свиней морожене, бокове в обрізках без шкіри, без вмісту спецій, солі та інших приправ, без консервування, без харчових добавок, без кулінарної та теплової обробки» є необґрунтованими.

Верховний Суд України у постанові від 29.05.2012р. по справі № 21-91а12 висловив правому позицію згідно якої, витребування митним органом переліку документів, без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, є необґрунтованим.

Оскільки при визначенні митної вартості ввезених позивачем товарів «сало свійських свиней морожене, бокове в обрізках без шкіри, без вмісту спецій, солі та інших приправ, без консервування, без харчових добавок, без кулінарної та теплової обробки» Митницею взято за основу інформацію про митну вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено за даними ПІК «Цінова інформація при визначенні митної вартості» ЄАІС ДМСУ, як це встановлено судом першої інстанції, а тому виходячи з принципу послідовності, передбаченого ст.57 Митного кодексу, Митниця при вибору методу визначення митної вартості повинна була провести письмові консультації з Декларантом, обмінюючись наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності, що не було дотримано та всупереч вказаним приписам безпідставно застосовано метод №6 (резервний), без зазначення обґрунтованих підстав незастосування попередніх п'яти.

Доказів того, що Митницею були дотримані вимоги ч. 4 ст. 57 Митного кодексу України, щодо проведення з декларантом консультацій про обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості, Митницею суду не надано.

Позиція суду узгоджується з правовою позицію Верховного Суду України, викладеною у Постанові від 6 лютого 2012 року (справа №21-418а11).

Згідно чт.1 ст. 64 Митного кодексу, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Слід зауважити, що визначення митної вартості оцінюваних товарів з використанням резервного методу має відповідати принципам та положенням статті VII ГАТТ «Оцінка товару для митних цілей» та Угоди про застосування статті VII ГАТТ.

Відповідно до пункту 2(а) статті VII ГАТТ оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості ввезеного товару, який обкладається митом, або аналогічного товару.

Відповідно до пункту 2(Ь) статті під «дійсною вартістю» повинна розумітись ціна, за якою такий або аналогічний товар продасться або пропонується для продажу при нормальній ході торгівлі в умовах вільної конкуренції.

Якщо дійсна вартість може бути визначена відповідно до пункту (Ь), оцінка для митних цілей повинна ґрунтуватися на найближчому еквіваленті, який може бути встановлений.

Відповідно до додатка 1 до статті VII формування пунктів (а) і (Ь) дозволяє стороні, що домовляється, одноманітно визначати вартість для митних цілей або на підставі цін окремого експортера на імпортний товар, або на підставі загального рівня цін на подібний (аналогічний) товар.

Отже, в порушення ч.7 ст.54 Митного кодексу Митниця під час проведення митного контролю аргументовано не довела, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Колегія суддів вважає, що подані до митного оформлення документи не містили жодних суперечностей чи розбіжностей в тому числі щодо ціни товару. Митницею не доведено наявність обґрунтованих сумнівів щодо достовірності поданих декларантом відомостей щодо ціни товару, а тому відомості про заявлену фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 митну вартість є об'єктивними, та такими, що піддаються обчисленню і підтверджуються документально.

На думку колегії суддів, відмова відповідача у визначенні митної вартості товарів за ціною яка зазначена у поданих до вантажної митної декларації від 03.06.2013р. №205070000/2013/030618 та визначення митної вартості без дотримання вимог МК України є противоправними, спричиняє збитки вітчизняному суб'єкту господарювання.

Беручи до уваги встановлені факти, колегія суддів вважає, що Митниця здійснивши митне оформлення товарів за шостим (резервним) методом, не надала доказів того, що на підставі поданих документів неможливо було визначити митну вартість за першим методом та не довела, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, були недостатніми чи такими, що в сукупності викликали сумнів в достовірності інформації, в тому числі і щодо ціни, а не проведення консультацій обмежило право позивача щодо застосування методу, відмінного від резервного, що дає суду підстави визнати протиправним та скасувати рішення Митниці про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів через митний кордон України від 03.06.2013р.

Оскільки позивачем суми ввізного мита та ПДВ сплачені з урахуванням відкоригованої митним органом митної вартості товару, що підтверджується вантажно-митними деклараціями та платіжними дорученнями, долученими до матеріалів справи та з врахуванням положень Податкового та Митного кодексів України колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо вимоги про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача суми надмірно сплаченого митних платежів у розмірі 85080,56 грн. з тих підстав, що наслідком скасування неправомірного рішення, згідно якого позивачем було надміру сплачено до державного бюджету кошти є саме повернення таких коштів, а незадоволення такої вимоги буде фактичним обмеженням права позивача на захист порушеного права та інтересу шляхом звернення з вимогою безпосередньо до суду без використання досудового способу врегулювання спору (адміністративного оскарження).

Аналогічна правова позиція щодо скасування відповідних рішень митного органу та стягнення з Державного бюджету України зайво сплачених платежів висловлена Верховним Судом України у постанові від 29 травня 2012 року по справі №21-91а12, яка, у відповідності до ст. 244 - 2 КАС України, є обов'язковою для всіх судів України.

Частиною 2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до вимог ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Ягодинської митниці Міндоходів України залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2013 року у справі №803/2334/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т.І. Шинкар

Судді О.О. Большакова

Н.В. Ільчишин

Повний текст Ухвали виготовлено 12.02.2014р.