У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11 лютого 2014 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі:
головуючого-судді: Мельника Ю.М.,
суддів: Ковалевича С.П., Хилевича С.В.,
секретар судового засідання: Ковальчук Л.В.,
представника позивачів: ОСОБА_1,
відповідачки: ОСОБА_2,
представника відповідачки: ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Гощанського районного суду Рівненської області від 18 грудня 2013 року в справі за позовом ОСОБА_5 та ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визнання частково недійсними договорів купівлі- продажу житлового будинку та земельних ділянок,
ВСТАНОВИЛА:
У червні 2013 року ОСОБА_5 та ОСОБА_4 звернулися в суд із позовом до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 та договору купівлі-продажу земельних ділянок площею 0.25 та 0.68 га. недійсними в частині покуця цих об"єктів нерухомості - ОСОБА_2 Одночасно позивачі просили визнати їх покупцями цих об"єктів нерухомості.
Вимоги обгрунтовували тим , що спірні об"єкти нерухомості були куплені за кошти позивачів і саме позивачі підшуковували об"єкти купівлі-продажу, узгоджували із продавцем всі питання щодо продажі-купівлі.
Рішенням Гощанського районного суду Рівненської області від 18 грудня 2013 року в задоволенні позову ОСОБА_5 та ОСОБА_4 було відмовлено.
Не погодившись із таким рішенням суду , ОСОБА_4 в апеляційній скарзі вказувала на його незаконність і зазначала , що суд першої інстанції безпідставно не врахував докази , які свідчили, що саме позивачі вибрали житловий будинок та земельні ділянки для купівлі, проводили перемовини із продавцем щодо умов договору купівлі-продажу та оплатили вартість цих об"єктів нерухомості . ОСОБА_2 познайомилася із продавцем лише в нотаріальній конторі під час підписання договорів купівлі-продажу.
Із цих підстав просила оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
В судовому засіданні апеляційного суду представник ОСОБА_4, давши пояснення в межах доводів апеляційної скарги , просила скаргу задовольнити в повному обсязі.
провадження № 22-ц/787/409/2014 Головуючий в суді 1 інст. Рудик Л.М.
Доповідач в апел. інст. Мельник Ю.М.
ОСОБА_2 та її представник вважають доводи апеляційної скарги безпідставними і просили скаргу відхилити , а рішення суду - залишити без зміни.
За результатаом апеляційного розгляду справи колегія суддів прийшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив із того, що відсутні підстави для визнання договорів купівлі-продажу недійсним, як таких, що вчинені для приховання інших правочинів, оскільки позивачами не надано доказів на підтвердження викладених у позовній заяві обставин.
Колегія суддів погоджується із таким висновком місцевого суду , оскільки він відмовідає вимогам норм матеріального права та грунтується на доказах , які були досліджені судом 1 інстанції.
Із матеріалів справи вбачається , що позивачі просили визнати оспорювані правочини недійсними та перевести на них права покупців за оспорюваними правочинами за правилами ст. 235 ЦК України.
Із матеріалів справи вбачається і це вірно встановлено судом 1 інстанції , що 27 травня 2010 року ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу купила у ОСОБА_9 житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 ( а.с. 9).
Реєстрація права власності ОСОБА_2 на ці об"єкти нерухомості відбулася 2 червня 2010 року ( а.с. 11).
27 травня 2010 року ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу купила у ОСОБА_9 земельну ділянку площею 0.25 га. для обслуговування житлового будинку , господарських споруд та будівель та 0.68 га. - для ведення особистого підсобного господарства.( а.с. 68)
Відповідно до ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.
Відповідно до п. 25 постанови № 9 Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06 листопада 2009 року, за удаваним правочином (ст. 235 ЦК) сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі ст. 235 ЦК має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин.
З наведеного вбачається, що для визнання правочину удаваним суду слід установити, що обидві сторони договору діяли свідомо для досягнення якоїсь особистої користі, їх дії направлені на досягнення інших правових наслідків і приховують іншу волю учасників угоди. Наміру однієї сторони на укладення удаваної угоди недостатньо.
Із матеріалів справи вбачається , що позивачі не були стороною оспорюваних правочинів.
Доказів , які б свідчили про те , що ОСОБА_9 та ОСОБА_2, як сторони оспорюваних правочинів , свідомо укладали договіри купівлі-продажу з метою приховати інші договори , які вони насправді мали укласти за якими покупцями нерухомого майна мали бути ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , позивачі суду не надали , а суд їх не встановив.
ОСОБА_2 заперечує таке твердження позивачів і вказує , що вона купувала житловий будинок і земельні ділянки для себе .
Із письмових пояснень продавця нерухомого майна - ОСОБА_9 вбачається, що для нього не мало значення хто буде покупцем нерухомого майна - ОСОБА_5 з ОСОБА_4 чи їх дочка ОСОБА_2 Оскільки ОСОБА_5 вказав , що покупцем буде ОСОБА_2, то він уклав договори із нею. ( а.с. 106).
Зазначене свідчить , що ОСОБА_9 , укладаючи договори купівлі-продажу нерухомого майна , укладав їх саме із ОСОБА_2 і не мав наміру під виглядом цих договорів укладати інші договори.
Окрім того , в п.8 договору купівлі-продажу житлового будинку ( а.с. 9) та в п. 7 договору купівлі-продажу земельних ділянок ( а.с. 68) сторони підтвердили , що вказані правочини не є фіктивними чи удаваними.
Доказів про удаваність правочинів сторони суду 1 та апеляційної інстанцій не надали.
Твердження позивачів про те , що іх дочка ОСОБА_2 в послідуючому мала переоформити це нерухоме майно на батьків не свідчить про удаваність правочинів, оскільки невиконаня зобов"язань про відчуження майна на користь позивачів ( батьків) не може бути підставою для переведення на позивачів прав покупців.
Суд першої інстанції з урахуванням зазначеного прийшов до законного та обгрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Згідно з ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. 308, ст. 315 та 317 ЦПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, а рішення Гощанського районного суду Рівненської області від 18 грудня 2013 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду та рішення суду перщої інстанції набирають законної сили з моменту проголошення ухвали апеляційного суду.
Сторони та інші особи, які брали участь у справі можуть оскаржити ухвалу апеляційного суду та рішення суду першої інстанції в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів із дня набрання ними законної сили.
Головуючий: Мельник Ю.М.
Судді: Ковалевич С.П.
Хилевич С.В.