Головуючий суду 1 інстанції - ОСОБА_1

Доповідач - Туренко С.І.

Справа № 434/1958/13-ц

Провадження № 22ц/782/4633/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2014 року м. Луганськ

Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області в складі:

головуючого - судді Туренка С.І.,

суддів - Максюта І.О., Єрмакова Ю.В.,

при секретарі - Аліханян Г.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі апеляційного суду Луганської області у м. Луганську апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Артемівського районного суду міста Луганська від 16 серпня 2013 року по цивільній справі за позовом Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго» до ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання та гарячого водопостачання, -

в с т а н о в и л а:

У березні 2013 року позивач Луганське міське комунальне підприємство «Теплокомуненерго» звернувся до Артемівського районного суду міста Луганська з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання та гарячого водопостачання. Позивачем було уточнено позовні вимоги. В обґрунтування заявлених вимог було зазначено, що позивачем надавались послуги по теплопостачанню та гарячого водопостачання. Просили стягнути заборгованість, що утворилась за період з 01.10.2003 року по 01.09.2012 року в сумі 7665 грн. 52 коп., а саме стягнути у солідарному порядку з ОСОБА_4 та ОСОБА_2 суму заборгованості за період з 16.06.2004 року по 01.09.2012 року в сумі 5364,68 гривень основного боргу; 1693,35 гривень - витрати від інфляційних процесів; 532,13 гривень - 3% річних, а всього стягнути - 7590,16 гривень, стягнути з ОСОБА_5 заборгованість за послуги з теплопостачання та гарячого водопостачання, що утворилась за період з 01.10.2003 року по 15.06.2004 року в сумі 75,36 гривень, мотивуючи тим, що відповідачі належним чином не виконують зобов'язання щодо оплати отриманих послуг.

Рішенням Артемівського районного суду міста Луганська від 16 серпня 2013 року було частково задоволено позовні вимоги Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго», та стягнуто солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_2 заборгованість за послуги теплопостачання та гарячого водопостачання за період з 01.12.2009 року по 01.09.2012 року в сумі 6531,32 грн., а також стягнуто судовий збір по 114,70 грн., з кожного, а всього 229,40 грн. У задоволенні інших вимог було відмовлено.

На вказане рішення було подано апеляційну скаргу ОСОБА_2, у якій апелянт посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення Артемівського районного суду м. Луганська від 16 серпня 2013 року та ухвалити нове рішення яким відмовити позивачу у задоволені позовних вимог.

Відповідно до ст.. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції., однак апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

З огляду на положення наведеної норми права оскаржуване рішення підлягає перегляду в частині вимог щодо стягнення заборгованості з відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_2

Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, осіб, що беруть участь у справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції змінити, з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України законним і обґрунтованим є рішення, коли суд виконав всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом на основі повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених такими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Згідно до ч.3 ст.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно до ч.1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, та в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

На підставі сукупності наданих сторонами письмових доказів судом встановлені наступні факти.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_4 є власником квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 15.06.2004 року, укладеного між продавцем - ОСОБА_5 та покупцем - ОСОБА_4 (а.с. 35, 36-37).

Згідно довідки форма №3, виданої МКП «Жилсервіс» від 18.08.2012 року вбачається, що у квартирі за адресою: АДРЕСА_2 зареєстровані ОСОБА_4 та ОСОБА_2

Вказана квартира розташована у багатоповерховому будинку та забезпечується централізованим опаленням і гарячим водопостачанням, послуги з якого надаються ЛМКП «Теплокомуненерго».

Частково задовольняючи позов ЛМКП «Теплокомуненерго», суд першої інстанції застосував правила позовної давності до вимог про стягнення заборгованості за період до 01 грудня 2009 року.

Цей висновок суду відповідає обставинам справи та нормам матеріального права, які правильно застосовані судом.

При цьому суд прийняв до уваги, що позивач звертався до суду в грудні 2012 року з заявою про видачу судового наказу, у прийнятті якого було відмовлено.

Відповідно до ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Таким чином, подання заяви про видачу судового наказу перериває перебіг позовної давності.

Як вбачається із матеріалів справи, із позовною заявою з тими самими вимогами після відмови у видачі судового наказу, позивач звернувся до суду до спливу трирічного строку.

Зазначене свідчить про те, що позивачем не була пропущена позовна давність за вимогою про стягнення заборгованості починаючи з 01 грудня 2009 року.

Ухваливши рішення відносно відповідача ОСОБА_2, до якої було подано позов, суд першої інстанції не звернув увагу, що ця відповідачка не є власницею квартири, яка у спільній (сумісній або частковій) власності відповідачів не перебуває.

Стягуючи заборгованість солідарно з відповідачів ОСОБА_4, та ОСОБА_2, суд першої інстанції не врахував положення ст. 541 ЦК України, якою передбачено, що солідарний обов'язок виникає у випадках, встановлених договором або законом, зокрема неподільності предмета зобов'язання.

З матеріалів справи вбачається, що квартира АДРЕСА_1 перебуває у власності відповідачки ОСОБА_4, розташована в багатоквартирному житловому будинку, обладнаному централізованою системою опалення. На особистий рахунок НОМЕР_2, відкритий на ім'я відповідачки ОСОБА_4, позивач проводить нарахування плати за надані послуги згідно з встановленими тарифами.

Статтею 322 ЦК України передбачено, що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, належним відповідачем в правовідносинах, які склалися між сторонами, є власник квартири ОСОБА_4.

Доводи апелянта, що квартира, яка належить відповідачу ОСОБА_4, з жовтня місяця 2009 року була відключена від системи центрального опалення, а тому відсутні підстави для нарахування за вказані послуги, не заслуговують на увагу з наступних підстав.

Порядок відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затверджено наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року № 4.

Порядком встановлено, що для вирішення питання відключення споживача від мережі центрального опалення він повинен звернутися до міжвідомчої комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від мережі (далі комісія) з відповідною письмовою заявою. Комісія після вивчення наданих власником документів приймає відповідне рішення, яке оформляється протоколом. При позитивному рішенні заявнику надається перелік організацій, до яких слід звернутися для отримання технічних умов для розробки проекту індивідуального (автономного) теплопостачання і відокремлення від мережі ЦО. Проект індивідуального (автономного) теплопостачання і відокремлення від мережі ЦО виконує проектно або проектно-монтажна організація на підставі договору із заявником. Проект узгоджується з усіма організаціями, які видали технічні умови на підключення будинку до зовнішніх мереж. Відключення приміщень від внутрішньо будинкової мережі ЦО виконується монтажною організацією, яка реалізує проект. По закінченні робіт складається акт про відключення від мережі ЦО і подається заявником до Комісії на затвердження. Після затвердження акта на черговому засіданні Комісії сторони переглядають умови договору про надання послуг з централізованого теплопостачання.

Відповідно до п. 2.4.1 Порядку разом з проектом індивідуального теплопостачання надаються технічні рішення з розрахунками щодо реконструкції існуючої системи теплопостачання.

Отже, підставою для знаття споживача з обліку і припинення відповідних нарахувань є акт про відключення, затверджений відповідною Комісією.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 13.10.2008 року на засіданні постійно діючої комісії з питань відключення окремих приміщень житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання Управлінням житлово-комунального господарства Луганської міської ради була розглянута заява з доданою до неї документацією про надання дозволу на розробку проекту індивідуального (автономного) теплопостачання і відокремлення від мереж центрального опалення і гарячого водопостачання та рішенням був наданий такий дозвіл на відокремлення від мереж ЦО і ГВП в квартирі, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Також, на виконання рішення відповідачем від філії Луганського міжрайонного управління з експлуатації газового господарства були отримані технічні умови № 24369/03-ТУ від 22.09.09 року про дозвіл проектування реконструкції системи газопостачання квартири.

ОСОБА_4, отримавши такий дозвіл, встановила у своїй квартирі газовий котел та відключилася від центральної мережі опалення.

В матеріалах справи акт про відключення квартири від внутрішньо будинкових мереж ЦО і ГВП відсутній, то відсутні і правові підстави для припинення нарахувань за період з 01.12.2009 року по 01.09.2012 року.

Враховуючи, що єдиною підставою для знаття споживача з обліку і припинення відповідних нарахувань є акт про відключення, затверджений відповідною Комісією, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для припинення нарахувань за послуги з центрального опалення та гарячого водопостачання.

Доводи апелянта, що між відповідачем та позивачем не існує договірних відносин, оскільки відсутній договір на постачання послуги по опаленню та гарячої води, судова колегія вважає необґрунтованими за наступних підстав.

Обов'язок оплачувати послуги теплопостачання передбачений ст. 19 Закону України «Про теплопостачання».

Так, судом встановлено, що письмовий договір про надання комунальної послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання сторонами не укладався.

Згідно з ч.1 ст.10 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ст. 4 п. 4 ЦК України актами цивільного законодавства є також постанови Кабінету Міністрів України.

За відсутності письмового договору права та обов'язки сторін регулюються Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21 липня 2005 року, а також норми Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Житлового кодексу України, Цивільного кодексу України, що регулюють правові відносини щодо сплати комунальних послуг та загальні положення про зобов'язання.

Не зважаючи на те, що письмовий договір між сторонами не укладено, однак оскільки теплова енергія до квартири поставлялася протягом тривалого часу і поставляється у теперішній час, відповідач не відмовлялася від її отримання, вказана обставина свідчить, що фактично між сторонами склалися договірні відносини з цього приводу, але через відсутність письмового договору, права та обов'язки сторін регулюються зазначеними вище правовими нормами.

Матеріалами справи підтверджено, що за період з грудня 2009 року по 01 вересня 2012 року виникла заборгованість в розмірі 6531,32 грн., оскільки плата за послугу теплопостачання та гарячого водопостачання не здійснювалась.

Зазначена заборгованість підлягає стягненню з відповідачки ОСОБА_4, яка є власницею квартири та за законом зобов'язана сплачувати комунальні послуги. Передбачені законом підстави для покладання цього обв'язку також на співвідповідача ОСОБА_2, відсутні.

Доводи представника відповідача, що позивачем безпідставно нарахована заборгованість за постачання гарячої води за березень 2011 року у розмірі 315,78 гривень не заслуговують на увагу, оскільки в силу положень ч.3 статті 10 ЦПК України відповідачем вказана обставина не доведена.

Позивач ЛМКП «Теплокомуненерго» є належним позивачем по справі, про що свідчить договір № 13 від 15.05.2007 року про умови надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води укладений між ЛМКП «Теплокомуненерго» та МКП «Жилсеріс», умови якого містять повноваження позивача здійснювати юридичні дії по стягненню заборгованості, в тому числі і в судовому порядку, здійснювати перерахунок розміру плати споживачам.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за можливе стягнути з ОСОБА_4 заборгованість за послуги з теплопостачання та гарячого водопостачання в сумі 4616,29 гривень, 3% річних в сумі 457,90 гривень та інфляційні втрати в сумі 1457,13 гривень за період з 01.12.2009 року по 01.09.2012 року, а всього у розмірі 6531гривню 32 копійки.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Як вбачається з матеріалів справи, то позивач звернувся із позовними вимогами про стягнення з відповідачів заборгованості у розмірі 7665,52 грн. Позов задоволено частково у розмірі 6531,32 грн.

Отже на користь позивача з відповідачки з урахуванням пропорційності до задоволеної частини позовних вимог, підлягають стягненню судові витрати по сплаті державного мита у розмірі 194 гривні 99 копійок.

Керуючись ст.ст. 209, 303,307,309, 313, 316 ЦПК України судова колегія ,-

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Артемівського районного суду міста Луганська від 16 серпня 2013 року змінити, скасувавши в частині задоволення позовних вимог Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго» до ОСОБА_4, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання та гарячого водопостачання і судових витрат в солідарному порядку та ухвалити в цій частині нове рішення яким:

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, на користь Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго» заборгованість за послуги з теплопостачання та гарячого водопостачання в сумі 4616 гривень 29 копійок, 3% річних в сумі 457 гривень 90 копійок та інфляційні втрати в сумі 1457 гривень 13 копійок за період з 01.12.2009 року по 01.09.2012 року, а всього у розмірі 6531 (шість тисяч п'ятсот тридцять одну) гривню 32 копійки.

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, на користь Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго» витрати по сплаті судового збору у розмірі 194 гривні 99 копійок.

У задоволенні позовних вимог Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання та гарячого водопостачання відмовити.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його оголошення, однак його може бути оскаржено шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції: Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: