Судове рішення #35262551

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ


ПОСТАНОВА

Іменем України


06 листопада 2013 року (14:55) Справа №2а-13314/12/0170/18


Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Панова О.І., при секретарі Устінової І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Форум-5»

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим

про визнання протиправними та скасування наказу і податкових повідомлень-рішень

представники сторін: не з'явились.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Форум-5» звернулосьдо Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування наказу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим ДПС №2190 від 19.09.2012 року «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки» та визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.10.2012 року №0007812204, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 314905,00 гривень, у тому числі за основним платежем в розмірі 251924,00 гривень та за штрафними санкціями в розмірі 62981,00 гривень, №0007802204, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 251924,00 гривень, у тому числі за основним платежем в розмірі 201539,00 гривень та за штрафними санкціями в розмірі 50385,00 гривень.

Під час розгляду справи позивачем були уточненні позовні вимоги, відповідно до уточнень позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 29.10.2012 року №0007812204 та №0007802204.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем була проведена позапланова невиїзна перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначені податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з БВП «Строитель-плюс» (код за ЄДРПОУ 31263808) період з 01.07.2009 року по 30.06.2012 року (з 01.07.2009 року по 30.09.2010 року), якою встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 201539,00 гривень та заниження податку на прибуток в сумі 251924,00 гривень. На думку позивача, укладені угоди мали реальний характер, податковий кредит з ПДВ та витрати сформовано на підставі належних чином оформлених податкових накладних, а висновок податкового органу є необґрунтованим і таким, що суперечить чинному законодавству.

Позивач у судове засідання явку свого представника не забезпечивпро дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином відповідно до вимог КАС України.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неприбуття не повідомив, надіслав до суду заперечення, в якому просив в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Приймаючи до уваги, що в матеріалах справи достатньо доказів для з'ясування обставин по справі, суд вважає можливим на підставі ст.128 КАС України розглядати справу у відсутності представника позивача, відповідача, повідомлених належним чином про день та час слухання справи, на підставі наявних у справі доказів.

Розглянувши подані документи та матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Форум-5» є юридичною особою, зареєстрованою 01.12.2003 року виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Серії А00 №438230 (а.с.18).

Відповідно до Довідки АА №525758 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України видами діяльності позивача за КВЕД 2010 є: надання інших послуг із бронювання та пов'язана з цим діяльність, оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами, неспеціалізована оптова торгівля, інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах, роздрібна торгівля пальним, транспортне оброблення вантажів (а.с.28).

Також згідно з матеріалами справи Товариство з обмеженою відповідальністю «Форум-5» зареєстроване як платник податку на додану вартість.

Таким чином, судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Форум-5» є юридичною особою, яка зобов'язана виконувати обов'язки, покладені на неї законами у зв'язку зі здійсненням діяльності.

Судом встановлено, що з 24.09.2012 по 28.09.2012 посадовими особами Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Форум-5» з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з БВП «Строитель-плюс» за період з 01.07.2009 року по 30.06.2012 року (01.07.2009 року по 30.09.2010 року).

Результати документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Форум-5» знайшли своє відображення у Акті № 7528/22-1/32715199 від 15.10.2012 року (а.с.31-51).

Згідно Акту перевірки відповідачем встановлено порушення:

-п.4.1 ст.4, п.п.7.4.1, 7.4.2, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» із змінами та доповненнями встановлено заниження податкового зобов'язання по ПДВ на загальну суму 201539,00 гривень, у тому числі вересень 2009 року в сумі 15400,00 гривень, січень 2010 року в сумі 750,00 гривень, квітень 2010 року в сумі 3282,00 гривень, червень 2010 року в сумі 113758,00 гривень. липень 2010 року в сумі 10795,00 гривень, серпень 2010 року в сумі 35653,00 гривень, вересень 2010 року в сумі 21901,00 гривень;

- п.5.1 ст.5, п.п.5.2.1. п.5.2., п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 року №283/97-ВР встановлено заниження податку на прибуток у сумі 251924,00 гривень, у тому числі 3 квартал 2009 року в сумі 19250,00 гривень, 1 квартал 2010 року в сумі 938,00 гривень, 2 квартал 2010 року в сумі 146299,00 гривень, 3 квартал 2010 року в сумі 85437,00 гривень.

