Справа № 119/7986/13-ц
2/119/168/14
РІШЕННЯ
І м е н е м У к р а ї н и
07 лютого 2014 року
Феодосійський міський суд Автономної Республіки Крим у складі: головуючого судді: - Бистрякової Д.С.,
при секретарі: - Аніщенко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосія цивільну справу за позовом Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» до ОСОБА_3 про стягнення суми заборгованості,
В С Т А Н О В И В :
Позивач Орендне підприємство «Кримтеплокомуненерго» в особі Феодосійської філії звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за надані послуги з подачі теплової енергії у сумі 14461,94 грн. за період з 01.01.1998 року по 01.07.2013 року.
Вимоги мотивовані тим, що Орендне підприємство «Кримтеплокомуненерго» в особі Феодосійської філії є виробником і централізованим постачальником теплової енергії на потреби населення м. Феодосії, у тому числі здійснює постачання теплової енергії на адресу відповідача, який користується послугами теплопостачання для обігріву житлового приміщення, з 01.01.1998 року по 01.07.2013 року він не оплачує надані послуги, не відмовлявся від них і не вимагав відключення квартири від мережі централізованого опалення, позивач поставляв відповідачеві теплову енергію, однак, відповідач оплату не проводив, в результаті чого станом на 01.07.2013 року утворилася заборгованість у сумі 14461,94 грн., яку відповідач добровільно не оплачує.
Представник позивача, що діє на підставі належним чином оформленої довіреності, у судове засідання не з'явився, надав заяву, в якої просить розглянути справу за його відсутністю, позовні вимоги повністю підтримує.
Відповідач у судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, з позовом згоден частково, просив застосувати строки позовної давності.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.
Ухвалою Феодосійського міського суду від 08.08.2013 року позивачу було відмовлено у видачі судового наказу.
Згідно до ст.ст.10,11,60 ЦПК України, суд розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі представлених сторонами, які беруть участь у справі і інших осіб, доказів.
Суд, вивчивши матеріали цивільної справи, всебічно з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні, вважає встановленими такі факти та відповідні їм правовідносини.
Судом у встановлено, що ОСОБА_3, проживає та зареєстрован за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.11), відповідач є споживачем теплової енергії для обігріву зазначеного жилого приміщення. З довідки про розрахунок за послуги з теплопостачання слідує, що відповідач тривалий час не сплачує отримані послуги і має заборгованість за період з 01.01.1998 року по 01.07.2013 року у сумі 14461,94 грн. (а.с. 4-5).
Правовідносини, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами регулюються Законом України від 24 червня 2004 року № 1875-1У «Про житлово-комунальні послуги» (далі - закон № 1875-1У). Стаття 1 указаного Закону визначає, що виробник - це суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги, а виконавцем є суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору. Споживачем стаття 1 Закону визначає фізичну чи юридичну особу, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.
Відповідно до п. 2 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою КМУ від 21.07.2005 року № 630, централізованим опаленням визначена послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у забезпеченні нормативної температури повітря у приміщеннях квартири (будинку садибного типу), яка надається виконавцем з використанням внутрішньо будинкових систем теплопостачання.
Як зазначено у ч. 1 ст. 4 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства, цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг.
Згідно з ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» укладення договору теплопостачання є обов'язком споживача.
Обов'язок власника квартири укласти договір на надання житлово-комунальних послуг та оплачувати надані послуги передбачений також пунктом 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених Постановою КМУ № 572 від 08.10.1992 року.
Таким чином, необхідність укладення договору на надання житлово-комунальних послуг передбачена законом і його укладення визначено як обов'язок, а не право сторін.
Позивач є виробником комунальних послуг, відповідач - споживачем цих послуг. Фактично між сторонами існували і існують правовідносини по наданню житлово-комунальних послуг і користування такими послугами, які витікають із нормативно-правових актів, зокрема ст. ст. 67, 68 ЖК України, Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими Постановою КМУ № 630 від 21 липня 2005 року.
Відповідно до вимог частини 6 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Пунктом 21 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими Постановою КМУ № 630 від 21.07.2005 року, передбачено, що споживач у випадку відсутності в квартирі і на вході в будинок приборів обліку теплової енергії, зобов'язаний сплачувати за споживану теплову енергію з розрахунку за 1 кв.м. площі, що опалюється. Згідно п. 18 зазначених Правил розрахунковим періодом для сплати послуг є календарний місяць. Сплата за послуги вноситься не пізніше 20-го числа місця, який наступив після розрахункового.
З довідки про розрахунок за послуги теплопостачання, яка є належним та допустимим доказом, вбачається, що ОСОБА_3 має заборгованість у сумі 14461,94 грн.
Судом встановлено, що позивач виконував свої зобов'язання по наданню таких послуг, а відповідач, як їх споживач, свої зобов'язання по їх оплаті не виконував.
Законом України № 1875-1У у ст. 20 ч. 1 п. 5 передбачено, що споживач має право на зменшення розміру плати за надані послуги в разу їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості в порядку, визначеному договором або законодавством, а ч. 3 п. 5 передбачає обов'язок оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. До прийняття вказаного Закону застосувалися Правила надання населенню послуг по водо-, теплопостачанню і водовідведенню, затверджені Постановою КМУ № 1497 від 30.12.1997 року, які передбачали такий же порядок надання послуг та розрахунок за них. Суду не надано відомостей з приводу того, що відповідач відмовлявся від послуг з теплопостачання, вимагав відключення квартири від мережі у порядку та спосіб, визначені Законом України № 1875-1У та Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.
Відповідно до ч. 3 ст. 510 ЦК України, якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.
Відповідно до ч. 1 ст. 623 ЦК України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Постановою Ради Міністрів АР Крим «Про заходи щодо ведення прямих абонентських розрахунків з населенням за послуги тепло-, водопостачання і водовідведення» № 166 від 04.06.1996 року, з 01 липня 1996 року були введені прямі абонентські розрахунки з населенням за спожиті послуги на підприємствах ОП «Кримтеплокомуненерго» та виробничого об'єднання «Кримводоканал».
У даному випадку, права позивача, який виконав свої зобов'язання по наданню послуг, порушені, а тому він має право на їх захист шляхом стягнення з відповідача оплати за надані йому послуги.
Відповідач проживає у вищевказаної квартири, фактично користувався послугами з теплопостачання, не відмовлявся від них, не вимагав відключення квартири від мережі, належним чином оформлених претензій до позивача з приводу неякісно наданих послуг з теплопостачання, не заявляв, має заборгованість за спожиті послуги.
Відповідно до вимог ст. ст. 71, 75, 80 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Позовна давність застосовується судом незалежно від заяви сторін. Сплив строку позовної давності до подання позову є підставою для відмови у задоволені позову.
Враховуюче вимоги ст. ст. 257, 267 ЦК України, заяву відповідача про застосування строків позовної давності, те, що позивачем не вказано поважних причин пропуску строку позовної давності, суд вважає необхідним відмовити у задоволені позовних вимог в частині про стягнення заборгованості за період з січня 1998 року по липень 2010 року у зв'язку зі спливом позовної давності.
Відповідно до ст. 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Частиною 3 статті 118 ЦПК України визначено, що позовна заява щодо вимог, визначених у частині першій статті 96 цього Кодексу, може бути подана тільки в разі відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу або скасування його судом.
Судом встановлено, що позивач 07 серпня 2013 звертався до суду із заявою про видачу судового наказу, ухвалою Феодосійського міського суду від 08.08.2013 року йому було відмовлено у видачі судового наказу, тобто саме з цієї дати починається перебіг позовної давності тривалістю у три роки, час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Враховуюче наведене, суд прийшов до висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за період серпня 2010 року по липень 2013 року у суми 6344,54 грн. підлягають задоволенню, відповідно довідки про розрахунок за послуги теплопостачання.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково і з відповідача підлягає стягненню сума заборгованості у розмірі 6344,54 грн.
Також, згідно ст.88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачені позивачем судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 229,40 грн..
У судовому засіданні 07.02.2014 року проголошено вступну та резолютивну частину рішення, повний текст рішення виконано 12.02.2014 року.
Керуючись ст.ст.10,11,60,88,212,213,215 ЦПК України, ст. ст. 71, 75, 80 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), ст. ст. 525, 526, 257, 276, 903 ЦК України, ст. 19 Закону України «Про теплопостачання», Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими Постановою КМУ № 630 від 21 липня 2005 року, суд, -
В И Р І Ш И В :
Позовні вимоги Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» в особі Феодосійської філії задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» в особі Феодосійської філії ОП «Кримтеплокомуненерго» (м. Феодосія вул. Гарнаєва, 67-А, рахунок № 260363001770 в ФК РУ АТ „Ощадбанк" м. Сімферополь, МФО 324805 ЕДРПОУ 033585901093) заборгованість за теплопостачання у розмірі 6344,54грн., судові витрати у сумі 229,40 грн., а всього - 6573 грн. 94 коп.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене в Апеляційний суд Автономної Республіки Крим через Феодосійський міський суд шляхом подачі протягом 10 днів апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: /підпис/ Бистрякова Д.С.
З оригіналом згідно -
Суддя: Секретар: