ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2014 року Справа № 876/331/14

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Шинкар Т.І.,

суддів Большакової О.О.,

Ільчишин Н.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м. Львова на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2013 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі за позовом управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м. Львова до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками у м. Львові та ОСОБА_2 про стягнення коштів,-

В С Т А Н О В И В:

20.10.2010р. управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м. Львова звернулося з позовом в суд до Державної податкової інспекції у м. Львові та ОСОБА_2 про стягнення солідарної суми переплати пенсії за період з 01.02.2008 року по 30.06.2009 року в розмірі 6412,57 грн.

Ухвалою від 20.01.2011р. Львівський окружний адміністративний суд закрив провадження у справі. Ухвалою від 30.10.2013р. Львівський апеляційний адміністративний суд скасував ухвалу від 20.01.2011р., а справу направив до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 12.12.2013р. в справі №813/8953/13-а залишено позовну заяву без розгляду з тих підстав, що дана позовна заява подана до суду першої інстанції після закінчення строків звернення до суду.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м. Львова подало апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 12.12.2013р. в справі №813/8953/13-а скасувати та направити в суд першої інстанції для продовження розгляду.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, хоча належним чином були повідомленні про місце та час розгляду справи, а тому колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу згідно з п.2 ч.1 ст. 197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку, що апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м. Львова слід задовольнити з наступних підстав.

Частиною 2 ст. 5 КАС України встановлено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Згідно із ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року №1-рп/99, частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Тобто зміст суб'єктивного права особи, у тому числі права особи на звернення до суду, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент виникнення відповідного права.

Водночас неприпустимість зворотної дії нормативно-правового акта полягає в тому, що запроваджені ним нові норми не можуть застосовуватися до правовідносин, які існували до набрання ним чинності. Отже, приписи нового нормативно-правового акта не можуть змінити обсяг прав, який було встановлено попередніми нормативно-правовими актами.

З огляду на викладене тривалість і правила обчислення строку звернення особи до суду визначаються за тими правилами, які були чинними на момент початку перебігу відповідного строку.

Згідно з ч. 2 ст. 99 КАС України (в редакції, яка діяла до 30 липня 2010 року) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як встановлено судом першої інстанції про порушення прав, свобод та інтересів позивачу стало відомо із листа Державної податкової інспекції у м. Львові №10067/05 від 18 червня 2009 року (Вхідний № 4803/2 від 19 червня 2009 року).

Окрім того, в апеляційній скарзі позивач зазначає, що 19.05.2010р. звертався з позовом до суду по суті заявленого спору, відповідачами в якому були ряд фізичних осіб, в тому числі і ОСОБА_2 Управлінням 06.07.2010р. відкликано позовну заяву для доопрацювання, про що 30.07.2010р. Львівським окружним адміністративним судом винесена ухвала.

Отже, виходячи з принципу юридичної визначеності, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції не врахував ст.100 КАС України, в редакції до 30 липня 2010 року згідно якої пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Аналіз наведеної вище редакції частини першої статті 100 КАС України дає підстави вважати, що суд першої інстанції не мав можливості самостійно, на свій розсуд, застосувати наслідки пропуску строку звернення до суду. Право вимагати застосування строку звернення до суду належало сторонам, і у випадку, якщо така заява не надходила до суду, наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду не могли бути застосовані судом.

Згідно із ст. 8 КАС України адміністративний суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права.

Як вбачається з матеріалів справи доказів того, що відповідачі наполягали на тому, що позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду, в матеріалах справи відсутні.

В свою чергу про обставини подання позову 19.05.2010р. Управління суд першої інстанції не інформувало та не ставило питання про визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною.

Згідно п.3 ч.1 ст.199 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, а оскаржувана ухвала суду першої інстанції підлягає до скасування як така, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направленню справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.160, 195, 197, 199, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м. Львова задовольнити.

Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2013 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі №813/8953/13-а скасувати і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Т.І. Шинкар

Судді О.О. Большакова

Н.В. Ільчишин