На підставі висновків акту перевірки Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби були винесені податкові повідомлення - рішення від 29.10.2012 року №0007812204, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 314905,00 гривень, у тому числі за основним платежем в розмірі 251924,00 гривень та за штрафними санкціями в розмірі 62981,00 гривень, №0007802204, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 251924,00 гривень, у тому числі за основним платежем в розмірі 201539,00 гривень та за штрафними санкціями в розмірі 50385,00 гривень.

Таким чином, як вбачається з акту перевірки, підставою для зазначених висновків податкового органу стали господарські операції, які мають ознаки фіктивності та укладені між позивачем та його контрагентами для надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

Вирішуючи питання про законність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, та перевіряючи обґрунтованість висновків, викладених в акті перевірки судом встановлено наступне.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як встановлено судом, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Форум-5» та БВП «Строитель-плюс»були укладені наступні договори:

- договір по наданню послуг з перевезення вантажів №0315/09/323 від 16.03.2009 року з додатковими угодами, відповідно до якого Перевізник (БВП «Строитель-плюс») зобов'язується надати послуги, відповідно замовленням Замовника, нести відповідальність та технічну виправність надаваного транспорту та виконувати правила дорожнього руху. Замовник зобов'язується надавати замовлення на автотранспорт за два календарні дні, із зазначенням номенклатури та обсягів перевозимого вантажу (а.с.54-59);

- договір постачання №656 від 25.05.2010 року, відповідно до якого Постачальник (БВП «Строитель-плюс») зобов'язується передати у власність, а Покупець (ТОВ «Форум-5») прийняти та своєчасно сплатити вугілля, відповідно до наданих рахунків та специфікацій до дійсного договору (а.с.60-61).

Відповідно до матеріалів справи БВП «Строитель-плюс» надало, а ТОВ «Форум-5» прийняло вугілля та транспортні послуги загальною вартістю 1278093,82 гривень, у тому числі ПДВ 212266,38 гривень.

Фактичне виконання умов вказаних договорів підтверджується наступними документами податкової та бухгалтерської звітності:

- податкова накладна №2758 від 30.06.2009 року на суму 16400,00 гривень, у тому числі ПДВ 2733,33 гривень, податкова накладна №4319 від 30.09.2009 року на суму 92400,00 гривень, у тому числі ПДВ 15400,00 гривень, податкова накладна №148 від 26.01.2010 року на суму 4502,45 гривень, у тому числі ПДВ 750,41 гривень, податкова накладна №1403 від 21.04.2010 року на суму 19689,12 гривень, у тому числі ПДВ 3281,52 гривень, податкова накладна №2299 від 01.06.2010 року на суму 146470,00 гривень, у тому числі ПДВ 24411,67 гривень, податкова накладна №2326 від 07.06.2010 року на суму 212155,00 гривень, у тому числі ПДВ 35359,17 гривень, податкова накладна №2334 від 11.06.2010 року на суму 290675,00 гривень, у тому числі ПДВ 48445,83 гривень, податкова накладна №2407 від 17.06.2010 року на суму 12000,00 гривень, у тому числі ПДВ 2000,00 гривень, податкова накладна №2447 від 22.06.2010 року на суму 21250,00 гривень. у тому числі ПДВ 3541,67 гривень, податкова накладна №2979 від 17.07.2010 року на суму 50235,00 гривень, у тому числі ПДВ 8371,50 гривень, податкова накладна № 3161 від 30.07.2010 року на суму 5015,00 гривень, у тому числі ПДВ 835,83 гривень, податкова накладна №3163 від 30.07.2010 року на суму 9520,00 гривень, у тому числі ПДВ 1586,67 гривень, податкова накладна №3663 від 11.08.2010 року на суму 37012,50 гривень, у тому числі ПДВ 6168,75 гривень, податкова накладна №4024 від 19.08.2010 року на суму 79905,00 гривень, у тому числі ПДВ 13317,50 гривень, податкова накладна №4085 від 30.08.2010 року на суму 75999,00 гривень, податкова накладна №4135 від 31.08.2010 року на суму 21000,00 гривень, у тому числі ПДВ 3500,00 гривень, податкова накладна №4907 від 29.09.2010 року на суму 56407,50 гривень, у тому числі ПДВ 9401,25 гривень, податкова накладна №4849 від 28.09.2010 року на суму 75000,00 гривень, у тому числі ПДВ 12500,00 гривень, акт виконаних робіт №б/н від 30.07.2009 року на суму 13306,75 гривень, у тому числі ПДВ 2217,70 гривень, акт виконаних робіт №б/н від 26.08.2009 року на суму 5978,33 гривень, у тому числі ПДВ1195,67 гривень, акт виконаних робіт №б/н від25.09.2009 року на суму 8174,17 гривень, у тому числі ПДВ 1634,83 гривень, акт виконаних робіт №б/н від 30.10.2009 року на суму 11953,13 гривень, у тому числі ПДВ 23990,62 гривень, акт виконаних робіт №б/н від 30.11.2009 року на суму 4207,50 гривень. у тому числі ПДВ 701,25 гривень, акт виконаних робіт №б/н від 31.12.2009 року на суму 18742,50 гривень, у тому числі ПДВ 3123,75 гривень, акт виконаних робіт №б/н 29.01.2010 року на суму 15283,00 гривень, у тому числі ПДВ 1798,00 гривень, акт виконаних робіт №б/н від 26.02.2010 року на суму 20986,50 гривень, у тому числі ПДВ 3497,75 гривень, акт виконаних робіт №б/н від 31.03.2010 року на суму 14528,03 гривень, у тому числі ПДВ 2421,34 гривень, акт виконаних робіт №б/н від 30.04.2010 року на суму 26163,00 гривень, у тому числі ПДВ 4360,50 гривень, акт виконаних робіт №б/н від 31.05.2010 року на суму 19142,00 гривень, у тому числі ПДВ 3190,33 гривень, акт виконаних робіт №б/н від 30.06.2010 року на суму 52432,25 гривень, у тому числі ПДВ 8738,71 гривень, акт виконаних робіт №б/н від 31.07.2010 року на суму 66699,50 гривень, у тому числі ПДВ 1116,58 гривень, акт виконаних робіт №б/н від 31.08.2010 року на суму 62547,34 гривень, у тому числі ПДВ 10424,56 гривень, акт виконаних робіт №б/н від 30.09.2010 року на суму 41233,92 гривень, у тому числі ПДВ 6872,32 гривень, акт виконаних робіт №б/н від 29.10.2010 року на суму 21803,25 гривень, у тому числі ПДВ 3633,88 гривень, акт виконаних робіт №б/н від 30.11.2010 року на суму 20076,00 гривень, у тому числі ПДВ 3346,00 гривень, акт виконаних робіт №б/н від 30.12.2010 року на суму 22690,50 гривень, у тому числі ПДВ 3781,75 гривень, акт виконаних робіт №б/н від 31.01.2011 року на суму 27919,50 гривень, у тому числі ПДВ 4653,25 гривень, акт виконаних робіт №б/н від 28.02.2011 року на суму 42514,50 гривень, у тому числі ПДВ 7085,75 гривень, акт виконаних робіт №б/н 31.03.2011 року на суму 17293,50 гривень, у тому числі ПДВ 2882,25 гривень, акт виконаних робіт №б/н від 29.04.2011 року на суму 13387,50 гривень, у тому числі ПДВ 2231,25 гривень, акт виконаних робіт №б/н від 31.05.2011 року на суму 3150,00 гривень, у тому числі ПДВ 525,00 гривень, акт виконаних робіт №б/н від 31.10.2011 року на суму 14217,00 гривень, у тому числі ПДВ 2369,50 гривень, акт виконаних робіт №б/н від 30.11.2011 року на суму 24297,00 гривень, у тому числі ПДВ 4049,50 гривень, акт виконаних робіт №б/н 31.12.2011 року на суму 22018,50 гривень, у тому числі ПДВ 3669,75 гривень, акт виконаних робіт №б/нвід 31.01.2012 року на суму 12827,53 гривень, у тому числі ПДВ 2137,92 гривень, накладна №2299 від 01.06.2010 року на суму 146470,00 гривень, у тому числі ПДВ 24411,67 гривень, накладна №2326 від 07.06.2010 року на суму 212155,00 гривень, у тому числі ПДВ 35359,17 гривень, накладна №2334 від 11.06.2010 року на суму 290675,00 гривень, у тому числі ПДВ 48445,83 гривень.

Придбані товари, роботи (послуги) були оплачені Товариством з обмеженою відповідальністю «Форум-5» шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на користь БВП «Строитель-плюс», що підтверджується платіжними дорученнями а саме: платіжне доручення №328 від 30.09.2009 року на суму 92400,00 гривень, у тому числі ПДВ 15400,00 гривень, платіжне доручення №402 від 26.01.2010 року на суму 4502,45 гривень, у тому числі ПДВ 750,41 гривень, платіжне доручення №459 від 21.04.2010 року на суму 19689,13 гривень. утому числі ПДВ 3281,52 гривень, платіжне доручення №522 від 17.06.2010 року на суму 12000,00 гривень, у тому числі ПДВ 2000,00 гривень, платіжне доручення №524 від 22.06.2010 року на суму 21250,00 гривень, у тому числі ПДВ 3541,67 гривень, платіжне доручення №538 від 30.06.2010 року на суму 15100,00 гривень, у тому числі ПДВ 2516,67 гривень, платіжне доручення №564 від 19.07.2010 року на суму 50000,00 гривень, у тому числі ПДВ 8333,33 гривень, платіжне доручення №563 від 19.07.2010 року на суму 50235,00 гривень, утому числі ПДВ 8372,50 гривень, платіжне доручення №578 від 30.07.2010 року на суму 5015,00 гривень, у тому числі ПДВ 835,83 гривень, платіжне доручення №576 від 30.07.2010 року на суму 9520,00 гривень, утому числі ПДВ 1586,67 гривень, платіжне доручення №577 від 30.07.2010 року на суму 52680,00 гривень, у тому числі ПДВ 8780,00 гривень, платіжне доручення №592 від 10.08.2010 року на суму 100000,00 гривень, утому числі ПДВ 16666,67 гривень, платіжне доручення №593 від 11.08.2010 року на суму 37012,50 гривень, утому числі ПДВ 6168,75 гривень, платіжне доручення №597 від 19.08.2010 року на суму 79905,00 гривень, у тому числі ПДВ 13317,50 гривень, платіжне доручення №602 від 30.08.2010 року на суму 75999,00, у тому числі ПДВ 12666,50 гривень, платіжне доручення №604 від 31.08.2010 року на суму 21000,00 гривень, у тому числі ПДВ 3500,00 гривень, платіжне доручення №623 від 28.09.2010 року на суму 75000,00 гривень, у тому числі ПДВ 12500,00 гривень, платіжне доручення №625 від 29.09.2010 року на суму 56407,50 гривень, у тому числі ПДВ 9401,25 гривень, платіжне доручення №650 від 27.10.2010 року на суму 240560,00 гривень, у тому числі ПДВ 40093,33 гривень, платіжне доручення №664 від 03.11.2010 року на суму 11883,94 гривень, у тому числі ПДВ 1980,66 гривень, платіжне доручення №665 від 61517,90 гривень, у тому числі ПДВ 10252,98 гривень, платіжне доручення №670 від 09.11.2010 року на суму 117558,16 гривень, у тому числі ПДВ 19593,03 гривень.

Заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Форум-5» перед БВП «Строитель-плюс» складає 68858,25 гривень.

Придбані товари (вугілля) у БВП «Строитель-плюс» були використані Товариством з обмеженою відповідальністю «Форум-5» у власній господарський діяльності, а саме були реалізовані з метою отримання доходу, що підтверджується видатковою накладною №0601/01 від 01.06.2010 року на суму 494600,00 гривень, у тому числі ПДВ 80786,67 гривень, видатковою накладною №0603/01 від 15.06.2010 року на суму 484720,00 гривень, у тому числі ПДВ 80786,67 гривень, послуги з транспортування придбані у БВП «Строитель-плюс» використані для транспортування реалізованих власних товарів, що підтверджується товарно-транспортними накладними.

Таким чином, первинними документами бухгалтерського обліку у повному обсязі підтверджується належне виконання сторонами умов угод з вищезазначеним контрагентами, а також включення суми ПДВ. Отримані товар та послуги були оплачені позивачем у безготівковій формі, що також було встановлено перевіркою. Отже, вказані первинні документи підтверджують реальність спірних господарських операцій.

Стосовно висновків відповідача, що усі операції між позивачем та вказаними контрагентами спрямовані на здійснення операцій з надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, суд зазначає наступне.

Станом на 2009-2010 роки вимоги законодавства щодо віднесення витрат підприємства до валових витрат були встановлені ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Так, згідно п. 5.1 ст. 5 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 вказаного Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці з врахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3-5.8 цієї статті.

Згідно з п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 5.11 ст. 5 Закону заборонено встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових крім тих, що визначені в цьому Законі.

Правила ведення податкового обліку визначаються статтею 11 Закону, при цьому вказана стаття не містить будь-яких вимог до наявності документів, що підтверджують право на віднесення певних витрат до складу валових витрат.

Відповідно до підпункту 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Суд вважає, що позивачем при проведенні перевірки була надана вся необхідна первинна документація, яка підтверджує факт здійснення підприємством господарських операцій з отримання товарів та послуг від БВП «Строитель-плюс» використання їх в господарській діяльності підприємства та відповідно правомірність віднесення витрат по придбанню цих товарів та робіт до валових.

В 2009-2010 році порядок та підстави формування платником податку податкового кредиту регламентувався приписами п. 7.4, 7.5, ст.. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", яких платник податків зобов'язаний дотримуватися і виключно за умови порушення яких формування податкового кредиту може бути визнано неправомірним.

Відповідно до п.п. 7.2.4. п. 7.2 ст. 7 цього Закону, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Інших умов для формування податкового кредиту за наслідками придбання товарів у Законі України "Про податок на додану вартість не передбачено.

При придбанні товару покупець зобов'язаний лише сплатити відповідну суму податку на додану вартість в ціні товару продавцю, який зобов'язаний внести цю суму податку на додану вартість до бюджету і у випадку невиконання свого обов'язку понести за це відповідальність. Покупець не несе відповідальності за несплату податку до бюджету продавцем (платником податку).

Певні обмеження щодо формування податкового кредиту були передбачені пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", відповідно до якого до складу податкового кредиту можуть бути включені тільки суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), який при цьому обов'язково повинні бути підтверджені податковими накладними. В разі недотримання цього правила до платників податку на додану вартість застосовуються фінансові санкції відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону.

В 2011 році набув чинності Податковий кодекс України № 2755-VІ.

Відповідно до п. 14.1.36 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з п.134.1.1 п. 134.1 ст.134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу/

У ст. 135 ПК України встановлений порядок визначення доходів та їх склад, згідно з п. 135.1 якої доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 ст. 139 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати на: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу. Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Порядок формування податкового кредиту визначено ст. 198 Податкового Кодексу України.

Так, відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разу здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (в тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11. ст.. 201 цього Кодексу).

В судовому засіданні були досліджені всі документи Товариства з обмеженою відповідальністю «Форум-5», які підтверджують фактичне придбання та використання позивачем отриманих товарів та послуг від БВП «Строитель-плюс», та ці документи не дають підстав для сумніву щодо реальності здійснення вищенаведених операцій або висновку про їх нездійснення. Будь-яких невідповідностей виписаних контрагентами позивача накладних встановленим законодавствам вимогам, відповідачем в акті перевірки не викладено та судом також не встановлено.

Таким чином, суд звертає увагу на те що, висновки відповідача про порушення позивачем вимог чинного законодавства України, сформовані виключно на підставі аналізу змісту договірних відносин, які існували між Товариством з обмеженою відповідальністю «Форум-5» та від БВП «Строитель-плюс» є протиправними, оскільки результати аналізу другого, а тим паче третього ланцюга постачання відповідно до вимог податкового законодавства України не можуть бути підставами для висновків, які стосуються позивача.

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 2 червня 2011 року № 742/11/13-11, "Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом".

В той же час, зміст акту перевірки позивача свідчить про те, що відповідачем не було системно проаналізовано всіх вищевикладених документів, тобто, всіх обставин спірних правовідносин, оскільки, висновки відповідача у спірних правовідносинах ґрунтуються на аналізі фінансово-господарської діяльності контрагента позивача - БВП «Строитель-плюс».

Судом під час розгляду справи ухвалою від 05.02.2013 року було призначено судово-економічну (бухгалтерську) експертизу, проведення якої доручено Товариству з обмеженою відповідальністю «Кримське експертне бюро». Згідно з висновком № 53/13 судово-економічної експертизи від 10.10.2013 року, що проведена судовим експертом Філенко А.С. (а.с.105-141) висновки акту Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим ДПС №7528/22-1/32715199 від 15.10.2012 року, щодо заниження податку на прибуток на суму 251924,00 гривень, заниження ПДВ в сумі 201539,00 гривень первинними документами податкового та бухгалтерського обліку Товариства з обмеженою відповідальністю «Форум-5» не підтверджуються.

Як встановлено судом та підтверджується висновком експерта, фактичне придбання робіт (послуг)Товариства з обмеженою відповідальністю «Форум-5» від БВП «Строитель-плюс» підтверджується первинними документами.

Наданими на дослідження документами бухгалтерського обліку Товариства з обмеженою відповідальністю «Форум-5» використання в господарській діяльності товарів, робіт (послуг), отриманих від БВП «Строитель-плюс» документально підтверджується, саме: придбані товари (вугілля) у БВП «Строитель-плюс» були використані Товариством з обмеженою відповідальністю «Форум-5» у власній господарський діяльності, а саме були реалізовані з метою отримання доходу, що підтверджується видатковою накладною №0601/01 від 01.06.2010 року на суму 494600,00 гривень, у тому числі ПДВ 80786,67 гривень, видатковою накладною №0603/01 від 15.06.2010 року на суму 484720,00 гривень, у тому числі ПДВ 80786,67 гривень, послуги з транспортування придбані у БВП «Строитель-плюс» використані для транспортування реалізованих власних товарів, що підтверджується товарно-транспортними накладними.

Таким чином, судом встановлено та підтверджено висновком експерта, що реальність господарських операцій позивача з придбання товарів та робіт (послуг) у БВП «Строитель-плюс» та їх використання в господарській діяльності підтверджуються даними податкового та бухгалтерського обліку, а також первинними документами Товариства з обмеженою відповідальністю «Форум-5» (податковими накладними, платіжними дорученнями, виписками банку, головними книгами, журналами-ордерами) з урахуванням вимог ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-ХІ/ (зі змінами та доповненнями) та п. 2.4 Положення № 88.

Відтак, всупереч вимогам податкового законодавства України, висновки податкового органу у спірних правовідносинах базуються не на аналізі змісту договірних відносин між позивачем та його контрагентом, а на аналізі обставин, які не можуть бути самостійною підставою для нарахування (збільшення) суми грошового зобов'язання за податком на додану вартість та з податку на прибуток приватних підприємств.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені ст. 203 ЦК України, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідачем не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що укладені між позивачем та його контрагентом угоди не відповідають зазначеним вимогам.

Одним з принципів розгляду податкових спорів, відповідно до ст. 4 Податкового Кодексу України є принцип презумпції добросовісності та рішень платника податків, у зв'язку з чим передбачається, що дії платників податків, які мають своїм результатом одержання податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними. Надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність яких установлена судом.

Разом з тим, власне фіктивність діяльності одного з постачальників в ланцюзі до позивача, порушення ним податкової дисципліни та правил здійснення господарської діяльності не є підставою для висновку про необґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди, якщо податковий орган не доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема й у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

Чинним законодавством України на покупця товару (послуг) - платника податку не покладено обов'язку при формуванні податкового кредиту та валових витрат перевіряти дотримання постачальниками товару в ланцюгу постачання вимог податкового законодавства зі сплати податкових зобов'язань до бюджету.

Як встановлено судом, позивач мав взаємовідносини з підприємством, який був зареєстрований платником податку на додану вартість, податковий кредит був ним сформований на підставі належним чином оформлених податкових накладних, податок сплачений в ціні товару.

Неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб'єкта господарювання, у випадку за неправомірні дії іншого підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі "Булвес" АД проти Болгарії" Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: "… Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні по справі "Бізнес СепортСентре проти Болгарії", пунктом 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, як зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес СепортСентре) це не мало б.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Закон України "Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу" визначає сферу оподаткування (зокрема, непрямі податки) як пріоритетну сферу для виконання програми адаптації українського законодавства. Даний закон визначає, що елементом адаптації законодавства має стати перевірка проектів законів України та інших нормативно-правових актів на їх відповідність acquis communautaire (право ЄС) з метою недопущення прийняття актів, які суперечать acquis Європейського Союзу. Тобто, податкове законодавство України, а, відповідно, його тлумачення та застосування, не може суперечити положенням Шостої Директиви. Це підтверджується позицією Суду Європейського Союзу (Суд ЄС), яка відповідно застосовується ЄСПЛ для вирішення справи "Булвес" АД проти Болгарії", а саме: "…Операції самі по собі не визнаються недійсними через шахрайство з ПДВ, складають поставки товарів чи послуг особою, яка виступає у ролі платника податку, та економічну діяльність в розумінні статей 2(1). 4 та (1) Шостої Директиви, де такі поставки і така діяльність відповідають об'єктивним критеріям, на яких базуються визначення даних термінів, незважаючи на наміри іншого продавця, який приймає участь у тій самій низці поставок та/або потенційно шахрайський характер будь-якої іншої операції платником податку, який розглядається, про що платник податку не знав і не міг знати. Право на податковий кредит особи зі статусом платника податку, яка здійснює такі операції, не може залежати від факту, що у низці поставок, в яку входять ці операції, попередня чи наступна операція є недійсною через шахрайство з ПДВ, про яке платник податку не знав і не міг знати".

Рішення Європейського Суду з прав людини згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" мають в Україні значення джерела права. Більше того, частина 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України вимагає врахування практики Європейського Суду з прав людини при вирішенні справ.

Відповідно до ст. 69 КАС України докази в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

При цьому докази повинні бути належними та обґрунтованими. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору (ст. 70 КАС України).

Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано суду належних доказів, як і не зазначено будь-яких інших обставин, які б спростували фактичне здійснення господарських відносин між позивачем та БВП «Строитель-плюс».

Крім того, не знаходить свого підтвердження у матеріалах справи висновки відповідача щодо невідповідності господарським операцій цілям та завданням підприємницької діяльності позивача, збитковості виконаних послуг, або інших обставин, які б могли свідчити про фіктивність вчинених операцій, відсутність факту виконання послуг, а також про те, що вчинення зазначених послуг не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

В даній адміністративній справі ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС, як суб'єктом владних повноважень, не було виконано покладеного на нього законом обов'язку щодо доведення правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення, та не надано належних доказів, які б підтверджували викладені в акті перевірки висновки.

Враховуючи, що висновки акту перевірки, на підставі яких прийняти спірні повідомлення-рішення є необґрунтованими, тобто відсутні і підставі для застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у спірних податкових повідомленнях-рішеннях.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення від 29.10.2012 року №0007802204 та №0007812204 не можуть бути визнаними такими, що прийняті на підставі та відповідно до діючого законодавства, тому позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

При цьому, згідно зі ст. 87 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, при чому до останніх належать, зокрема, витрати, пов'язані з проведенням судових експертиз.

Судом встановлено, що за проведення судово-економічної експертизи Товариства з обмеженою відповідальністю «Форум-5» перерахувало Товариству з обмеженою відповідальністю «Кримське експертне бюро» грошові кошти у розмірі 17584,00 гривень, що підтверджується випискою з особового рахунку від 19.04.2013 року на суму 2000,00 гривень та випискою від 19.09.2013 року на суму 15584,00 гривень.

За таких обставин, враховуючи, що суд задовольнив позовні вимоги, суд вважає за можливе стягнути на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2113,81 гривень та витрати, пов'язані з проведенням судово-економічної експертизи, в розмірі17584,00 гривень.

Керуючись статтями 160-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби від 29.10.2012 року №0007802204 прийнятий стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю "Форум-5", про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 251924 (двісті п'ятдесят одна тисяча дев'ятсот двадцять чотири) гривень 00 копійок.

3.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби від 29.10.2012 року №0007812204 прийнятий стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю "Форум-5", про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 314905 (триста чотирнадцять тисяч дев'ятсот п'ять) 00 копійок.

4.Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Форум-5" судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2113(дві тисячі сто тринадцять) гривень 81 копійок та витрати, пов'язані з проведенням судово-економічної експертизи, в розмірі 17584 (сімнадцять тисяч п'ятсот вісімдесят чотири) гривень 00 копійок.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.




Суддя підпис Панов О.І.









Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація